Рішення № 89596989, 02.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/3326/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макарова Юрія Юрійовича, із вимогами:

-визнати неправомірними дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №52644206 та щодо не зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа за заявою стягувача ПАТ «Універсал Банк» в рамках виконавчого провадження ВП №52644206;

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року ВП №52644206;

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 08.12.2016 року ВП №52644206.

Ухвалою судді від 07.05.2020 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

У зв`язку із виконанням вимог вищевказаної ухвали, ухвалою судді від 19.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі; призначено судове засідання; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк».

Вказаною ухвалою судді роз`яснено відповідачу право щодо подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, цією ухвалою було зобов`язано відповідача подати до суду, зокрема, оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №52644206 для огляду у судовому засіданні та копію останніх для приєднання до матеріалів справи.

28.05.2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву та додаткові докази у справі, що витребовувались судом. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята правомірно, а тому підстави для її скасування відсутні. Також вказав, що оскільки боржником виконавчий збір не було сплачено, постанова про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року ВП №52644206 у розмірі 122458,90 грн. підлягала виділенню в окреме виконавче провадження.

29.05.2020 року представник позивача подала до суду заяву про здійснення заміни неналежного відповідача у справі та заяву про зменшення та уточнення позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 29.05.2020 року задоволено клопотання представника позивача та здійснено заміну відповідача - державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Макарова Юрія Юрійовича на належного – Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно цієї заяви, позивач просив суд:

-визнати протиправними дії Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо винесення постанови від 26.04.2017 року ВП №52644206 про стягнення виконавчого збору у розмірі 122458,90 грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича від 26.04.2017 року ВП №52644206.

02.06.2020 року представник позивача подала до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, яку судом прийнято до розгляду. Таким чином, остаточні позовні вимоги позивача полягають у визнанні протиправною та скасуванні постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року ВП №52644206.

Позовні вимоги, із врахуванням заяв про їх зменшення та уточнення, обгрунтовані тим, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, стягненню таких сум на користь стягувача, при цьому виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, тобто рішення суду повинно бути виконане примусово. Позивач наголошує, що в даному випадку, примусового виконання рішення суду не було, оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачу, а відтак, правових підстав для стягнення виконавчого збору не було.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримувала, з підстав, що викладені у позовній заяві й уточненнях до неї, просила суд позов задоволити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив; у судовому засіданні, що відбулося 26.05.2020 року представник відповідача надав усні пояснення щодо суті спірних правовідносин. 02.06.2020 року від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням на лікарняному головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макарова Юрія Юрійовича.

При вирішенні клопотання судом враховано, що у справі здійснено заміну відповідача – головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макарова Юрія Юрійовича на належного – Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), при цьому у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що просить суд здійснювати розгляд справи у відсутності представника Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Таким чином, оскільки головний державний виконавець не є стороною у справі, а тому, зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії спорів, надання пояснень представником відповідача у справі та відзиву на позовну заяву, судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Третя особа також явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Окрім того, від третьої особи жодних письмових пояснень по суті спору до суду не надходило.

У судовому засіданні 02.06.2020 року було постановлено продовжувати розгляд справи у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2020 року було визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з означеним позовом та поновлено цей строк, позаяк застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення права позивача на справедливий суд.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2020 року усно заявила про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, клопотання відповідача, що заявлене у відзиві на позовну заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника та неявку у судове засідання представника третьої особи суд, на підставі частини третьої статті 194, статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про продовження розгляду справи у письмовому провадженні, що відображено у відповідному протоколі судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

З приводу посилань відповідача у відзиві на те, що справа не підлягає розгляду Львівським окружним адміністративним судом, то необхідним є зауважити, що питання підсудності було вирішено судом під час відкриття провадження у справі, тому дане питання не підлягає повторному вирішенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Галицьким районним судом м.Львова 17.06.2015 року ухвалено рішення у цивільній справі №461/247/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 49338,80 доларів США, що еквівалентно 1224589,02 грн. заборгованості за кредитним договором №11-1/202 к-о5, укладеним 21.06.2005 року.

На виконання вказаного судового рішення Галицьким районним судом м.Львова 09.09.2016 року було видано виконавчий лист.

31.10.2016 року державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів Макаровим Ю.Ю., за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження №52644206 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м.Львова 09.09.2016 року №461/247/15-ц та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 122458,90 грн.

Згідно постанови державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Макарова від 08.12.2016 року ВП №52644206, на все майно, що належить боржнику – ОСОБА_1 накладено арешт.

Як вбачається із матеріалів справи, від стягувача за виконавчим провадженням - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 02.02.2017 року до Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області надійшла заява від 26.01.2017 року вих. №21 про повернення виконавчого документа без виконання, відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

26.04.2017 року головний державний виконавець Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Макаров Ю.Ю. виніс постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Окрім того, 26.04.2017 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Макаровим Ю.Ю., на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №52644206. У п.2 цієї постанови головним державним виконавцем вказано, що припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У подальшому, 08.06.2017 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Макаровим Ю.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №54022377 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52644206, виданої 26.04.2017 року.

Згідно постанови головного державного Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Макарова Ю.Ю. від 24.10.2017 року ВП №54022377, виконавчий документ - постанову про стягнення виконавчого збору №52644206, видану 26.04.2017 року Галицьким ВДВС м.Львів було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року ВП №52644206, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей 1, 5 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі по тексту - Закон №1403-VIII).

Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1)за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2)у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3)якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4)за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5)у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6)за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Натомість, частина друга статті 27 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, пункт 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції №512/5, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Таким чином, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

При розгляді даної справи судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, відповідно до якого обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Отже, за своєю природою виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, яка стягується у розмірі, пропорційної до розміру фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

Суд наголошує, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

Таким чином, доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №553/196/18.

У даному випадку, у постанові головного державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання від 26.04.2017 року не зазначено відомостей щодо розміру стягнутої суми за виконавчим документом.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що в рамках виконавчого провадження ВП №52644206 головним державним виконавцем з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не стягувалася, а виконавчий лист - 26.04.2017 року повернутий стягувачу.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Оскільки у цьому випадку з боржника у межах виконавчого провадження у примусовому порядку стягнення не відбулось, виконавчий документ повернутий стягувачу, то, відповідно, не має і підстав для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд робить висновок про протиправність та необхідність скасування постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Ю.Ю. про стягнення виконавчого збору у розмірі 122458,90 грн. від 26.04.2017 року у виконавчому провадженні №52644206.

З приводу посилань представника позивача на ненадіслання на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.06.2017 року ВП №54022377 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 року №52644206, то суд зазначає, що дані обставини в означеній справі не підлягають дослідженню, позаяк така постанова не є предметом судового спору.

Щодо інших доводів позивача та відповідача, викладених у змісті позову та відзиву на позовну заяву, то суд вважає їх такими, що не впливають на правильність вказаних висновків суду, а тому суд не бере їх до уваги.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів на спростування доводів, викладених в позовній заяві позивача, а відтак, не виконано свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи клопотання представника позивача про повернення позивачу судового збору в сумі 1681,60 грн., у зв`язку із зменшенням позовних вимог, суд зазначає наступне.

В силу пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» однією з підстав повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, є зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В частині 2 цієї ж статті Закону наголошено, що у такому випадку судовий збір повертається в розмірі зменшеної та переплаченої суми.

Зважаючи на те, що позивачем були зменшені позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 08.12.2016 року ВП №52644206 та в частині визнання протиправними дій відповідача (дві вимоги немайнового характеру), тому різницю сплаченого судового збору в сумі 1681,60 грн. належить повернути позивачу.

Окрім того, беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1224,59 грн. (за вимогу майнового характеру – про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору), і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у розмірі 1224,59 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст.2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Макарова Юрія Юрійовича від 26.04.2017 року ВП №52644206.

Стягнути з Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (79019, м.Львів, пр.Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009232) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 59 коп.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп., сплачений згідно квитанції №14789 від 29.04.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Суддя Сасевич О.М.