Рішення № 89625845, 02.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р. Справа № 480/1601/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Костюка С.А.,

представнка позивача - ОСОБА_1 В.М.,

представника відповідача - Сєдєлєвої Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1601/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 26.02.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою" № 18-7995/16-20-СГ та зобов`язання відповідача винести наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач спірним наказом відмовив у задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, пославшись при цьому на підстави, які не зазначені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, позивач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у задоволенні його заяви є безпідставною, необгрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому наказ №18-7995/16-20-СГ від 26.02.2020 підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що оскарженим наказом було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви з підстав: бажана до відведення земельна ділянка відносилась до земель колективної власності КСП "Іскра" та вважається власністю територіальної громади, на території якої вона розташована. Також відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Сумській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с. 19-20).

28.04.2020 представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що відповідно до технічної документації, яка наявна у відповідача та копія якої була надана позивачу (копія завірена відповідачем) вбачається, що запропонована до виділення земельна ділянка не входить в масив КСП "Іскра" (а.с.31).

Ухвалою суду від 14.05.2020 було ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання було призначено на 19.05.2020. Крім того, даною ухвалою було зобов`язано відповідача надати суду викопіювання з кадастрової карти із одночасним зазначенням місця розташування спірної земельної ділянки, бажаної до відведення позивачу, у співвідношенні до земельної ділянки площею 3298,3 га, яка перебувала у колективній власності КСП "Іскра".

15.05.2020 представником відповідача було надано витребовувані документи.

19.05.2020 у судовому засіданні протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи, зобов`язано представників сторін надати документи на підтвердження своїх пояснень та оголошено перерву до 02.06.2020.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 27.01.2020 (зареєстровано у ГУ Держгеокадастру у Сумській області 27.01.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 8).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2020 №18-7995/16-20-СГ позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка відносилась до земель колективної власності КСП "Іскра". Відповідно до пунктом 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані (а.с.9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

В силу положень ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вищевказаних норм вказує, що Земельним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, та орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який відмовляє в надані такого дозволу, зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

З наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2020 №18-7995/16-20-СГ, суд вбачає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено те, що бажана позивачем для відведення у власність земельна ділянка відносилась до земель колективної власності КСП “Іскра” (а.с. 9).

Суд зазначає, що згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що відповідач може передати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Таким чином, суд зазначає, що якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Із прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

У той же час, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність.

Водночас, відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

При цьому, п. 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 816/1618/17.

Крім того, Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

З матеріалів справи судом встановлено, а саме з інформаційної довідки від 26.02.2020 року № 775/415-20, виданої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, що земельна ділянка, яка планується для відведення згідно «Проекту роздержавлення та приватизації» раніше належала до земель колективної власності КСП «Іскра» (а.с. 24). Також в матеріалах справи міститься державний акт на право колективної власності на землю серії СМ-9 від 16.05.1995, відповідно до якого в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству “Іскра” було передано землі на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області загальною площею 3298,3 га, до масиву яких входить і спірна земельна ділянка (а.с.25-26).

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії СМ-9 від 16.05.1995.

Доводи представника позивача про те, що запропонована до виділення земельна ділянка не входить в масив КСП "Іскра", на думку суду, є необгрунтованими та спростовуються наданими представником відповідача скріншотами екрану з сайту Публічної кадастрової карти України (а.с.41, 42) та копією Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП "Іскра" Басівської сільської ради Сумського району, оригінал якого досліджувався судом в судовому засіданні (а.с.49), з яких вбачається, що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, знаходиться в масиві, що відповідно до державного акту надавався у колективну власність КСП «Іскра».

Таким чином земельна ділянка, щодо якої позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення у власність не належить до земель державної власності, а належить до земель колективної власності, у зв`язку з чим у ГУ Держгеокадастру у Сумській області відсутні повноваження для розпорядження вказаною земельною ділянкою.

При цьому, твердження позивача про те, що в межах даного масиву іншим особам відповідачем надаються дозволи на розробку проекту землеустрою, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2020, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою саме ОСОБА_2 , а отже суд позбавлений можливості надававти оцінку іншим наказам, винесеним відповідачем щодо інших осіб.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою" № 18-7995/16-20-СГ та зобов`язання відповідача винести наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування наказу від 26.02.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою" №18-7995/16-20-СГ та зобов`язання відповідача винести наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 04.06.2020.

Суддя А.Б. Діска