Рішення № 89618538, 02.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

02.06.2020 Справа № 756/5327/19

Провадження №2/756/1102/20

Справа №756/5327/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Луценко О.М.,

при секретарі: Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донського Ярослава Сергійовича , треті особи ОСОБА_3 , ТОВ « Кей- Колект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року до Оболонського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Донського Ярослава Сергійовича , треті особи ОСОБА_3 , ТОВ « Кей- Колект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов`язати вчинити певні дії та просила:

Визнати незаконним та скасувати рішення від 16.02.2018року Донського Ярослава Сергійовича державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства « Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, індексний номер 39711480 від 16.02.2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ « Кей- Колект» ;

Зобов`язати реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. києві зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень( іпотеки), індексний номер 36259865 від 21.07.2017року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни;

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 21.12.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19-6JР/12-2005Ип, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40 000,00 дол. США, 21.12.2005р. в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір поруки №19-6JР/12-2005Ип, а 21.12.2005 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між позивачкою та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки №19-6JР/12-2005Ип, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., відповідно до умов якого, позивачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 40,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка посилалася на те, що 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 1, згідно умов якого ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло право вимоги за кредитним договором та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеними між банком та ОСОБА_1

20.08.2015р. позивачу стало відомо, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41228501 від 25.07.2015р. відбулася перереєстрація права власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23151352 від 25.07.2015року приватним нотаріусом КМНО Суперфіном Б.М. на ТОВ « Кей Колект».

12.05.2016р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2016р. визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М.

Зазначено, що 16 лютого 2018 року державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Донським Ярославом Сергійовичем здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 40,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39711480 від 16.02.2018 року.

Позивачка вважає зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

16 лютого 2018 року державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Донським Ярославом Сергійовичем здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 71,90 кв.м., житловою площею 40,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39711480 від 16.02.2018 року.

З огляду на наведене, позивачка вважає, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не мало права звертати стягнення на іпотечну квартиру шляхом прийняття її у власність, оскільки вказана квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а державний реєстратор Донський Ярослав Сергійович не мав права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки іпотечна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, зазначено, що 07.02.2018 року Оболонським районним судом м. Києва у справі № 756/4844/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про визнання недійсним договорів: кредитного, іпотеки, факторингу, відступлення права вимоги та скасування незаконної державної реєстрації накладено арешт на спірну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , та станом на дату прийняття предмету іпотеки у власність та станом і на сьогоднішній момент арешт з квартири не знімався.

Отже, на думку позивачки, державний реєстратор Донський Я.С. не мав права приймати рішення про зміну власника нерухомого майна, оскільки на таке майно був накладений арешт згідно ухвали суду, без отримання ухвали про зняття арешту з нерухомого майна, державний реєстратор не мав права здійснювати будь-які дії щодо відчуження (зміни власника) такого майна.

Позивачка посилалася на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39711480прийнято 16.02.2018, а сама реєстрація права власності була проведена 13.02.2018. Тобто, реєстрація права власності була проведена раніше ніж прийнято рішення про таку державну реєстрацію, що не відповідає чинному законодавству України.

02.07.2019 від представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Вказав, що оскільки державний реєстратор не є стороною будь-якої цивільно-правової угоди, то позивачка невірно зазначила позовні вимоги або звернувся не до того суду, до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» жодних вимог позивачка не висуває.

Посилається на те, що згідно системного аналізу норм законодавства, законодавець визначає спосіб набуття права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Зокрема, в разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель направляє вимогу про усунення порушення основного зобов`язання в разі неотримання задоволення вимог протягом тридцяти Іпотекодержатель у праві прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності. Вказує на те, що підставою для оскарження цього рішення є належність виконання основного зобов`язання. В той самий час, рішення державного реєстратора є лише наслідком прийняття рішення про звернення стягнення іпотекодержателем.

Зазначено, що ТОВ «Кей-Колект» були надані державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним документи відповідно до п. 61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.11.2015.

На посилання позивачки щодо того, що рішення про реєстрацію 39711480 прийнято 16.02.2018, а сама реєстрація права власності була проведена 13.02.2018, вказує на те, що зазначене суперечить законодавству, оскільки, відповідно ч. 9 ст. 18 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.» Тобто, подання заяви у будь-якому разі передує прийняттю рішення.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з`явились, по причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 21 грудня 2005 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 19-6JР/12-2005Ип (а.с. 10-14), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 40 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 202 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору.

21 грудня 2005 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 19-6JР/12-2005Ип (а.с. 17-19), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 71,90 кв.м., житлова площа - 40,80 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі- продажу квартири, посвідченого 21.12.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., за реєстровим №3064з, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у встановлений законом термін. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 458277,00 грн.

Пунктами 4.2., 4.3., 4.5. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Розділом 5 договору іпотеки встановлено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: п. 5.2. передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку».

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.06.2015 у справі №756/15266/14-ц за задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2005 року №19-6JP/12-2005Ип, що складається з заборгованості зі сплати кредиту (основного боргу) у сумі 30518 доларів США 92 центи, що еквівалентно 641080 гривень 43 копійки, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 13898 доларів США 87 центів, що еквівалентно 291959 гривень 66 копійок.

Крім того, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2016року було задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про визнання недійсним договорів: кредитного, іпотеки, факторингу, відступлення права вимоги та скасування незаконної державної реєстрації. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 1, згідно умов якого ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло право вимоги за кредитним договором та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеними між банком та ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №141147406 від 11.10.2018, державним реєстратором Філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донським Ярославом Сергійовичем було зареєстровано 13.02.2018 о 17:57:32 право приватної власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39711480 від 16.02.2018 10:23:40. Підставою виникнення права власності вказано зазначені вище: договір іпотеки №19-6JP/12-2005Ип від 21.12.2005, договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №5207-5208 від 12.12.2011, а також вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 06.02.2017 та рекомендоване повідомлення б/н від 21.02.2017, видавник: Укрпошта.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ТОВ «Кей-Колект» було набуто право власності на квартиру без достатніх правових підстав; у державного реєстратора було відсутнє право здійснення реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», право власності на квартиру було набуто відповідачем ТОВ «Кей-Колект» в порядку примусового звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла; всупереч положенням Закону України «Про іпотеку» позивачу не надходило жодних повідомлень про порушення ним основного зобов`язання та/або іпотечного договору; відчуження квартири відбулося під час дії арешту на неї, на що суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У ст. 33 Закону зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28 вересня 2016 року, 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року та 6-2967цс17 від 22 березня 2017 року. Які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Зі змісту приведених вище положень ст.ст. 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" випливає, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду, позивачка зазначає, що діями державного реєстратора порушені її права, у якого були відсутні правові підстави для прийняття державним реєстратором зазначеного рішення.

Державним реєстратором заперечень з цього приводу не надходило, жодних доказів щодо правомірності вчинених дій, надано ним не було.

Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язань.

Таким чином, Закон про мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Так, кредитний договір між банком та ОСОБА_1 був укладений в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 71,90кв.м., квартира є постійним місцем проживання позивачки, а також третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як зазначено вище, ТОВ «Кей-Колект» позивачці, будь-яких вимог не направляв, що судом розцінюється, як недотримання законодавчо встановлених вимог іпотекодержателя при вчинення дій щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а також незаконність дій реєстратора, який всупереч вимогам чинного законодавства, вчинив реєстраційні дії за відсутності необхідних для цього документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі №6-57цс15, встановлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

За таких обставин суд вважає, що звернення ТОВ «Кей-Колект» до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов Іпотечного договору, є порушенням вище приведеного порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням, передбаченим умовами Іпотечного договору, є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за ним у порядку, визначеному договором, суперечить даному Закону.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» винесене державним реєстратором із порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», а тому вимоги позивачки вважає обгрунтованими та такими, що підлягають в цій частині задоволенню.

Крім того, квартиру відчужено під час дії чинного арешту на неї, накладеного на підставі ухвали суду від 18.04.2016 року по справі № 756/4844/16-ц, оскільки в матеріалах справи відомості про зняття цього арешту відсутні і відповідачами цих обставин не спростовано.

Суд не приймає до уваги позицію ТОВ «Кей-Колект» в обґрунтування заперечень проти позову, як необґрунтовану та не доведену належними доказами.

Окрім того позивачем заявлена вимога про визнання незаконним та скасуваня рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень( іпотеки), індексний номер 36259865 від 21.07.2017року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни.

Однак рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2020р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6 корпус «В» 4 поверх, каб. 402), Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання недійсними договорів: кредитного, іпотеки, факторингу та відступлення прав вимоги - залишені без задоволення.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 322, 526, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення від 16.02.2018року Донського Ярослава Сергійовича державного реєстратора прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства « Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, індексний номер 39711480 від 16.02.2018 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ « Кей- Колект».

Стягнути з Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття п останови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Луценко