Рішення № 89624380, 03.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/9922/19

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправними дії щодо проведення фактичної перевірки, за результати якої складено Акт від 25.04.2019 №22/12-01-02/05418365.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною фіскальною службою на підставі наказу від 11.04.2019 №286 була проведена з 15 по 25 квітня 2019 року фактична перевірка ПрАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, за результатом якої складено акт від 25.04.2019 №22/12-01-02/05418365, де зафіксовані певні порушення. Позивач зауважив, що перевірка проведена податковим органом поза межами повноважень, наданих Податковим кодексом України та визначених у наказі про призначення перевірки. Вказав, що предметом проведення перевірки можуть бути лише питання, окреслені в статті 75 Податкового кодексу України, однак посадові особи ДФС дослідили питання сплати акцизного податку та списання втрат під час фактичної перевірки позивача, які не були її предметом.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2019.

Державною фіскальною службою України направлено до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що на підставі наказу від 11.04.2019 №286 проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, за результатами якої складено акт від 25.04.2019, де зафіксовано ряд порушень, зокрема і порушення положень ст.213 Податкового кодексу України. Відповідач відмітив, що згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактична перевірка, що є перевіркою, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Зауважив, що, з урахуванням норм Податкового кодексу України, а саме неможливості при проведенні вказаної перевірки здійснити заходи по нарахуванню та сплаті акцизного податку та/або штрафних санкцій у разі несвоєчасної сплати акцизного податку (за фактом промислової переробки пива), перевіряючими в акті був зафіксований сам факт такого порушення. Також відповідачем указано, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а тому висновки акту щодо встановлених порушень є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам справи.

16.10.2019 підготовче засідання відкладено на 04.11.2019, у зв`язку із клопотанням представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

04.11.2019 у зв`язку із неявкою у судове засідання, належним чином повідомленого, позивача, судове засідання відкладено на 20.11.2019.

20.11.2019 у справі оголошено перерву до 02.12.2019 у зв`язку із наданням часу представникам сторін для підготовки додаткових доказів по справі.

02.12.2019 у справі продовжено перерву до 23.12.2019 для надання часу для підготовки додаткових пояснень по справі та долучення додаткових доказів.

Справа, призначена у підготовчому провадженні до розгляду на 23.12.2019, знята з розгляду, наступне підготовче засідання призначено на 13.01.2020.

13.01.2020 продовжено перерву у справі до 23.01.2020.

Ухвалою суду від 23.01.2020 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій до судового розгляду в письмовому провадженні, без виклику учасників справи та проведення судового засідання, на підставі матеріалів справи у строки, встановлені ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.02.2020 до суду представником позивача надано письмові пояснення, у яких позивач навів практику Верховного Суду та Одеського апеляційного адміністративного суду та відмітив, що відповідач, на його думку, не надав жодного доказу, що наказ від 11.04.2019 №286 надавав контролюючому органу право та повноваження на проведення документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині сплати акцизного податку, а саме статті 213 ПК України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною фіскальною службою України на підставі наказу від 11 квітня 2019 року №286 проведена фактична перевірка Приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

За результатами фактичної перевірки Приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль», які оформленні актом від 25 квітня 2019 року №22/12-01-02/05418365, Державною фіскальною службою України встановлено наступні порушення:

- зберігання алкогольних напоїв вартістю 4905660,22 грн в місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено вимоги частини 37 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- реалізація алкогольних напоїв на загальну суму 18517464,53 грн суб`єкту господарювання, у якого на момент реалізації відсутня будь-яка ліцензія на право оптової чи роздрібної торгівлі або експорту алкогольних напоїв, чим порушено частину 10 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництв і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- Приватне акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» у лютому, серпні, вересні, листопаді, грудні 2018 року направлено на переробку пива в асортименті в кількості 8360345,72 літра без сплати акцизного податку, чим порушено підпункт 213.3.4 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України;

- Приватне акціонерне товариство «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» в період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2019 року списано втрати пива (в ході дослідження, комплектації, зберігання та транспортування) загальною кількістю 33386,66 літрів, всупереч даних в актах інвентаризації станом на 01 липня 2018 року, 01 січня 2019 року та 16 квітня 2019 року, де нестача пива в асортименті складає 0, чим порушено вимоги пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками відповідача в частині порушень положень ст.213 Податкового кодексу України, що стосуються несплати акцизного податку при переробці пива в асортименті та при втратах пива, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи; далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

На думку суду, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, надається правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, то здійснюється перевірка підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2019 року №0003951403 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 41940589,28 грн, з яких штраф за роздрібну торгівлю без ліцензії - 37034929,06 грн та штраф за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - 4905660,22 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2019 у справі № 640/16781/19 позов Приватного акціонерного товариства «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003951403 від 04 червня 2019 року.

У вказаному судовому рішенні (мотивувальна частина) суд зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про реалізацію Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія» пива, як роздрібний продаж підакцизних товарів, які підлягають акцизному оподаткуванню, тому викладені в акті перевірки від 25 квітня 2019 року №22/12-01-02/05418365 доводи та висновки про порушення позивачем частин 10, 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставними. Також судом зазначено, що фіскальним органом неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції, згідно абзацу 11 частини 2 статті 17, частини 27 статті 15 Закону № 481/95-ВР, з огляду на наявність у виробничому приміщенні суб`єкта господарювання виробленої алкогольної продукції (пива), наявність якої обумовлена особливостями виробничого процесу.

Крім того, у рішенні суду від 26.11.2019 вказано, що щодо інших, зазначених в акті перевірки порушень, контролюючий орган не застосовував будь-яких санкцій.

Враховуючи вищевикладене, Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем реалізоване своє право на судовий захист порушеного права, належним чином, а саме оскарженням до суду податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Щодо відображення в акті перевірки порушень в частині сплати акцизного податку та списання втрат без їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 86.5 ст. 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Загальне поняття акта документальної перевірки наведено у пункті 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за N 1300/27745 (далі - Порядок), згідно із яким, - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Акт перевірки, не може породжувати додаткові податкові обов`язки.

Слід вказати, що рішенням суб`єкта владних повноважень є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. У свою чергу акту перевірки не властиві вказані умови відповідності рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов`язані з включенням до акта висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язкий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про порушення в частині сплати акцизного податку та списання втрат без їх підтвердження є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка була неодноразово висловлена у постановах від 10.05.2018, 31.08.2018, 04.02.2020 (справи №811/119/13-а, №826/11213/15, № 820/2786/16 відповідно).

В контексті наведеного судом безспірно встановлено, що відповідачем на підставі, зафіксованих у акті перевірки від 25.04.2019 № 22/12-01-02/05418365, висновків щодо порушень ПрАТ "ПБК"Радомишль" положень ст.213 Податкового кодексу України жодних рішень не приймалося, будь - яких санкцій до Товариства застосовано не було.

З огляду на викладене та відсутність доказів прийняття контролюючим органом рішень про застосування до позивача будь - яких санкцій на підставі згаданого акта перевірки в частині порушень вимоги ст. 213 Податкового кодексу України, суд вважає, що дії посадових осіб відповідача щодо фіксації таких висновків у акті від 25.04.2019 №22/12-01-02/05418365 самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушують прав позивача.

Разом з цим, суд ураховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також ураховуючи те, що дії контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки та відображення в складеному за її результатами акті перевірки окремих висновків щодо порушення позивачем вимог статті 213 Податкового кодексу України не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, суд приходить до висновку про відсутність підставі для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення фактичної перевірки, за результати якої складено акт від 25.04.2019 №22/12-01-02/05418365.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

З огляду на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати понесені позивачем у відповідності до положення ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (вул. Микгород, 71, м.Радомишль, Житомирська область, 12201; ідентифікаційний код: 05418365) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04655; ідентифікаційний код: 39292197) про визнання протиправними дій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п. 3 розд. VI, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко