Рішення № 89608846, 28.05.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9388/19

(2/199/1280/20)

РІШЕННЯ

іменем України

28.05.2020

м. Дніпро

справа №199/9388/19

провадження № 2/199/1280/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за відсутності учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що 22.03.2017 в м. Дніпро, на просп . Кірова , 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ) та автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , (власник автомобіля ТОВ ЕСКАРО ІНДАСТРІ) внаслідок чого було пошкоджено автомобіль PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 83312 Га/05АВ від 10.08.2016. Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2213004 від 15.06.2017, страхового акту № АХА2213015 від 15.06.2017 та умов Договору страхування №83312Га/05АВ від 10.08.2016, розмір страхового відшкодування склав 22 299,10 грн., яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно Заяви Страхувальника на СТО згідно платіжного доручення.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 22 299,10 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.38).

05 лютого 2020 року справу розглянуто по суті та ухвалено заочне рішення.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с.49-52).

Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.77).

Представник позивача Василенко К.Ю. в судове засідання не з`явилася, про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача щодо розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов`язків, оскільки він працює штатним водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескаро Колор», а тому він не є належним відповідачем по справі. На підставі чого, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.03.2017 в м. Дніпро, на просп. Кірова, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ) та автомобіля ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля ТОВ ЕСКАРО ІНДАСТРІ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль PEUGEOT 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 , що був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 83312 Га/05АВ від 10.08.2016. Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2017 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 КУпАП та стягнуто штраф у розмірі 340 грн.(а.с.9).

Відповідно до ч.ч.4,6 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди та факти встановлені при розгляді адміністративної справи є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ІІрАТ «СК «УПІКА» згідно полісу № НОМЕР_4 (що підтверджується Довідка № НОМЕР_5 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо полісу НОМЕР_4 ). Полісом № НОМЕР_4 встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до п. 20.11 Договору страхування №83312Га/05АВ від 10.08.2016 при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи (механічні пошкодження ТЗ зафіксовані в Довідка № НОМЕР_5 про ДТП та акті огляду пошкодженого ТЗ з фотододатками).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" врегульовано відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначений закон спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» з Заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № 7777/18/ЦВ від 12.07.2017.

21.07.2017 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 500,14 грн. відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 6 798,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в п. 4 своєї постанови N 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Також у пункті 6 вказаної постанови зазначено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року (справа N 461/8496/15-ц провадження N 14-154цс19) вказала наступне:

Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у частині другій статті 1187 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки. Стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Ескаро Колор» також підтверджується довідкою ТОВ Ескаро Колор». Крім того, під час ДТП ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 480643 серії ААК від 22.03.2017.

Отже, шкоду завдано працівником ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, у зв`язку з цим зобов`язання щодо її відшкодування, у разі відповідного доведення, покладається на роботодавця, тобто ТОВ «Ескаро Колор» (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред`явлення позову в процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ "Страхова компанія "АРКС" позов до ТОВ «Ескаро Колор» не подавала, клопотання про залучення його до участі у розгляді справи у якості співвідповідача не заявляла.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте положеннями пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Також, Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року (справа № 554/8386/17 провадження № 61-15198св19) вказав наступне. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1, 4 і 5 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Отже, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.

Розглядаючи справу, суд був позбавлений можливості роз`яснити позивачу їх право на заміну сторони відповідача належним відповідачем, оскільки позивач скористався своїм правом на розгляд справи у їх відсутність.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушене.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2020 року.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», код ЄДПОУ: 20474912, місце реєстрації юридичної особи - вулиця Іллінська, будинок №8, в м. Києві, 04070.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Суддя О.Б.Подорець