Рішення № 8962023, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/2810.03.10 За позовом          Державного підприємства спеціального зв"язку

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Взуттєвий Альянс"

про                    стягнення 15 702,26 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Латишева І.В.

від відповідача - не з’явився

У судовому засіданні 10.03.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85

Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спеціального зв"язку звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Взуттєвий Альянс" на користь позивача 15 702,26 грн.(14 139,72грн-основного боргу, 1 562,54грн.-пені) заборгованості за договором постачання товару № 362 від 02.10.2008.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 порушено провадження у справі №15/28.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 відкладено розгляд справи у судовому засіданні через нез"явлення відповідача.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 14 139,72 грн.

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2008 року між Державним підприємством спеціального зв"язку (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Взуттєвий Альянс" (далі - Відповідач) укладено Договірпостачання товару № 362 (далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у справі), відповідно до умов якого Відповідач повинен був поставити Позивачу взуттєву продукцію (далі-Товар).

Позивач на підставі рахунку-фактури №СФ-0000094 від 14.10.2008 року замовив 70 пар взуття марки "Nord" на суму 14 139,72грн. та сплатив вказану суму згідно платіжного доручення №4026 від 06.11.2008 року(копія наявна у матеріалах справи).

Таким чином, Позивач виконав свої зобов’язання щодо оплати товару.

Натомість, Відповідач свої зобов’язання по поставці Товару не виконав.

31.03.2009 Відповідач направив на адресу Позивача Гарантійний лист №75-31/03, в якому зобов"язувався протягом 30 календарних днів повернути отримані кошти.

Як вбачається із матеріалів справи Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами про повернення коштів (копії листів наявні у матеріалах справи), але відповідного реагування зі сторони останнього не отримав.

Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 14 139,72грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 14 139,72 грн. і підлягає задоволенню.

Виходячи з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі Закону України від 22.11.96р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6.2 Договору за затримку термінів поставки товару, Постачальник -Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за цей період

За наданим позивачем розрахунком розмір пені за договором становить 1562,54грн.

Проте при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати 182 дні (з 01.05.2009 по 30.11.2009).

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню 1548,01 грн. пені.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 139,72 грн. основного боргу та 1548,01грн.-пені визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 157,02грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства спеціального зв"язку задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Взуттєвий Альянс" (03127, м. Київ, провулок Коломийський,3/1, код ЄДРПОУ33098671, р/р 2600615120 в ВАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО 300175), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства спеціального зв"язку(01032, м. Київ-32, Вокзальна площа,3, код ЄДРПОУ 24366929, р/р 260073011058 в філії ГУ по м. Києві та Київській області ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669) 14 139(чотирнадцять тисяч сто тридцять дев"ять) грн. 72 коп. основного боргу, 1 548(одна тисяча п"ятсот сорок вісіи)грн.01коп-пені, 157(сто п"ятдесят сім) грн.02коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Державному підприємству спеціального зв"язку в забезпеченні позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Взуттєвий Альянс".

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 16.03.2010