Рішення № 8962863, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/4515.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Холдинг»

до Закритого акціонерного товариства «Гастрономторг»

про стягнення 2650,86 грн.

                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Гастрономторг»заборгованості за Договором поставки № К/102.07 від 14.07.2009р. в розмірі 2650,86 грн., в тому числі 2407,62 грн. –основний борг, 173,42 грн. –пеня, 69,82 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/45, розгляд справи призначено на 15.02.2010р.

          У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 15.02.2010р. представників сторін розгляд справи відкладено на 15.03.2010р.

          11.03.2010р. через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшли документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 28.01.2010р. та від 15.02.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Довідкою ДП «Інформаційно-ресурсний центр».

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 28.01.2010р. та від 15.02.2010р., про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, реєстр відправки поштової кореспонденції та повідомлення про вручення поштової кореспонденції з відміткою про отримання.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.07.2009р. сторонами у справі був укладений договір поставки № К/102.07, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у встановлений даним Договором строк товар у власність покупця (відповідач), а покупець зобов’язується без затримки прийняти товар та оплатити у строк, розмірі, порядку та на умовах Договору (п. 1.1. Договору).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору поставки у відповідності до видаткових накладних № ГФ-04412 від 11.08.2009р., № ГФ-1862 від 08.09.2009р., № ГФ-1767 від 01.09.2009р., № ГФ-1678 від 26.08.2009р., № ГФ-01539 від 17.08.2009р., відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 5392,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв позивачу рахунки-фактури: ГФ-00828 від 08.09.2009р., № ГФ-00799 від 01.09.2009р., № ГФ-00774 від 26.08.2009р., № ГФ-00738 від 17.08.2009р., № ГФ-00705 від 11.08.2009р.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних, покупець зобов’язаний здійснити на умовах, що фіксуються в п. 3.4 Договору.

Сторони домовилися, що оплата товару, який поставляється, здійснюється покупцем в строк передбачений п. 3.3.2 даного Договору (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.3.2 Договору оплата за товар здійснюється протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару згідно з п. 2.2. Договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач заборгованість перед позивачем за отриманий на виконання умов договору поставки товар частково погасив на суму 2985,16 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача за 07.09.2009р., за 17.08.2009р., за 07.08.2009р. та за 27.07.2009р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2407,62 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.2.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Холдинг»щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Гастрономторг»основного боргу за договором поставки у розмірі 2407,62 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 173,42 грн. за неналежне виконання Договору поставки.

Як вбачається з пункту 4.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару у строк, передбачений п. 3.4 даного Договору, Покупець зобов’язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день проплати.

Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 173,42 грн.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 69,82 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню збитки від інфляції, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 69,82 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гастрономторг»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 32486086, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Холдинг»(48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Коновальця, 3, кв. 20; код ЄДРПОУ 35126857) 2407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 62 коп. основного боргу, 173 (сто сімдесят три) грн. 42 коп. пені, 69 (шістдесят дев’ять) грн. 82 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.