Рішення № 89624355, 04.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 р. Справа№200/4466/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

04 травня 2020 року ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування:

АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42170475) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 39 від 25 лютого 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 454 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області та з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В порядку частини 2 статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він досягнувши пенсійного віку, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Проте відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, у зв`язку з не зарахуванням деяких періодів роботи до його страхового стажу, та відмовою у зменшенні пенсійного віку.

Позивач не згоден з рішенням відповідача, вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що у відповідача відсутні законні підстави для призначення пенсії за віком позивачу відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, та для зарахування періоду роботи в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року до страхового стажу, у зв`язку з відсутністю даних про кількість відпрацьованих трудоднів за кожний рік.

Крім того, відповідач зазначив, що рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком є правомірним та обґрунтованим. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , орган видачі - 1444, дата оформлення 16 червня 2017 року, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а. с. 8).

18 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою №454 про призначення пенсії. До заяви позивачем надано наступні документи: особиста заява, копія паспорту та ІНН; копія трудової книжки серії НОМЕР_3 ; копія військового квітка серії НОМЕР_4 , архівна довідка від 06 лютого 2007 року №13460 видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, посвідчення ветерана війни серії НОМЕР_5 видане 10 серпня 2005 року, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_6 .

Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони виданій від 06 лютого 2007 року № 13460, підтверджується, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року, у загальній сумі 21 день (а. с. 26).

Судом встановлено, що в досліджуваній архівній довідці, виданій від 06 лютого 2007 року № 13460, не зазначено населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 26).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_7 с позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) (а. с. 25).

Відповідно до записів № 1-6 трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_8 , виданої 27 грудня 1982 року, позивач:

- з 04 липня 1982 року прийнятий в якості робочого (шофера) в колгосп «Росія»;

- з 20 вересня 1982 року по 27 грудня 1982 року проходив навчання ДОСААФ;

- з 27 грудня 1982 року по 26 березня 1983 року працював в автогаражі шофером;

- з 26 березня 1983 року по 14 травня 1985 року проходив службу в рядах Радянської армії;

- з 25 червня 1985 року по 10 лютого 1986 року працював в автогаражі шофером ІІІ класу (а. с. 14).

Судом встановлено, що за період роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області у трудовій книжці позивача відсутні записи щодо кількості трудоднів за кожний рік.

25 лютого 2020 року рішенням №39 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії з наступних підстав: в архівній довідці, виданій від 06 лютого 2007 року №13460 видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, не зазначено населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; до загального стажу не зараховано період роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області у зв`язку з відсутністю кількості трудоднів за кожний рік (а. с. 10).

Суб`єктом владних повноважень в рішенні зазначено, що страховий стаж роботи позивача складає 20 років 02 місяці 08 днів, що суперечить вимогам статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-V).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-V, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.

При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо зарахування періоду роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області, у зв`язку з відсутністю кількості трудоднів за кожний рік.

Статтею 56 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Також, як вже було зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пункту 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 по справі №677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Таким чином, посилання відповідача в рішенні на відсутність в трудовій книжці позивача записів щодо кількості трудоднів за кожний рік є таким, що не може створювати негативних наслідків для позивача, зокрема, щодо його права на пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2019 року по справі № 2а/349/28/16 провадження № К/9901/30494/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на відсутність в трудовій книжці записів щодо кількості трудоднів за кожний рік, оскільки працівник не несе відповідальність за невірне оформлення трудової книжки та такі недоліки не повинні перешкоджати працівнику для зарахування його стажу для призначення пенсії, таким чином, період роботи позивача 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області підлягає зарахуванню до стажу позивача при призначенні йому пенсії.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 454 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Згідно з абзацом 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно з пунктом 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (чинним на час видачі позивачу посвідчення), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

У постановах Верховного Суду від 24 липня 2018 року по справі №129/3151/16-а, від 22 січня 2019 року по справі №295/1087/17, від 13 лютого 2019 року по справі №565/1228/17 викладено правову позицію, згідно якої єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

За результатом розгляду справи судом встановлено, що посвідчення позивача недійсним не визнавалось, а його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Враховуючи вказане, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у призначенні пенсії - не зазначення в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, виданій 06 лютого 2007 року за №13460, населеного пункту чи об`єкта, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є безпідставним.

Так, наданою позивачем архівною довідкою підтверджується те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року, у загальній сумі 21 день (тобто, необхідний період роботи), що також підтверджується записом військового білета позивача – ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , виданим 29 березня 1983 року (а. с. 24).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 06 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року підтверджено посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, архівною довідкою та відповідними записами військового білета. При цьому, підстав для перевірки статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС судом не встановлено.

Отже, відповідачем протиправно не враховано участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 06 липня 1986 року по 29 серпня 1986 року при розгляді заяви про призначення пенсії в порядку статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 39 від 25 лютого 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 454 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони виданій від 06 лютого 2007 року № 13460 та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції № 0.0.1689857317.1 від 27 квітня 2020 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 139, 143, 159-164, 241-246, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування:

АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42170475) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 39 від 25 лютого 2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07 липня 1982 року по 10 лютого 1986 року в колгоспі «Росія» Советського району Кримської області.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 454 від 18 лютого 2020 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням Архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони виданій від 06 лютого 2007 року № 13460 та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 червня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна