Рішення № 8959908, 25.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/7125.02.10

за позовом          відкритого акціонерного товариства „Азбодеревскло”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Лотос ЛТД”, м. Київ

про          стягнення 91009,13 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Могильников А.В.., предст., дов. №7 від 13.01.2010

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Азбодеревскло” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лотос ЛТД” про стягнення 91009,13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №9/1 від 18.05.2009 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 91009,13 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.02.2010 року.

          Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, в судове засідання, призначене на 25.02.2010 року, представників не направив, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 25.02.2010 року від останніх до суду не надходило.

Через загальний відділ суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач фактично визнав наявність заявленої до стягнення суми заборгованості перед позивачем та з посиланням на тяжке фінансове становище підприємства просив відстрочити її погашення до 01.06.2010 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

18.05.2009 року між відкритим акціонерним товариством „Азбодеревскло” (Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Лотос ЛТД (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір купівлі – продажу бетонних сумішей № 9/1 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1 якого Продавець зобов’язався передати у власність, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити бетонні суміші (далі –товар) на умовах договору.

Відповідно до п.4.4 Договору, відповідач зобов’язаний сплатити вартість товару на підставі рахунків –фактур протягом 3-х днів з дати їх складання.

Відповідно до накладної №6740 від 05.09.2009 позивач поставив товар на суму 121009,13 грн. Повноваження особи на отримання товару від імені відповідача підтверджуються належним чином оформленою довіреністю №7 від 01.09.2009 року.

          Відповідно до рахунку –фактури № 6740 від 04.09.2009 року у позивача виник обов’язок щодо оплати товару в сумі 121009,13 грн. в строк до 07.09.2009 року.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, перерахувавши на рахунок позивача 10.09.2009 року 30000,00 грн.

          Позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості (лист №248 від 08.12.09).

          Відповідно до відповіді, наданої відповідачем (лист від 08.01.2010), він не має можливості погасити заборгованість через відсутність коштів та зупинення будівництва.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 91009,13 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений та не заперечується сторонами факт укладання між ними договору купівлі продажу бетонних сумішей, що за своєю правовою природою є фактично договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 3-х днів з моменту видачі рахунку.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Заява відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не додано жодних доказів на її обґрунтування та підтвердження.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лотос ЛТД” (03113, м. Київ, вул. І. Шевцова, 1, р/р 26007027671541 в КМФ АКБ „УСБ”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 13734436 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь відкритого акціонерного товариства „Азбодеревскло” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, р/р 26008106129001 в ВАТ КБ „Експобанк”, МФО 322294, код ЄДРПОУ 00293002) 91009,13 грн. (дев’яносто одну тисячу дев’ять гривень тринадцять копійок)–основного боргу, а також 910,09 грн. ( дев’ятсот десять гривень дев’ять копійок) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова