Рішення № 89624724, 03.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року № 320/6994/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №1054 від 26.09.2019 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на підставі ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", з моменту звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як особа, яка має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії ІV, та проживав в м. Кагарлик до 01.01.1993 більше чотирьох років, відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не має права для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки документально підтверджений період його знаходження на території зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 05 місяців. При цьому, відповідач зауважив, що чорнобильське посвідчення категорії ІV було вилучене у позивача Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у зв`язку з відсутністю документів, які слугують підставою для його видачі. Крім того відповідач зазначив, що рішення суду, на яке посилається позивач, як на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, оскаржене пенсійним органом до суду апеляційної інстанції і не набрало законної сили.

Позивачем подано до суду 29.01.2020 відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень позивач зазначив, що під час навчання в м. Києві фактично проживав в м. Кагарлик, а щодо відмітки у паспорті, то вона проставлена 28.06.1996, оскільки у вказаний час здійснювалась заміна паспорту позивача. Щодо вилучення чорнобильського посвідчення, то позивач стверджує що воно було здійснено незаконно, внаслідок чого ним подано позов до суду. Просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 замінено відповідача Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 зупинено провадження в адміністративній справі №320/6994/19 до набрання законної сили рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29.07.2019 у справі №368/849/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/6994/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій.

Позивачем 21.05.2020 було подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, позивач у клопотанні зазначив про необхідність допиту свідків, які підтвердять факт його проживання з 1986 по 1993 роки в м. Кагарлик. Проте, суд звертає увагу позивача, що даний факт встановлювався судом в іншому провадженні.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на той факт, що ним не пропущений строк звернення до суду з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін, оскільки ним взагалі не отримано відзиву відповідача. Дане твердження спростовується наявною в матеріалах справи відповіддю позивача на відзив, що надійшла до суду ще 29.01.2020 року.

Ураховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні позивач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , 1964 року народження, є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджуються копією посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданого позивачу 24.04.1996 Київською облдержадміністрацією.

28.03.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо його виходу на пенсію по віку як потерпілий від аварії на ЧАЕС 4 категорії.

Розглянувши звернення позивача, пенсійний орган, листом від 10.04.2019 №61/Ц-02/05, повідомив позивачу, що згідно поданих ним документів, він станом на 01.01.1993 перебував в зоні посиленого радіологічного контролю 2 роки 5 місяців, у зв`язку з чим право виходу на пенсію за віком він матиме при досягненні 60 років і стажу роботи не менше як 31 рік.

В липні 2019 року позивач звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з заявою про встановлення факту проживання особи за відповідною адресою.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 27.07.2019 у справі №368/849/19 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кагарлик Київської області, тобто на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993 року, тобто з 1986 року по 01.01.1993.

У подальшому рішенням Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 26.09.2019 №1054 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування відмови зазначено, що згідно поданих документів станом на 01.01.1993 період проживання і роботи на території зони посиленого радіологічного контролю становить 2 роки 5 місяців з необхідних 4 років. Право на пенсію за віком матиме при досягненні 60 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що 27.12.2019 на засіданні комісії Київської обласної державної адміністрації визначення статусу особі, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, було визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії виданим безпідставно ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з протоколу №13-19.

Крім того, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2020 у справі №368/849/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено; рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання особи за відповідною адресою, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області скасоване та ухвалено нове судове рішення; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання особи за відповідною адресою, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я регламентовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначено статтею 55 цього Закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом частини 2 названої статті Закону №796 особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсія надається із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Призначення та виплата пенсій провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Таким чином, особі, яка постійно проживає або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, може бути призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за умови подання нею посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та підтвердження факту того, що за станом на 1 січня 1993 року вона прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796.

Судом встановлено, що згідно паспортних даних позивач зареєстрований в м. Кагарлик з 28.06.1996.

Позивач у період з 21.08.1985 по 25.06.1990 навчався в Київському автомобільно-дорожньому інституті, що підтверджується інформаційним листом Національного транспортного університету від 19.06.2019 №1214/01, та даними трудової книжки.

Згідно записів трудової книжки позивач в період з 01.08.1990 по 31.12.1992 працював в Кагарлицькому автопідприємстві 13255 в м. Кагарлик Київської області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, який обчислюється з моменту аварії на Чорнобильський АЕС, становить 2 роки 05 місяців.

Враховуючи викладене, а також те, що загальний строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 05 місяців, суд приходить до висновку, що такий строк з урахуванням положень ст. 55 Закону №796 є недостатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2020 у справі №368/849/19 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання особи за відповідною адресою, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено, а також те, що комісією Київської обласної державної адміністрації визначення статусу особі, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян було визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії виданим безпідставно ОСОБА_1 та вилучено.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 05 місяців, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу не було правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст. 55 Закону №796.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.

Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.