Рішення № 89595343, 26.05.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Черкаси справа № 925/444/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача – Короткої А.В. за довіреністю, відповідача – не з`явились, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасигазінвест” до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Драбівський райавтодор” дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнененя 12297 грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Черкасигазінвест” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії “Драбівський райавтодор” дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі – відповідач) про стягнення, на підставі договору оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року, 8994 грн. 02 коп. основного боргу, 1605 грн. 13 коп. пені, 348 грн. 77 коп. 3% річних, 449 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 899 грн. 41 коп. штрафу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем порядку і строку оплати поставлених йому позивачем нафтопродуктів за договором оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/444/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.05.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 26.05.2020 року клопотання (вх. № 7943/20), в якому просив долучити до матеріалів справи докази сплати відповідачем боргу станом на 12.12.2018 року.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін не заперечував, в засідання суду 26.05.2020 року явку свого представника не забезпечив.

В судовому засіданні представник позивача позов з підстав та у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

03.01.2017 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Черкасигазінвест”, як постачальник, та відповідач - філія “Драбівський райавтодор” дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, як покупець, уклали договір оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 (далі – Договір, а.с. 9), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався здійснити оптовий продаж товару (передати покупцю у власність), а покупець прийняти його та своєчасно оплатити на умовах даного договору.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про наступне:

п. 1.2. – найменування товару: скраплений вуглеводневий газ та нафтопродукти (бензин А-92, 95, дизпаливо) згідно оптового замовлення та наявності;

п. п.1.3.-1.4. - одиниця вимірювання товару: літр, кількість товару: згідно накладних на товар;

п. 1.5. – право власності на товар та перехід ризиків виникає у покупця з моменту його оплати відповідно до умов цього договору;

п.п. 1.8., 2.2. – загальна сума договору складається з сум вартостей усіх видаткових накладних на відвантажений товар в межах строку дії договору;

п. 2.1. – ціна одного літра товару: на кожну партію товару згідно рахунків та накладних на товар;

п. 2.3. – вартість товару, що реалізується визначається динамічною ціною в національній валюті, формується внутрішніми наказами постачальника відповідно до кон`юктури ринкових цін на даний вид товару;

п. 3.1. – оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця;

п. 3.2. – умови оплати:

п. 3.2.1. – попередня оплата 100% вартості замовленого об`єму товару сплачується протягом одного банківського дня від дати рахунку;

п. 3.3. – в разі відпущення товару продавцем на умові передбаченої п. 4.2. договору та несплати покупцем вартості відпущеного понад 2 дні з моменту виставленого рахунку продавець має право здійснити перерахунок вартості відпущеного товару по цінам, що діють станом на дату такого перерахунку;

п. 4.1. – строк поставки товару: протягом дії договору згідно термінів доручень та в будь-якому випадку після зарахування коштів попередньої оплати по кожному замовленню згідно п. 3.2.1. на рахунок постачальника;

п. 4.2. – постачальник на власний розсуд може відпустити товар при відсутності зарахованих коштів на його рахунок згідно п. 3.2.1. договору, при цьому перебіг терміну прострочення платежу збоку покупця починається з наступного дня від дати виставленого рахунку. Рахунок вважається виставленим покупцю, якщо він переданий покупцю будь-якими засобами зв`язку чи через довірених (уповноважених) представників;

п.п. 5.2.1. – 5.2.2. покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар згідно п. 3.2.1., приймати товар згідно умов розрахунку п.3.3. даного договору, продавець зобов`язався забезпечити поставку товару у строки встановлені цим договором;

п. 6.2.1. – покупець несе наступну відповідальність:

- за недотримання термінів оплати згідно п. 3.2.1. даного договору нараховується штраф в розмірі 10% від загальної вартості неоплаченого товару;

- за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань розділів 3 та 4 за цим договором, несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення;

п.п. 9.1.-9.2.– договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 9.1. цього договору та діє до 31.12.2017 року, а в розділі 3, взаєморозрахунків між сторонами, аж до повного їх виконання;

п. 9. 3. – якщо жодна із сторін в 30-денний строк до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на строк один рік.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Сторони відповідно до п. 9. 3. Договору не заявляли одне одному про припинення дії оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року або перегляд його умов, тому Договір є чинним.

Із видаткової накладної № 384 від 30.11.2018 року (а.с. 11) вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме, паливо дизельне, бензин А-92, за договором оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року в загальній кількості 1963, 29 літрів на загальну суму 59605 грн. 75 коп. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до виписки з рахунку позивача відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за 10.10.2018 року (а.с. 48), відповідач 10.12.2018 року оплатив позивачу 50000 грн. вартості отриманого від позивача товару про що зазначено у платіжному дорученні № 10 з призначенням платежу: « 0217461; 2610; за отриманий бензин А-92 та диз. паливо; згідно договору № 33 від 07.12.2018 року та накладної № 383 від 07.12.2018 року; в т.ч. ПДВ 8333,34». Також 12.12.2019 року згідно даних заключної виписки по рахунку АТ КБ «Приватбанк» за період з 16.11.2018 року по 07.03.2019 року (а.с. 47), відповідач перерахував на рахунок позивача 16000 грн. платіжним дорученням № 89 з призначенням платежу: «за отримані пмм згідно рах. №б/н від 12.12.2018 в т.ч. ПДВ 20% 2666, 67».

27.12.2018 року відповідач листом звернувся до позивача, в якому просив зарахувати платіж від 10.12.2018 року на погашення суми боргу за договором оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року, накладної № 384 від 30.11.2018 року, а також зарахувати платіж від 12.12.2018 року в частині сплати 611 грн. 73 коп. за договором оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року (а.с. 46).

Таким чином, відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар у розмірі 50611 грн. 73 коп.

За розрахунком позивача, станом на дату подання даного позову до суду, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 8994 грн. 02 коп. (59605 грн. 75 коп. - 50611 грн. 73 коп.), що також підтверджено актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 25.03.2020 року (а.с. 10) та вимогою про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за поставлений товар – дизельне паливо та бензин А-92, позивач нарахував відповідачу 1605 грн. 13 коп. пені, 348 грн. 77 коп. 3% річних, 449 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 899 грн. 41 коп. штрафу.

Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору і наведені норми законодавства суд вбачає, що заборгованість зі сплати вартості поставленого товару – дизельного палива та бензину А-92 у розмірі 8994 грн. 02 коп. підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем не сплачена та не спростована. Вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

З підстав несвоєчасної оплати за отриманий товар, за що п. 6.2.1. Договору передбачена відповідальність, позивач заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми боргу, що становить 899 грн. 41 коп., а також пеню за період з 03.12.2018 року по 02.06.2019 року, що становить 1605 грн. 13 коп.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Сторони погодили п. 6.2.1 Договору відповідальність

- за недотримання термінів оплати згідно п. 3.2.1. даного договору нараховується штраф в розмірі 10% від загальної вартості неоплаченого товару;

- за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань розділів3 та 4 за цим договором, несе відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення;

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені та штрафу суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені та штрафу відповідає умовам Договору та обставинам справи.

Розрахунки позивача, покладені в основу вимог про стягнення штрафу і пені відповідають умовам відповідальності сторін за порушення своїх зобов`язань, передбаченим п. 6.2.1 Договору, нормам ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч. 6 ст. 232 ГК України, спірні суми штрафу і пені нараховані відповідно до умов договору оптової купівлі-продажу нафтопродуктів та скраплення газу № 11 від 03.01.2017 року, на фактичні суми боргу, їх суд вважає правильними. Відтак вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у обрахованих позивачем розмірах.

Також позивач у зв`язку з простроченням відповідачем спірного основного грошового зобов`язання заявив вимоги про стягнення з відповідача: 449 грн. 71 коп. інфляційних втрат за період прострочення з січня 2019 року по січень 2020 року, 349 грн. 77 коп. 3% річних за період прострочення з 03.12.2018 року по 18.03.2020 року.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум інфляційних втрат і 3% річних судом перевірено, визнано правильним і в такому розмірі заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому вимога про стягнення 8994 грн. 02 коп. основного боргу, 1605 грн. 13 коп. пені, 449 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 348 грн. 77 коп. 3% річних, 899 грн. 41 коп. штрафу судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231 ч. 1 п. 2, 233-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 31141625, місцезнаходження: 18006, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 389 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасигазінвест”, код ЄДРПОУ 22801367, місцезнаходження: 18019, Черкаська обл., Черкаський район, с. Степанки, 8-й км Смілянського шосе – 8994 грн. 02 коп. основного боргу, 1605 грн. 13 коп. пені, 348 грн. 77 коп. 3% річних, 449 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 899 грн. 41 коп. штрафу, 2102 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.06.2020 року.

Суддя В.М. Грачов