Рішення № 89625356, 04.06.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1064/20

04 червня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:головуючого судді Баб`юка П.М. позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії за вислугою років у відповідності до вимог пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до його стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", час проходження позивачем строкової військової служби в Радянській армії 1 рік 10 місяців 21 день, призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з 01.09.2018 на підставі пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 09.07.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідач листом від 09.10.2019 №851/03-10 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугою років до 01.04.2015 становить 23 роки 7 місяців 17 днів (необхідно не менше 25 років); до 01.01.2016 становить 24 роки 4 місяці 17 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців); до 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 27 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців).

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки вважає, що відповідач невірно тлумачить положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже, на думку, позивача час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також, до стажу державної служби.

Ухвалою суду від 06.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 29.05.2020 подав на адресу суду відзив на позовну заяву (аркуші справи 45-48), в якому заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже на момент призову на строкову військову службу позивач не навчався і не працював на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуші справи 12-14).

Згідно з дипломом НОМЕР_1 з 01.09.1985 по 24.06.1989 позивач навчався на денній формі в Кременецькому педагогічному училищі, після закінчення якого отримав спеціальність викладання праці та креслення в 4-8 класах загальноосвітньої школи (аркуш справи 20).

Позивач проходив військову службу в рядах Радянської армії з 27.06.1989 до 17.05.1991, що підтверджується записами у військовому квитку НОМЕР_2 , виданому 27.06.1989 (аркуші справи 21-29).

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , дата заповнення - 15.08.1991 (аркуші справи 17-19), містяться наступні відомості про його трудову діяльність:

з 15.08.1991 по 30.08.1999 працював вчителем фізвиховання Тетильківської неповної середньої школи;

з 01.09.1999 по 05.09.2000 працював викладачем допризовної підготовки юнаків у Кременецькому профтехучилищі №6;

з 05.09.2000 по 31.08.2018 працював вчителем фізичного виховання у Кременецькій ЗОШ I-III ст. №4;

звільнився з роботи 31.08.2018 за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 09.07.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 09.10.2019 №851/03-10 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, оскільки спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугою років до 01.04.2015 становить 23 роки 7 місяців 17 днів (необхідно не менше 25 років); до 01.01.2016 становить 24 роки 4 місяці 17 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців); до 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 27 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців) (аркуші справи 35-36).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 2 Закону №1788-XII).

Згідно із статтею 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Так, статтею 55 Закону №1788-XII визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Зокрема, відповідно до пункту е частини 1 статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 положення статті 55 Закону №1788-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тобто при наявності відповідного стажу працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від віку.

Як встановлено судом, позивач звільнений з роботи 31.08.2018, станом на момент звільнення йому виповнилося 48 років.

Після опублікування зазначеного Рішення Конституційного Суду ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, додавши необхідні документи.

Проте, відповідач відмовив в призначенні пенсії за вислугою років в зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу в позивача, адже вважає, що проходження строкової військової служби в Радянській армії 1 рік 10 місяців 21 день не підлягає зарахуванню, оскільки на момент призову позивач не навчався за фахом та не працював за спеціальністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин.

Згідно з частинами 5, 6 статті 15 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII порядок організації підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу.

Як випливає із матеріалів справи, позивач навчався на денній формі в Кременецькому педагогічному училищі, після закінчення якого отримав диплом НОМЕР_1 з 01.09.1985 по 24.06.1989 спеціальність викладання праці та креслення в 4-8 класах загальноосвітньої школи.

Відповідно до записів військового квитка позивач 27.06.1989 призовною комісією при Кременецькому районному воєнному комісаріаті Тернопільської області призваний на дійсну військову службу та направлений в частину.

Закінчивши військову службу в рядах Радянської армії 17.05.1991, позивач прийнятий на посаду вчителя фізвизховання Тетильківської неповної середньої школи 15.08.1991.

Отже, позивач після закінчення навчання у педагогічному училищі став до строкової військової служби, а після закінчення проходження військової служби в Радянській армії (1 рік 10 місяців 21 день) - працевлаштувався за спеціальністю.

За встановлених судом обставин, позивач має право на зарахування до пільгового стажу роботи періоду проходження ним військової служби, оскільки призов його до лав військової служби відбувався під час його навчання за спеціальністю (за фахом), а проходження - одразу (на третій день) після отримання диплому. Крім цього, після проходження ним військової служби позивач працевлаштувався за спеціальністю.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 23.12.2019 у справі №535/103/17 та в постанові від 26.03.2020 у справі №226/4/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування відмови відповідача у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати до пільгового стажу роботи позивача періоду проходження ним військової служби - 1 рік 10 місяців 21 день.

Відповідач листом від 09.10.2019 №851/03-10 відмовив позивачу у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугою років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, оскільки спеціальний стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугою років:

- до 01.04.2015 становить 23 роки 7 місяців 17 днів (необхідно не менше 25 років);

- до 01.01.2016 становить 24 роки 4 місяці 17 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців);

- до 11.10.2017 становить 26 років 1 місяць 27 днів (необхідно не менше 26 років 6 місяців).

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним військової служби - 1 рік 10 місяців 21 день. З врахуванням наведеного, у позивача наявний спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугою років.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії до відповідача 09.07.2019, суд вважає, що саме з цього дня слід призначити йому пенсію за вислугою років.

Також позивач просить зобов`язати відповідача виплатити йому пенсію за вислугу років

Разом з тим, на думку суду така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки виплата пенсії відбувається після прийняття рішення про її призначення, а захист прав позивача які можуть бути порушені лише в майбутньому не є предметом регулювання адміністративного судочинства.

Таким чином, достатнім та належним способом захисту і відновлення порушених прав позивача на пенсійне забезпечення в даному випадку є: визнання протиправною та скасування відмови у призначенні пенсії і зобов`язання її призначити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області слід стягнути судовий збір у розмірі 1681,60 грн, сплачений відповідно до повідомлення ПАТ "Укрпошти" від 30.04.2020 номер платежу 1007763622.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 09.10.2019 №851/03-10, в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років у відповідності до вимог пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" час проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській армії - 1 рік 10 місяців 21 день, та призначити йому пенсію за вислугою років з 09.07.2019 на підставі пункту е статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області: вулиця Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 4600, код ЄДРПОУ 14035769.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 04 червня 2020 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.