Рішення № 8962845, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2315.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 3514,36 грн.

                                                                                 Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Качмазов Р.М.- представник по довіреності № 726 від 02.01.2010

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»заборгованості за Договором постачання в розмірі 3514,36 грн., в тому числі 2385,96 грн. основного боргу, 31,18 грн. 3% річних, 215,22 грн. –пені, 66,81 грн. збитки від інфляції, 477,19 грн. –штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/23, розгляд справи призначено на 01.02.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 01.02.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 22.02.2010р.

В судове засідання 22.02.2010р. представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 15.03.2010р. не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/581 від 04.02.2010р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 15.01.2010р., від 01.02.2010р. та від 22.02.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.03.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.06.2009р. між сторонами у справі був укладений договір поставки № 17/06/05-2009, відповідно до умов якого цей договір визначає умови постачання (купівлі-продажу) відповідно до яких постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставити (передати у власність) покупця (відповідач) товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти та оплатити його.

17.06.2009р. сторони уклали між собою Додаток № 1 до Договору, в якому погодили зразки відтисків печаток/штампів.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору поставки у відповідності до видаткових накладних: № КН-0008477 від 01.07.2009р., № КН-0008485 від 01.07.2009р., № КН-0008480 від 01.07.2009р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні) відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 3519,51 грн.

Відповідно до 2.2 Договору поставки розрахунки за цим Договором проводяться в безготівковому порядку протягом 21 днів з моменту отримання покупцем товару.

Зі слів позивача, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на суму 1133,55 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2385,96 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2.2 Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»основного боргу за договором поставки у розмірі 2385,96 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 215, 22 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим Договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до чинного законодавства.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 215, 22 грн. відповідно до пункту 5.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 215, 22 грн. за розрахунком позивача.

Також просить стягнути з відповідача 477,19 грн. штрафу за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з п. 5.3 Договору за порушення умов даного Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Позивач надав суду розрахунок штрафу за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 477,19 грн. відповідно до пункту 5.3 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 477,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 31,18 грн. та збитків від інфляції в сумі 66,81 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 264 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»(03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33; код ЄДРПОУ 16477023, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд»(08630, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Новий шлях, 45; код ЄДРПОУ 33648789) 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п’ять) грн. 96 коп. основного боргу, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 22 коп. пені, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 19 коп. штрафу; 31 (тридцять одна) грн. 18 коп. 3% річних, 66 (шістдесят шість) грн. 81 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.