Рішення № 89625842, 04.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 р. Справа № 480/1807/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд:

- визнати дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 01.01.2018 - 50 %, а з 01.01.2019 - 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 протиправними;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018. Крім того просить суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФУ в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ). Позивач зауважує, що відповідачем був безпідставно зменшений розмір пенсії за вислугу років позивача з 80 % до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія. Позивач вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Також, за доводами позивача, він має право з 05.03.2019 на отримання 100 % від обчисленого розміру пенсії, оскільки зменшення суми підвищення до пенсії на підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) звужує його права.

Представником відповідача було подано до суду відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначив, що перерахунок пенсії позивача було здійснено на виконання Постанови № 103, п. 2 якої передбачено здійснення виплати пенсії у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 %.

Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Зазначив, що Кабінетом Міністрів України 24.12.2019 прийнято постанову № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", якою встановлено з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених Згідно із Законом України № 2262 до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб",) здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Як встановлено судом ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення.

При здійсненні вказаного перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 обраховано у розмірі 70 % грошового забезпечення.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992, № 2262-XII (далі - Закон).

Відповідно до ст. 13 Закону (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

З матеріалів справи встановлено, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 15.05.2014 згідно із Законом України № 2262-ХІІ, до перерахунку, здійсненого з 01.01.2018, розмір пенсії складав 80 % грошового забезпечення.

Згідно із ч. 3 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за чинною на час перерахунку пенсії редакцією ст. 13 Закону, якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Суд вважає помилковим посилання відповідача при перерахунку пенсії позивача на редакцію ст. 13 Закону, яка була чинною на день перерахунку пенсії, з огляду на наступне.

Так, у рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії та здійснюється на підставі ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ у зв`язку із зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, при визначенні її розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2018 року у справі №564/2288/16-а (адміністративне провадження № К/9901/23573/18)

Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 80 відсотків від грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками з 80 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, протиправними та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення з 01.01.2018, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виплати позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 05.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 103 (в редакції, чинній до 05.03.2019) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Постановою № 704 (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Згідно з пунктом 2 Постанови №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Тобто, пунктом 2 Постанови № 103 визначений порядок, яким виплата військовослужбовцям-пенсіонерам сум підвищення перерахованих пенсій, що мали бути перераховані та виплачені з 01.01.2018 та у подальшому з 01.01.2019, фактично зменшена та розстрочена на значний термін.

Постановою № 103 визначено, що вона прийнята відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка в свою чергу передбачає, що Кабінет Міністрів України визначає умови, порядок та розміри перерахунку всіх призначених за цим Законом пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Проте не визначено та не передбачено право Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок та розміри виплати перерахованих пенсій.

Суд зауважує, що питання правомірності пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було предметом розгляду справи у Окружному адміністративному суді м. Києва.

Так, рішенням від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 Окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Суд зобов`язав Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 - без змін.

Таким чином, пункт 2 Постанови №103, який передбачав поетапну виплату пенсіонерам суми підвищення перерахованої пенсії, визнаний протиправним та нечинним.

У той же час, постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2), пунктом 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Отже, відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Згідно вимог частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Пункти 1, 2 постанови КМУ №103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії ОСОБА_1 , були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню відповідачем.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18.

Проте, до 05.03.2019 пункти 1, 2 постанови №103 були чинними, а відтак підлягали застосуванню ГУ ПФУ в Сумській області.

Поряд з цим, суд також зауважує, що норми Закону № 2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.

Відповідно до статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Водночас, частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Посилання відповідача на прийняття 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України Постанови № 804, якою установлено, що виплата пенсій, перерахованих з 01.01.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 проводиться у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, як на підставу для правомірності відмови у перерахунку пенсії позивача з 05.03.2019 з урахуванням 100% підвищення до пенсії та постанови від 24.12.2019 № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", якою встановлено з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених Згідно із Законом України № 2262 до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб",) здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року судом оцінюються критично, оскільки, як вже зазначалося вище, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, за висновком суду, виходячи з приписів вказаних норм, у даному випадку відповідач під час виплати перерахованої у квітні 2018 року пенсії позивача безпідставно зменшив розмір пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Враховуючи викладене, відповідач порушив права позивача на отримання у повному обсязі (100% суми підвищення пенсії) належних йому сум, починаючи з 05.03.2019.

Таким чином, позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 05.03.2019, протиправними та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням виплачених сум, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також, суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 однією сумою.

Суд зазначає, що згідно положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії належної позивачу частинами, а отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі № 820/1458/18, від 06.06.2019 по справі № 520/1255/19, від 31.05.2019 по справі № 520/260/19, від 05.08.2019 по справі № 520/4138/19, від 14.08.2019 по справі № 520/322/19.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Що стосується клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу має право на відшкодування суми судового збору в розмірі 1681,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у відповідності до ст. 139 КАС України.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 08.01.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Роспотнюком М.В. укладено договір про надання правових (правничих) послуг № 04/01 від 22.01.2020. Додатковою угодою № 1 від 22.01.2020 до договору № 04/01 від 22.01.2020 передбачено, що за надані послуги винагорода адвокату встановлюється у фіксованому вигляді та становить 5000 грн (а.с. 41).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 22.01.2020 адвокатом Роспотнюком М.В. надано послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) - 750 грн; вивчення судової практики національних судів та ЄСПЛ у судових спорах про пенсійне забезпечення (1 год.) - 600 грн; збір доказів: підготовка та подання адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Сумській області від 13.02.2020 № 16/20, підготовка та подання адвокатського запиту до УСБУ в Сумській області від 30.01.2020 № 13/01 (2 год.) - 600 грн; проведення попереднього (орієнтовного) розрахунку недоплачених позивачу сум пенсійних виплат (1 год.) - 750 грн, підготовка та подання д суду позовної заява (1 год.) - 1900 грн, проведення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивача (1 год.) - 400 грн, всього 7 год. - 5000 грн (а.с. 42).

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зі змісту статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Водночас, дослідивши матеріали справи, акт приймання - передачі наданих послуг від 10.04.2020 та, враховуючи, що дана адміністративна справа, що розглядалась, за своїм предметом та суб`єктним складом відповідача є справою незначної складності, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд вважає, що справа не потребувала значних затрат часу, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

На переконання суду, визначена в договорі та акті оплата за підготовку та складання документів є необґрунтованою, оскільки вартість наданих послуг значно завищений.

Отже, у даному випадку заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому суд дійшов висновку, що на користь позивача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01.01.2018 50 %, а з 01.01.2019 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 80 % відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 1681,60 грн та 500 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя М.М. Шаповал