Рішення № 8961174, 19.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/219.02.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Сінергія Плюс”

До           Приватного підприємства “Арктік”

Простягнення 31354,01 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаІгнатов В.В. —представник за довіреністю від 20.10.2009 р. № 20/10-001

Від відповідача не з’явився 19.02.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сінергія Плюс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Арктік” 19999,35 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору від 29.02.2008 р. № 5445, 1391,48 грн. штрафу, 5777,42 грн. пені, 750,76 грн. 3 % річних та 3435,00 грн. інфляційної складової боргу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 р. № 46/8, яку призначено до розгляду на 07.12.2009 р.

07.12.2009 р. розгляд справи не відбувся з поважних причин відсутності судді та був перенесений на 18.12.2009 р. (ухвала від 07.12.2009 р. в матеріалах справи).

18.12.2009 р., 28.01.2009 р. та 18.01.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, призначене на 19.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/2 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставлених йому продовольчих товарів за договором поставки від 29.02.2008 р. № 5445.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові і податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на підтвердження факту передачі товару, розрахунок ціни позову, двосторонній акт звірки розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

29.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Сінергія Плюс” в якості постачальника та Приватне підприємство “Арктік” в якості покупця уклали договір № 5445, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку, а покупець (відповідач) —прийняти та своєчасно оплатити вартість товару (крабові палички та інші продукти харчування, що знаходяться в глибокій заморозці).

Умовами зазначеного договору встановлено строк його дії до 31.12.2008 р., який продовжується до повного виконання обов’язку з оплати товару.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 1.2 вказаної угоди найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар, що поставляється, зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця після сплати останнім його вартості.

За умовами п. 1.4 та 2.6 договору доказом отримання товару покупцем є підпис уповноваженої особи на накладній.

У п. 3.4 договору сторони визначили, що оплата вартості товару здійснюється в безготівковому порядку у строк, що не повинен перевищувати 45 календарних днів з моменту поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 29.02.2007 р. № 5445 дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами позивач зобов’язався постачати відповідачеві продукти харчування, а відповідач — приймати у власність у вказаному в договорі місці та оплачувати їх вартість.

За твердженнями позивача в рамках укладеного сторонами договору відповідачу був поставлений товар вартістю 27920,48 грн. За вказаний товар відповідач не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим його борг становить 19999,35 грн.

На вказану суму боргу позивач нарахував відповідачеві штраф, пеню, 3 % річних та втрати від інфляції, які просить стягнути з нього.

Як слідує з матеріалів справи, 01.09.2008 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 13931,88 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними від 01.09.2008 р. № Ки-1131, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2008 р. серії ЯОД № 383358/30. 10.10.2008 р. позивач здійснив на користь відповідача поставку товару на суму 13988,60 грн., що стверджується видатковою та податковою накладними від 01.10.2008 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2008 р. серії ЯОД № 383366.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, перерахувавши позивачеві 90,87 грн. 08.10.2008 р., 1063,00 грн. 15.04.2009 р., 2829,63 грн. 22.05.2009 р., 1000,00 грн. 17.06.2009 р. та 3000,00 грн. 21.09.2009 р.

Таким чином, судом встановлено, що за договором від 29.02.2008 р. № 5445 позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 27920,48 грн. та оплатив його в сумі 7921,13 грн., у зв’язку з чим його борг становить 19999,35 грн.

Доказів перерахування відповідачем у повному обсязі на користь позивача коштів за даними накладними суду не надано.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду заперечень проти позову, доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем або ж доказів її перерахування на користь останнього.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 19999,35 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5777,42 грн. пені, 750,76 грн. 3 % річних та 3435,00 грн. інфляційної складової боргу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У п. 5.1 договору від 29.02.2008 р. сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 5 % від вартості не вчасно оплаченого товару.

Приймаючи до уваги положення договору від 29.02.2008 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції є такими, що заявлені правомірно, але підлягають частковому задоволенню в межах уточненого розрахунку, проведеного судом, виходячи з дат прострочення, визначених позивачем та зважаючи на часткове погашення боргу, а саме: 746,03 грн. 3 % річних, 3329,10 грн. збитків від інфляції та 3273,07 грн. пені

Штраф у розмірі 5 % від суми несвоєчасно оплаченого товару підлягає задоволенню в межах суми, правильно розрахованої позивачем.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Арктік” (04108, м. Київ, пр-т Правди, 6-а, к. 185, ідентифікаційний код 30114386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Сінергія Плюс” (49061, м. Дніпропетровськ, пр.-т Кірова, 82-г, оф. 35, ідентифікаційний код 33116213) 19999 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 35 коп. боргу, 746 (сімсот сорок шість) грн. 03 коп. 3 % річних, 3 329 (три тисячі триста двадцять дев’ять) грн. 10 коп. збитків від інфляції, 3273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн. 07 коп. пені, 1391 (одну тисячу триста дев’яносто одну) грн. 48 коп. штрафу, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 40 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Дата підписання: 15.03.2010 р.