Рішення № 89596990, 03.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2651/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 03.04.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 здійснювати з 01.01.2018 без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб;

- суму коштів, невиплачених ОСОБА_1 з вини пенсійного органу виплатити однією сумою у визначені законодавством терміни.

Позивач вказує на незаконне обмеження відповідачем його пенсійного забезпечення десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування законодавчих норм, визнаних Конституційним Судом України неконституційними.

Ухвалою від 07.04.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.14-19), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Вказує, що перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на виконання рішення суду у справі №1.380.2019.006707 проведений правомірно. З 01.01.2018 відповідно до норм статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вважає помилковим посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, оскільки норми частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто 20.12.2016. Разом з тим на час перерахунку пенсії позивача діяла редакція частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких інших законодавчих актів». Відповідач вказує, що норми щодо обмеження максимального розміру пенсії вносились Законом України №3668 від 08.07.2011 та такі Конституційним Судом України неконституційними не визнавались.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 31-34), наголосив на тому, що предметом позову у цій справі є виплата з 01.01.2018 нового розміру пенсії (в розмірі 89% грошового забезпечення), яке відповідач в процесі перерахунку протиправно обмежив максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб), що суперечить рішенню Конституційного Суду України.

Суд з`ясував зміст та підстави позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримує пенсію за вислугу років (33 роки) на підставі Закону №2262-XII; пенсія призначена 31.12.2008 у розмірі 89% грошового забезпечення (а.с. 45).

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 (а.с. 6).

На виконання Постанов Кабінету Міністрів України №№ 704, 103 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, при цьому основний розмір пенсії визначило в розмірі 70% від суми грошового забезпечення за прирівняною посадою (а.с. 5).

Не погоджується з такими діями ГУ ПФУ у Львівській області, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушеного права. 15.01.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення №1.380.2019.006707, яке набрало законної сили 02.04.2020 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/86925922), відповідно до якого задовольнив позов ОСОБА_1 : - визнав протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, які полягали у зменшенні ОСОБА_1 розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 70% грошового забезпечення за вислугу років замість 89%, які були встановлені при призначенні пенсії; - зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію виходячи з 89% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 і з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 21-25).

В квітні 2020 року ГУ ПФУ у Львівській області тричі здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 (а.с. 39,20,40) та на виконання згаданого рішення суду визначило пенсію у розмірі 89% від суми грошового забезпечення за прирівняною посадою. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати (з надбавками) ОСОБА_1 з 01.01.2018 склав 18007,48 грн., проте відповідач прийняв рішення обмежити розмір пенсійної виплати «максимальним розміром пенсії», що складає з 01.01.2018 - 13730 грн. (а.с. 39), з 01.12.2018 - 14970 грн., з 01.05.2020 - 16380 грн. Ці обмеження вплинули на подальші обрахунки, зокрема, розміру підвищення пенсії згідно Постанови №103.

З 01.05.2020 розмір пенсійної виплати (з надбавками) ОСОБА_1 внаслідок перерахунку (а.с.20) обмежено «максимальним розміром пенсії» в сумі 16380 грн.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262-XII).

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі – Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:

- внесені зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI), зокрема, частину п`яту цієї статті викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

- пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі – Закон №911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п`яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

В статтю 43 Закону №2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п`ята статті 43 Закону №2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону №1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.

Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

- положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).

Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІII (далі - №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Спір у цій справі зводиться до різної оцінки сторонами правозастосування відповідача при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, що призначена позивачу 31.12.2008 за період з 01.01.2018 по теперішній час:

1) перерахунок пенсії полягав у збільшенні відсоткового значення розміру грошового забезпечення, з якого обраховується розмір пенсійної виплати, з 70% до 89%;

2) орган ПФУ обмежив розмір перерахованої пенсії ОСОБА_1 «максимальним розміром пенсії», котрий визначив на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011.

При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

11.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, яким серед іншого обмежено максимальний розмір пенсії за вислугу років в грошовому виразі сумою, що складає десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія за вислугу років на підставі Закону №2262-XII призначена позивачу в 2008 році, тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом №3668-VI, не поширюється на ОСОБА_1 . Тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення.

Водночас суд вважає помилковими посилання позивача на рішення Конституційний Суд України №7-рп/2016 від 20.12.2016, а також доводи відповідача щодо дії частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII в редакції Закону №1774-VІІІ. Суд зауважує, що перелічені норми регулювали правовідносини щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, обмежені конкретним часовим періодом (2016, 2017 роки) та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки такі стосуються обмеження розміру пенсії позивача за період, що розпочався з 01.01.2018.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення конкретного порядку виплати сум перерахованої на виконання цього рішення суду пенсії (однією сумою), оскільки такий порядок визначено законодавством та не потребує судового втручання. Суд також вважає ці вимоги передчасними, оскільки питання щодо порядку виплати перерахованої пенсії може постати в майбутньому, у разі набрання цим рішенням суду законної сили, в процесі його виконання ГУ ПФУ у Львівській області. Разом з тим судовому захисту підлягають порушені права/інтереси особи, а не ті, що лише можуть виникнути у майбутньому.

Підсумовуючи свої попередні висновки суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження при перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (з 01.01.2018, з 01.12.2018, з 01.05.2020) її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.01.2018 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.