Вирок № 89631486, 04.06.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5907/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., прокурора Піпаш І.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070030001181 від 17.04.2019, по обвинуваченню громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, м. Ужгород, тимчасово непрацюючого, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2019 року близько 08 години 51 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, знаходячись на своєму робочому місті в приміщенні підприємства ТОВ «Інтерфіл», за адресою: м. Ужгород, вул. О. Кошового, 6, шляхом вільного доступу, викрав належні ТОВ «Інтерфіл» в особі директора ОСОБА_2 , товарно - матеріальні цінності, а саме - 54 (п`ятдесят чотири) дерев`яні піддони (палети), вартість яких згідно висновку експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України №11/353 від 11.05.2019, становить 6264 гривень 00 копійок, які за попередньою усною домовленістю та обумовленою оплатою про вивіз товару із території підприємства завантажив у багажне відділення автомобіля марки «Мерседес спринтер», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, грузовий, який належить гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прож. АДРЕСА_2 та в подальшому намагався вивести із території підприємства і розпорядитися викраденими речами, однак виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які залежали від його волі, оскільки вказані протиправні дії ОСОБА_1 виявлені і припинені директором охорони ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

При роз`ясненні обвинуваченому суті обвинувачення, ОСОБА_1 повідомив, що йому воно зрозуміле, також зауважив, що визнає себе винним у вчиненому правопорушенні за обставин, наведених у обвинувальному акті, визнав обставини вчинення кримінального правопорушення, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання відповідно чинного законодавства.

Представник потерпілого - юридичної особи ТОВ «Інтерфіл» - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявна письмова заява представника потерпілого, відповідно змісту якої останній просив провести розгляд кримінального провадження без його участі, зазначивши, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, збитки товариству відшкодовані, з мірою покарання, яка буде обрана обвинуваченому судом, погоджується.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку із визнанням вини обвинуваченим, за клопотанням прокурора, обвинуваченого, з урахуванням думки всіх учасників судового провадження, було визначено порядок дослідження доказів, що стосується обвинувачення ОСОБА_1 і відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому суд переконався, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, представник потерпілого, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України кваліфікуючими ознаками яких закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання йому покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обвинуваченого обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 народився та проживає в м. Ужгород , одружений, має середню освіту, раніше не судимий. Відомостей про надходження скарг на нього з боку сусідів від міської ради не надано, на обліку у лікарів нарколога, фтизіатра та психіатра не перебуває.

Згідно зі ст. 67 КК України, обставиною, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, його особу.

Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, за яких вчинене діяння, беручи до уваги дані про особу винного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно обрати покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 гривень.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати - за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 гривень.

Речові докази: відеозаписи та сд-диски з написом «Kaktus», «Digital» на «DVD-R» залишити при матеріалах кримінального провадження, 54 дерев`яні піддони (палети), вважати повернутим представнику потерпілого ОСОБА_2 , транспортний засіб автомобіля марки «Мерседес спринтер», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про державну реєстрацію вважати повернутими власнику ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 628,04 гривні процесуальних витрат за проведення експертизи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О. В.Фазикош