Ухвала суду № 89632081, 03.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.06.2020

ЄУН 937/6477/19

Провадження № 1- кс/937/1835/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - слідчого судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі - Тибія В.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 27 квітня 2020 року звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016.

В обґрунтування вимог скарги вказує, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України. Постановою слідчого від 31.03.2020 закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях працівників ГУМВС України в Запорізькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 366 КК України. Вказану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною та необґрунтованою, тому просить її скасувати. На думку заявника, досудове розслідування проведено неповно, висновки, викладені у постанові слідчого, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що слідчим не виконано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2017 року, відповідно до якої було зобов`язано слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040340000382, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, провести додатковий допит свідка ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кольц Дарини Микитівни. Крім того, слідчим не виконані вимоги ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 20.02.2020, якою скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, Тибія В.В. у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 про часткову відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині скасування свідоцтва про смерть. Зобов`язано слідчого Тибія В.В. провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні №12016040340000382 для перевірки обставин, вказаних ОСОБА_1 на предмет незаконності отримання документів про смерть на ім`я ОСОБА_3 . В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався також на те, що висновок експерта № 36598 вказує на те, що не виключена можливість отримання ним переломів ребер при його допитах ОСОБА_4 .

У судовому засіданні заявник на задоволенні вимог скарги наполягав у повному обсязі за зазначеними у скарзі доводами та підставами.

Слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області Тибій В.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки оскаржувану постанову вважає законною та обґрунтованою.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судом встановлено, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що прокуратурою Запорізької області внесено відомості про кримінальне правопорушення №12016040340000382 від 03.02.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України за заявою ОСОБА_1 щодо неправомірних дій працівників колишнього управління карного розшуку ГУМВС в Запорізькій області в період з 28.10.2008 по 31.10.2008 під час його перебування в Нікопольському РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Окрім того, за заявою ОСОБА_1 щодо примушування співробітниками УКР ГУМВС України в Запорізькій області його до зізнання у вчиненні злочину. Також, за заявами ОСОБА_1 щодо підроблення офіційних документів у кримінальному провадженні №4320821 співробітниками Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Допитаний під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_1 показав, що 24.10.2008 він був затриманий Нікопольським РВ ГУМВС у зв`язку з рішенням Нікопольського районного суду на 15 діб. Під час затримання йому було нанесено удар в голову, у зв`язку з чим, він був доставлений до Нікопольського психдиспансеру, де перебував до 27.10.2008. 28.10.2008 він був доставлений до ІТТ Нікопольського відділу поліції. У вечірній час, приблизно о 19:00 годині його відвели до кабінету №77 на третьому поверсі, де вже перебував ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які були працівниками міліції. Після чого, йому показали фотографію раніше знайомого ОСОБА_6 та повідомили, що ОСОБА_1 причетний до вбивства вказаної особи, а також про те, що йому необхідно зізнатися у вказаному злочині. На що ОСОБА_1 повідомив, що ніякого відношення до цього не має та що в нього є свідок, який зможе підтвердити його невинуватість. Після чого, вказані працівники міліції сказали писати йому явку з повинною, на що він не погодився. У зв`язку з його відмовою, ОСОБА_5 зайшов за його спину та почав тримати за руки, які були в наручниках, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали наносити удари руками та ногами по тулубу, скільки саме ударів нанесли йому не відомо. Після чого, його відвели до камери. На наступний день, 29.10.2008, 30.10.2008 та 31.10.2008 вказана ситуація знову відбулась, його били й інші працівники міліції за вказівкою ОСОБА_4 з метою зізнання у скоєні злочину. У зв`язку з постійним побиттям ОСОБА_1 вирішив під диктовку працівників міліції написати явку з повинною та зізнатися у скоєні злочину, який не вчиняв. 02.11.2008 ОСОБА_1 стало зле, та його відвезли до лікарні м. Запоріжжя, де йому було зроблено рентген грудної клітки, під час якого виявлено перелом ребер. Вказаний знімок працівники міліції забрали. В цей же день, він був допитаний додатково слідчим ОСОБА_7 , який вказав, що дані тілесні ушкодження він отримав у результаті самостійного падіння. Крім того, в ніч з 03.11.2008 на 04.11.2008 він був знову допитаний, під час допиту працівники міліції били його по рукам та голові. Після чого, 09.12.2008 він був переведений до Херсонської області, де перебуваючи у відділі міліції, працівники міліції застосовували до нього фізичну силу, щоб він зізнався ще в одному вбивстві. Після побиття він під диктову працівників міліції написав явку з повинною.

Додатково допитаний потерпілий ОСОБА_1 показав, що він засуджений за вбивство трьох осіб, яких він не вбивав. Він був вимушений признатися в у вчиненні злочинів так як до нього застосовувалися фізичний та психологічний вплив раніше засудженим співробітником міліції ОСОБА_4 , а також інших співробітників міліції ОСОБА_2 та ОСОБА_5 при наступних обставинах. Так, 24.10.2008 він був затриманий на 15 діб за неповагу до суду в м. Нікополі. Коли знаходився в ІТТ 28.10.2008 його побили ногами та ногами по УСІХ частинах тіла ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з метою примусити під диктовку написати явку з повинною у вчиненні вбивства ОСОБА_8 якого він не вчиняв. В результаті чого в нього були зламані ребра з лівої сторони, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи №135/к від 09.09.2015. Також, що він побитий бачила його сестра ОСОБА_9 яка мешкає у м. Нікополі Дніпропетровської області. Також він дізнався, що громадянка ОСОБА_10 , разом з оперуповноваженим Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області підробили протокол впізнання від 04.06.2009 у кримінальній справі №4320821. З використанням зазначеного протоколу впізнання в подальшому було незаконно отримано свідоцтво про смерть.

За результатами проведеного досудового розслідування слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, постановою від 31 березня 2020 року закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях працівників ГУМВС України в Запорізькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч.2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 366 КК України.

Однак з таким висновком слідчого погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається заявник, заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова в обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2017 року була частково задоволена скарга ОСОБА_1 , скасована постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області від 06.02.2017 року в частині відмови у задоволенні клопотання заявника про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_2 , а слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12016040340000382 за ознаками ч. 2 ст. 365 КК України, зобов`язано провести додатковий допит свідка ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кольц Д.М.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 21 КПК України вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК України, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Проте, з матеріалів провадження вбачається, що у порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, під час досудового розслідування кримінального провадження свідок ОСОБА_11 , який на момент 14.11.2008 року перебував зі ОСОБА_1 в одній камері у Запорізькому слідчому ізоляторі, допитаний не був, також не був проведений й додатковий допит свідка ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кольц Д.М.

Отже, не дивлячись на те, що зазначені ухвали набрали законної сили та підлягали безумовному виконанню, вони органом досудового розслідування виконані не були.

Із матеріалів скарги вбачається, що клопотання ОСОБА_1 в частині проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_2 спрямоване на об`єктивне та повне дослідження обставин кримінального правопорушення, забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, заявника, якого визнано потерпілим у кримінальному провадженні.

Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 56 КПК України, під час досудового розслідування потерпілий має право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі.

Процесуальними джерелами доказів згідно ст. 84 КПК є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Частина 2 ст. 9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Крім того, як зазначив слідчий у постанові про закриття кримінального провадження, досудове розслідування дійшло наступних висновків щодо ймовірного протиправного застосування працівниками міліції фізичного насильства відносно ОСОБА_1 : факт нанесення ударів наводить лише сам ОСОБА_1 , а його захисник - адвокат Мосін О.В. не підтвердив факт застосування насильства до свого підзахисного.

Слідчий суддя не визнає переконливим твердження слідчого щодо відсутності застосування працівниками міліції фізичного насильства до ОСОБА_1 , оскільки не спростовано посилання заявника узгодженими між собою доказами, та не надано оцінки висновку експерта №3659 МД від 12.09.2016, на який посилається ОСОБА_1 , відповідно до якого у ОСОБА_1 мались переломи 7,8 ребер ліворуч, які утворилися від дії тупого предмету. При цьому не виключено виникнення виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за обставин, на які він вказує під час допиту від 11.04.2016 (а.с.74 т.1).

Суд підкреслює, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на погане поводження з нею, яке було таким, що порушує статтю 3 Конвенції це положення, взяте у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції "гарантувати кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені в... Конвенції", за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

З наданих для дослідження суду матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 20.02.2020 задоволено скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі Тибія В.В. про відмову в задоволенні клопотання від 28 листопада 2019 року. Скасовано постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, Тибія В.В. у кримінальному провадженні №12016040340000382 від 03.02.2016 про часткову відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині скасування свідоцтва про смерть, та зобов`язано слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі Запорізької області, Тибія В.В. провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні №12016040340000382 для перевірки обставин, вказаних ОСОБА_1 на предмет незаконності отримання документів про смерть на ім`я ОСОБА_3 .

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження, слідчим 31.03.2020 до Головного управління юстиції у Запорізькій області надіслано доручення провести перевірку законності підстав та видачі Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_1 В разі встановлення перевіркою факту незаконності видачі цього свідоцтва, скасувати його або роз`яснити порядок такого скасування (а.с. 192, т.3).

Однак, не дочекавшись відповіді на вказаний запит, не здійснивши слідчих дій для перевірки обставин, вказаних ОСОБА_1 на предмет незаконності отримання документів про смерть на ім`я ОСОБА_3 , 31.03.2020 слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження. Відповідь на зазначений запит була отримана Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Мелітополі, лише 29.04.2020, тобто після винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини. Важливою властивістю постанови про закриття кримінального провадження є логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, наведене в оскаржуваній постанові, не можна вважати достатньо переконливим.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у кримінальному провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у даному кримінальному провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

У зв`язку з викладеним, оскаржувана постанова від 31.03.2020 підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження - поверненню для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 303 - 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016 - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, Тибія Владислава Валерійовича від 31 березня 2020 року про закриття кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016.

Матеріали кримінального провадження №12016040340000382 від 03.02.2016 направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, для подальшого проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна