Рішення № 8959879, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/38103.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд"

про стягнення 39 913,12 грн.

та

за зустрічним

позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

про                     визнання недійсним договору фінансового лізингу № 782/04/2007 від

18.04.2007 р.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача

за первісним позовом           Парненко А.А., за дов. б/н від 10.03.2009 р.

від відповідача

за первісним позовом           Странніков А.В., за дов. б/н від 04.11.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд" про стягнення 24 092,54 грн. основного боргу, 1 598,33 грн. неустойки, 432,98 грн. інфляційного збільшення боргу та 222,33 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 782/04/2007 від 18.04.2007 р.

Ухвалою суду від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/381, розгляд справи призначено на 04.11.2009 р.

03.11.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог на 3 540,10 грн. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 29 886,28 грн. У судовому засіданні 04.11.2009 р. заява прийнята судом до розгляду.

Представниками сторін у судовому засіданні 04.11.2009 р. подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. У задоволенні вказаного клопотання відмовлено, у судовому засіданні 04.11.2009 р. оголошено перерву до 25.11.2009 р.

У поданому відзиві на позов відповідач посилається на те, що позивач безпідставно нараховує податок на додану вартість при розрахунку суми основної заборгованості та заперечує проти нарахування позивачем процентів річних та інфляційних втрат, оскільки їх застосування не передбачено договором.

У судових засіданнях 25.11.2009 р., 18.12.2009 р. та 30.12.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 30.12.2009 р. представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для перевірки правильності розрахунків суми боргу та штрафних санкцій. У задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки з’ясування вказаних питань не потребує спеціальних знань.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 03.02.2010 р. розгляд справи призначено на 03.03.2010 р.

22.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд" подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 782/04/2007 від 18.04.2007 р.

Ухвалою суду від 03.02.2010 р. зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд" прийнята судом до розгляду.

27.01.2010 р. позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог на 10 026,84 грн., в якій позивач просить стягнути з відповідача 34 837,01 грн. основного боргу, 3 020,71 грн. неустойки, 1 490,48 грн. інфляційного збільшення боргу та 564,92 грн. процентів річних. Нова ціна позову за розрахунком позивача становить 39 913,12 грн.

У судовому засіданні 03.03.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 03.03.2010 р. представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про витребування доказів, а саме довідки з Держфінпослуг про взяття підприємства позивача на облік. У задоволенні клопотання відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2007 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд" був укладений договір фінансового лізингу № 782/04/2007, за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов’язався набути у свою власність транспортний засіб згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню і технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов’язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Зазначений          договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача позивачем майна, а також необхідних приналежностей і документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-прийняття майна. Згідно з п. 3.7. договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов’язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.

27.04.2007 р. сторонами підписано акт здачі-прийняття майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, обумовлене п. 1.1. договору. Факт передачі майна також підтверджується видатковою накладною № РН-0000142 від 27.04.2007 р. та довіреністю відповідача серії ЯНФ № 878457 від 27.04.2007 р. Вартість переданого майна складає 72 073,60 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п.п. 7.5., 7.6. договору, лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 1 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Як стверджує позивач, відповідач не сплатив лізингові платежі за 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 періоди фінансового лізингу, визначені у графіку внесення платежів, тобто за період з 31.12.2008 р. по 31.12.2009 р.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Як передбачено п. 7.10. договору, у випадку, якщо відповідно до законодавства сума нарахованої по договору комісії є об’єктом оподаткування ПДВ, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю суму податку на додану вартість, нараховану на такий об’єкт оподаткування.

Згідно з уточненим розрахунком позивача сума заборгованості по лізинговим платежам становить 34 837,01 грн. До вказаної суми позивачем також включено податок на додану вартість на суму нарахованої комісії в частині, що перевищує суму комісії, яка не оподатковуються ПДВ.

