Рішення № 8962753, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/37412.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна» до Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд»

про стягнення 52 510,70 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Терещенко В.В. –представник за довіреністю № б/н від 28.01.2010 р.

Від відповідача Гордієнко С. О. –представник за довіреністю № б/н від 24.02.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд»(відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 52 510,70 грн. відповідно до договору № 06-07/07 на технічне обслуговування техніки від 06.07.2007 р.

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. порушено провадження у справі № 39/374 та призначено справу до розгляду на 14.12.2009 р. о 14:50 год.

Ухвалою суду від 14.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.01.2010 р. о 14:40 год.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2010 р. о 12:50 год.

Розгляд справи, призначений на 08.02.2010 р., не відбувся у зв‘язку із поданням Закритим акціонерним товариством «Київфундаментбуд»заяви про відвід судді.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. заяву Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд»про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 12.02.2010 року, на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 22.02.2010 р. о 15:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.02.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2010 р. та письмові пояснення щодо уточненого розрахунку позовних вимог про стягнення заборгованості, відповідно до яких позивач на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін, а тому просив стягнути з відповідача 47554,96 грн., з яких 40674,14 грн. основного боргу, 732,13 грн. інфляційних нарахувань, 1253,42 грн. 3% річних та 4894,27 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 22.02.2010 р., подав довідку ЄДРПОУ на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2010 р.

Представники сторін в судовому засіданні 22.02.2010 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/374 продовжено та відкладено її розгляд на 12.03.2010 р.

12.03.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з викликом в.о. Голови правління ЗАТ «Київфундаментбуд»Патика Ю.П. до Прокуратури Оболонського району міста Києва, проте відповідні докази на підтвердження зазначеного до клопотання не залучив. Крім того, в судове засідання 12.03.2010 р. з»явився представник відповідача на підставі довіреності. № б/н від 24.02.2010 р. Гордієнко С. О., а тому клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено.

12.03.2010 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2010 р. через відділ діловодства суду подав копії актів здачі –прийняття робіт на підтвердження виконання позивачем та прийняття відповідачем спірних робіт (послуг).

12.03.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 11.03.2010 р., відповідно до якої збільшив позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань, 3% річних та пені у зв»язку із здійсненням розрахунку останніх станом на 12.03.2010 р., в частині стягнення основного боргу позовні вимоги залишив без змін. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 59323,32 грн., з яких: 40674,14 грн. основного боргу, 11463, 73 грн. інфляційних нарахувань, 2291,06 грн. 3% річних та 4894,39 грн. пені.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз’яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Судом в засіданні встановлено, що позивачем у вищезазначеній заяві від 11.03.2010 р. було збільшено суму позову за тією ж вимогою (зокрема, в частині інфляційних нарахувань, 3% річних та пені), яку було заявлено у позовній заяві. Крім того, позивачем оплачено держмито в частині збільшення позовних вимог (платіжне доручення № 849 від 01.03.2010 р. в матеріалах справи) та надані докази направлення цієї заяви відповідачу (фіскальний чек № 1097 від 12.03.2010 р. з описом вкладення у цінний лист в матеріалах справи). З огляду на наведене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 59323,32 грн., з яких: 40674,14 грн. основного боргу, 11463, 73 грн. інфляційних нарахувань, 2291,06 грн. 3% річних та 4894,39 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2010 р. проти позову заперечував, проте письмовий відзив на позов не подав і не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 12.03.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна»(позивачем), визначеним як Виконавець, та Закритим акціонерним товариством «Київфундаментбуд»(відповідач) укладено договір № 06-07/07 на технічне обслуговування техніки (надалі –Договір), відповідно до п.п. 1.1 якого Виконавець виконує технічне обслуговування техніки, яка належить Замовнику. У п. 1.2 (підпункти 1.2.1 –1.2.4) визначено, що саме розуміється під технічним обслуговуванням техніки.

Зокрема, під технічним обслуговуванням техніки розуміється проведення інших видів ремонтів, які не відносяться до гарантійних, а також технічного обслуговування Обладнання у передбаченій Виробником періодичності (п. 1.2.3 Договору), забезпечення оригінальними запасними частинами та мастильними матеріалами, а також надання консультаційних послуг та проведення технічного нагляду (п. 1.2.4 Договору) (надалі –Роботи).

Відповідно до п. 2.2 Договору роботи, які вказані у п.п. 1.2.3 та 1.2.4 Договору, належать до оплати Замовником (відповідачем). Крім того, оплаті Замовником підлягає фактично витрачений механіком час на проведення Робіт, транспортний тариф, а також використані зі складу Виконавця запасні частини та матеріали (п. 2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату за виконані Роботи у строк, який не перевищує 15 календарних днів з моменту надання Замовнику рахунку –фактури за реквізитами, вказаними у рахунку.

Зі змісту пунктів 2.4, 3.2 Договору вбачається, що рахунок виписується на підставі «Звітів роботи механіка», який підписується уповноваженою особою Замовника.

Пунктом 4.5 Договору встановлений обов»язок Замовника здійснювати оплату за виконані Виконавцем Роботи та (або) використані зі складу Виконавця запасні частини та мастильні матеріали.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивачем на виконання умов Договору за період серпень 2007 р. –вересень 2008 р. були виконані для відповідача Роботи на загальну суму 40675,14 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами механіка, замовленнями –нарядами та актами здачі –приймання робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов’язань, а саме п. 3.1 Договору, у відповідача виникла заборгованість за вищезазначені Роботи, оскільки виставлені позивачем на оплату Робіт рахунки – фактури на загальну суму 40675,14 грн. відповідач вчасно не оплатив (копії рахунків –фактур знаходяться в матеріалах справи).

При цьому позивач зазначає, що прострочення виконання зобов»язання по оплаті рахунків –фактур на підставі Договору № 06-07/07 від 06.07.2007 р. виникло у відповідача після спливу 15 календарних днів з моменту пред»явлення відповідачу відповідного рахунка –фактури у відповідності до п. 3.1 Договору, тоді як фактично у тексті позовної заяви позивач визначає строк оплати за відповідним рахунком –фактурою, а рівно і початок періоду прострочення грошового зобов»язання за ним, після спливу 15 календарних днів від дати відповідного рахунку –фактури.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що фактично між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Судом встановлено, що звіти механіка, замовлення –наряди та акти здачі –приймання робіт на загальну суму 40675,14 грн. підписані уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності серії ЯНЦ № 711676 та скріплені печаткою відповідача (акти здачі –приймання робіт), а тому свідчать про виконання позивачем на підставі Договору Робіт на загальну суму 40675,14 грн. та прийняття їх відповідачем, а рівно приймаються судом у якості належних доказів по справі.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення оплати Робіт на загальну суму 40675,14 грн. у відповідності до умов Договору позивачем були виписані рахунки –фактури, які відповідач не оплатив (копії рахунків –фактур знаходяться в матеріалах справи).

17.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 459 від 16.06.2009 р. про сплату заборгованості у розмірі 40675,14 грн. на підставі Договору № 06-07/07 від 06.07.2007 р., що підтверджується фіскальним чеком № 3418 від 17.06.2009 р. (копії претензії та чеку наявні в матеріалах справи).

Станом на час подання позивачем позову до суду, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за Договором у загальній сумі 40675,14 грн. не оплатив (основний борг).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40645,14 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 11463,73 грн. інфляційних нарахувань та 2291,06 грн. 3% річних за період, який починається після спливу 15 календарних днів від дати відповідного рахунку –фактури (зазначений у наданому позивачем розрахунку ціни позову стосовно кожного рахунку - фактури) та по 11.03.2010 р., а також про стягнення 4894,39 грн. пені за період 183 днів, починаючи з дати прострочення оплати відповідного рахунку –фактури.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 Договору Замовник (відповідач) повинен здійснити оплату за виконані Роботи у строк, який не перевищує 15 календарних днів з моменту надання Замовнику рахунку –фактури за реквізитами, вказаними у рахунку.

Позивач фактично визначає початок періоду прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання по сплаті рахунків –фактур на підставі Договору № 06-07/07 від 06.07.2007 р. після спливу 15 календарних днів від дати відповідного рахунку –фактури.

Однак, позивачем не надано суду доказів виставлення (направлення) спірних рахунків –фактур відповідачу (фіскальний чек, реєстр поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист тощо), а тому визначений позивачем початок періоду прострочення відповідачем оплати рахунків – фактур суд вважає таким, що не відповідає умовам п. 3.1 Договору.

В той же час, суд звертає увагу на наявну в матеріалах справи претензію № 459 від 16.06.2009 р., відповідно до якої позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 40675,14 грн. на підставі Договору № 06-07/07 від 06.07.2007 р. Направлення даної претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3418 від 17.06.2009 р.

З рахуванням зазначеного, а також приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд прийшов до висновку, що прострочення відповідачем оплати спірних рахунків - фактур почалося з 25.06.2009 р., т.т. після закінчення семиденного строку від дня пред»явлення позивачем відповідачу претензії № 459 (17.06.2009 р., дата направлення претензії + 7 днів = 24.06.2009 р.).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату Робіт у відповідності з п. 3.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1,0% від вартості несплачених Робіт за кожен день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, а також визначений судом початок прострочення зобов»зання по оплаті рахунків –фактур з 25.06.2009 р., вимоги позивач про стягнення з відповідача 4894,39 грн. пені за період 183 днів підлягають частковому задоволенню у сумі 4283,60 грн. за період з 25.06.2009 р. по 24.12.2009 р. (183 дні) за розрахунком суду.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 610,79 грн. (4894,39 грн. –4283,60 грн. = 610,79 грн.) відповідачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, а також визначений судом початок прострочення зобов»зання по оплаті рахунків –фактур з 25.06.2009 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11463,73 грн. інфляційних нарахувань та 2291,06 грн. 3% річних за період, вказаний позивачем у розрахунку ціни позову, підлягають частковому задоволенню у сумі 2969,21 грн. інфляційних нарахувань та 869,20 грн. 3% річних за період з 25.06.2009 р. по 11.03.2010 р. (260 днів) за розрахунком суду.

В іншій частині вимог позивача щодо сплати інфляційних нарахувань в сумі 8494,52 грн. (11463,73 грн. –2969,21 грн. = 8494,52 грн.) та 3% річних в сумі 1421,86 грн. (2291,06 грн. - 869,20 грн. = 1421,86 грн.) відповідачу належить відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526,549, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-А; ідентифікаційний код 33056977; р/р 26007301261854 в філії «Подільське відділення Промінвестбанку в м. Києві», МФО 322197), а разі відсутності - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-Україна»(01601, м. Київ, пров. Музейний, буд. 10, офіс 606; ідентифікаційний код 33745560; рахунок № 26004010485901 в ЗАТ «Альфа - банк», МФО 300346) 40674,14 грн. (сорок тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 14 коп.) основного боргу, 4283,60 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят три гривні 60 коп.) пені, 2969,21 грн. (дві тисячі дев»ятсот шістдесят дев»ять гривень 21 коп.) інфляційних нарахувань, 869,20 грн. (вісімсот шістдесят дев»ять гривень 20 коп.) 3% річних, 487,96 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 96 коп.) держмита та 194,12 грн. (сто дев»яносто чотири гривні 12 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.03.2010 р.