Рішення № 8962749, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/2615.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС –Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»

про стягнення 83906,24 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Сироткін О.А. –представник за довіреністю № 01/06/09-01 від 01.06.2009 р.

Від відповідача М»ялук О.П. –представник за довіреністю № 944 від 30.09.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБС –Сервіс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»про стягнення заборгованості в розмірі 83 906,24 грн., з яких: 68511,75 грн. –основний борг, 13496,81 грн. –інфляційні нарахування за період з 01.09.2008 р. по 02.01.2010 р. та 1897,68 грн. –3% річних за період з 01.09.2008 р. по 03.08.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних та довіреностей відповідача, проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленої продукції виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 р. порушено провадження у справі № 39/26 та призначено справу до розгляду на 01.03.2010 р. о 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2010 р. надав суду установчі документи позивача, а саме статут ТОВ «ТБС –Сервіс», протокол № 1 Загальних Зборів Засновників ТОВ «ТБС –Сервіс», свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТБС –Сервіс»та заяву на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2010 р. не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 08.02.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 15.03.2010 о 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2010 р. подав клопотання, згідно якого надав пояснення щодо визначення ним періоду прострочення відповідачем оплати поставленої йому продукції з урахуванням встановленого спірними рахунками –фактури строку (на протязі 3-х банківських днів з моменту надходження рахунку). Останній рахунок –фактура був виставлений відповідачу в липні 2008 р., а остання поставка продукції відповідачу була здійснена 15.08.2008 р. Тому позивач зазначив, що для полегшення здійснення розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, ним був здійснений розрахунок вказаних сум з наступного місяця від місяця виникнення заборгованості у відповідача, т.т. з вересня 2008 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.03.2010 р. подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 68511,75 грн. визнав повністю, в іншій частині позовних вимог, зокрема, 13496,81 грн. інфляційних нарахувань та 1897,68 грн. 3% річних, заперечував.

Справа розглядалась відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.03.2010 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На твердження позивача, ним на підставі усної домовленості з відповідачем було поставлено останньому продукцію (будівельні матеріали) (надалі –Продукція) на загальну суму 355343,92 грн., що підтверджується наведеними у позовній заяві видатковими накладними, які підписані представником відповідача на підставі довіреностей ТОВ «Центр каркасного будівництва»(копії накладних та довіреностей знаходяться в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриману Продукцію був здійснений відповідачем лише частково у сумі 286832,17 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлену Продукцію у розмірі 68511,75 грн.

18.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 31 від 17.09.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість у вищенаведеній сумі, що підтверджується фіскальним чеком № 1801 від 18.09.2009 р. та повідомленням про отримання відповідачем поштового відправлення № 8168032 (копії наведених документів знаходяться в матеріалах справи).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач відповіді на претензію № 31 не надав, заборгованість у сумі 68511,75 грн. (основний борг) не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: наявні в матеріалах справи рахунки-фактури та видаткові накладні, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 78 ГПК України та подану відповідачем заяву від 15.03.2010 р., згідно якої він визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 68511,75 грн., суд приймає рішення про задоволення позову цій частині.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті основного боргу, позивач звернувся також з вимогою про стягнення 13496,81 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2008 р. по 02.01.2010 р. та 1897,68 грн. 3% річних за період з 01.09.2008 р. по 03.08.2009 р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що договір у письмовій формі на поставку Продукції між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цієї Продукції (шляхом підтвердження до виконання замовлення стосовно продажу, зокрема, продукції позивача).

На момент подачі позову до господарського суду, відповідач відповідно до видаткових накладних, які підписані його представником на підставі довіреностей, отримав спірну Продукцію.

Судом також встановлено, що видаткові накладні містять зазначення у якості підстави поставки Продукції позивачем та прийняття її відповідачем відповідних рахунків –фактур, які додані позивачем до матеріалів справи. Умовою продажу у видаткових накладних зазначено попередню оплату, яку відповідач і повинен був здійснювати на підставі таких рахунків - фактур.

Крім того, суд враховує, що у наданих позивачем рахунках –фактурах встановлено строк для здійснення відповідачем попередньої оплати за Продукцію - на протязі 3-х банківських днів з моменту надходження рахунку.

Відповідач не надав суду заперечень щодо отримання ним рахунків –фактур на оплату поставленої Продукції. При цьому суд враховує, що зазначення відповідних рахунків –фактур у довіреностях відповідача на отримання Продукції безпосередньо підтверджує факт отримання відповідачем цих рахунків –фактур, а рівно обов»язок відповідача здійснити оплату Продукції на протязі 3-х банківських днів з моменту надходження рахунку.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача щодо визначення ним початку періоду прострочення зобов»язання відповідача по оплаті Продукції у загальній сумі 68511,75 грн. з 01.09.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 13496,81 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2008 р. по 02.01.2010 р. та 1897,68 грн. 3% річних за період з 01.09.2008 р. по 03.08.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування доводів позивача щодо нарахування до стягнення сум інфляції та 3% річних , а рівно контррозрахунку цих сум, суду не подав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 840,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 203, 205, 207, 525, 526, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» (03037, м. Київ, вул. Освіти, 4, ідентифікаційний код № 32820849; р/р № 26002301331335 в Шевченківському відділенні ПІБ, МФО 322216), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС –Сервіс»(04080, м. Київ, вул.. Костянтинівська, 71; ідентифікаційний код 33942557; р/р № 26001304018334 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 68511,75 грн. (шістдесят вісім тисяч п»ятсот одинадцять гривень 75 коп.) основного боргу, 13496,81 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев»яносто шість гривень 81 коп.) інфляційних нарахувань, 1897,68 грн. (одну тисячу вісімсот дев»яносто сім гривень 68 коп.) 3% річних, 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 17.03.2010 р.