Відповідач не надав доказів сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 020,71 грн. неустойки, посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п. 9.5. договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

При розрахунку пені за порушення строків внесення лізингового платежу за 21 період позивач помилково розраховує суму неустойки за період з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. з суми 2 999,10 грн., оскільки, як вбачається зі змісту наданого позивачем акту звірки, часткова сплата лізингового платежу у сумі 1 911,64 грн. відбулась 05.01.2009 р. Таким чином, розмір пені за 21 період фінансового лізингу становить 129,35 грн., замість заявлених позивачем 149,46 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

2999,1001.01.2009 - 04.01.2009412%7,89

1087,4605.01.2009 - 09.04.20099512%67,93

1009,1710.04.2009 - 14.06.20096612%43,80

1009,1715.06.2009 - 30.06.20091611%9,73

129,35

З урахуванням зазначеного та згідно з розрахунком суду розмір пені становить 3 000,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, також просить стягнути з відповідача 564,92 грн. процентів річних станом на 20.01.2010 р. та 1 490,48 грн. інфляційних витрат по грудень 2009 р. включно.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду, здійсненим відповідно до рекомендацій щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., розмір інфляційних втрат становить 1 484,98 грн.

Період фінансового лізингуПеріод

заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

2121.01.2009 - 09.04.20091087,461,02931,54

10.04.2009 - 02.07.20091009,171,02525,23

03.07.2009 - 30.09.2009783,231,0053,92

30.10.2009 - 20.01.201099,901,0202,00

2203.02.2009 - 20.01.20102974,701,091270,70

2303.03.2009 - 20.01.20102978,641,075223,40

2401.04.2009 - 20.01.20102925,731,060175,54

2501.05.2009 - 20.01.20102910,811,051148,45

2602.06.2009 - 20.01.20102840,591,046130,67

2701.07.2009 - 20.01.20102843,581,03496,68

2803.08.2009 - 20.01.20102851,571,03599,80

2901.09.2009 - 20.01.20102966,091,038112,71

3012.10.2009 - 20.01.20102748,331,02979,70

3103.11.2009 - 20.01.20102926,541,02058,53

3201.12.2009 - 20.01.20102901,131,00926,11

1 484,98

При розрахунку процентів річних за несвоєчасне внесення лізингового платежу за 21 період позивач помилково розраховує вказану суму за період з 01.01.2009 р. по 20.01.2009 р. з суми 2 999,10 грн., оскільки, як вбачається зі змісту наданого позивачем акту звірки, часткова сплата лізингового платежу у сумі 1 911,64 грн. відбулась 05.01.2009 р. Таким чином, розмір процентів річних за 21 період фінансового лізингу становить 24,44 грн., замість заявлених позивачем 27,10 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

2999,1001.01.2009 - 04.01.200943 %0,99

1087,4605.01.2009 - 09.04.2009953 %8,49

1009,1710.04.2009 - 01.07.2009833 %6,88

896,2002.07.2009 - 02.07.200913 %0,07

783,2303.07.2009 - 14.10.20091043 %6,70

651,2215.10.2009 - 28.10.2009143 %0,75

375,5629.10.2009 - 29.10.200913 %0,03

99,9030.10.2009 - 02.01.2010653 %0,53

24,44

Виходячи із зазначеного та згідно з розрахунком суду, розмір процентів річних становить 562,26 грн.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у сумі 39 884,85 грн.

Зустрічний позов про визнання недійсним договору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить визнати договір фінансового лізингу № 782/04/2007 від 18.04.2007 р. недійсним, посилаючись на те, що грошові зобов’язання за вказаним договором були виражені у валюті.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту п. 2.3. договору та випливає з видаткової накладної № РН-0000142 від 27.04.2007 р., вартість майна, що передається відповідачеві, визначена у гривнях із зазначенням еквіваленту вартості майна у валюті.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному долару США по курсу згідно з п 7.1.1. договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умови та порядок сплати лізингових платежів, які передбачені розділом 7 договору, відповідають вищезазначеним вимогам законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом з огляду на його часткове задоволення покладаються на позивача і відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні зустрічного позову відмовити.

2.          Первісний позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн Лтд" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, ідентифікаційний код 19482823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) 34 837 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 01 коп. основного боргу, 3 000 (три тисячі) гривень 60 коп. неустойки, 1 484 (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) гривні 98 коп. інфляційних втрат, 562 (п’ятсот шістдесят дві) гривні 26 коп. процентів річних, 398 (триста дев’яносто вісім) гривень 85 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) гривень 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині у первісному позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко