Рішення № 89596163, 03.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/569/20

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправними дії Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки-рахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля марки марки ЗАЗ «Сенс» ТF698 К, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 та дозволу на сплату його залишкової вартості, та його переоформлення;

- зобов`язати Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації надати мені, ОСОБА_1 , розрахунок з розрахунковою сумою для викупу автомобіля марки ЗАЗ «Сенс» ТF698 К, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та надати дозвіл на перереєстрацію з покійного діда ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 зі сплатою його залишкової вартості.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що листом від 13.12.2019 за №6694/02 Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації неправомірно відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на переоформлення автомобіля марки ЗАЗ «Сенс» ТF698 К, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , яким був забезпечений ОСОБА_2 - дід позивача, з підстав пропуску шестимісячного строку для сплати коштів, оскільки до дня смерті діда ОСОБА_1 проживав разом із ним.

Ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі.

30.03.2020 надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити. Вказав, що позивачем, в порушення вимог пункту 16 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року за № 999, протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю не сплачено до державного бюджету вартість автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля. Зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку Департаменту повідомляти членів сім`ї померлої особи з інвалідністю про право викупу автомобілю протягом шести місяців з дня смерті такої особи.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази у ній, суд дійшов наступного висновку.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є онуком померлого ОСОБА_2 , інваліда війни І групи, який, згідно довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 21.08.2012 № 3981/02 (а.с.8) та акту приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ №057207 від 16.08.2012 (а.с.7), отримав безкоштовно автомобіль марки ЗАЗ «Сенс» ТF698 К, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

Право керування автомобілем було передано онуку ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка проживав разом з особою з інвалідністю та його обслуговував.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Згідно акту відділу ЖК ЛКП "Хуторівка" Львівської міської ради від 09.12.2019 ОСОБА_2 проживав до дня своєї смерті разом із онуком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2019 позивач звернувся із заявою до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на переоформлення автомобіля та можливості внести за нього викупну суму (а.с.15).

Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації надав відповідь від 13.12.2019 № 6694/02, в якій відмовив позивачу, оскільки останній протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю не звертався до органів соціального захисту із заявою та документами, як це передбачено п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (а.с.16-17).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

Частиною 9 ст.26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім`ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім`ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів врегульовано Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (далі - Порядок).

Пунктом 16 Порядку № 999 передбачено, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім`ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка:

- мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті;

- зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.

Іншому члену сім`ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім`ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.

Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції Фонду з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду у повному комплекті.

Відповідно до п.3 Порядку № 999, до членів сім`ї особи з інвалідністю належать громадяни України, які проживають разом з нею, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що члену сім`ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним вартості автомобіля протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач протягом шести місяців з дня смерті діда ОСОБА_2 звертався до органів соціального захисту із відповідною заявою у відповідності до приписів Порядку № 999.

Натомість, лише у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про надання дозволу на перереєстрацію транспортного засобу на своє ім`я зі сплатою його залишкової вартості.

Позивачем у позові не зазначено та, відповідно, не надано доказів поважності пропуску шестимісячного строку звернення на підтвердження непереборних обставин, які зумовили несвоєчасне звернення (із пропуском понад 4 роки з дня смерті особи з інвалідністю) із заявою до відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 було право на викуп автомобіля та його переоформлення на себе, однак він це право не реалізував у встановлений чинним законодавством України порядок та строк.

На дотримання строків викупу автомобіля після смерті особи з інвалідністю звертає увагу Верховний Суд у постановах від 25 лютого 2019 року у справі № 61-21864св18 та від 12 березня 2019 року у справі № 645/3998/16-а.

Окремо необхідно зазначити, що нормами чинного законодавства на відповідача не покладено обов`язку повідомляти про можливість скористатись, як членом сім`ї померлої особи з інвалідністю, правом викупу автомобіля, яке виникає після смерті такої особи.

Наведені висновки повністю узгоджуються із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 200/11191/18-а та від 28 листопада 2019 року в справі №806/31/17.

Отже, суд дійшов висновку, що Департаментом праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації правомірно відмовлено позивачу в отриманні дозволу для перереєстрації легкового автомобіля та сплати залишкової вартості автомобіля марки ЗАЗ «Сенс» ТF698 К, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації (м-н С.П.Корольова, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 03192833) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова