Рішення № 89594422, 27.05.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/531/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція - 1" про визнання укладеною додаткової угоди до договору та зобов`язання надати доповнення до додаткової угоди, за участю представників від:

позивача - Осадчий В.Б. (ордер серії КС №066347 від 21.02.2019);

відповідача - Ярмоленко А.М. (ордер серії КС №515561 від 04.12.2019)

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (далі - ТОВ "Дніпрожилбуд") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція - 1" (далі - ТОВ "Вишгородміськреконструкція - 1") та просить суд:

- визнати укладеною додаткову угоду до договору про співробітництво від 20.08.2012, що передбачена п. 7.2. такого договору, у запропонованій позивачем редакції;

- зобов`язати ТОВ "Вишгородміськреконструкція - 1" надати ТОВ "Дніпрожилбуд" доповнення до додаткової угоди про співробітництво від 20.08.2018 з переліком об`єктів нерухомості та зазначенням їх адрес.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на ухилення відповідача від обов`язку укласти додаткову угоду до договору про співробітництво від 20.08.2012, що передбачена п. 7.2. договору, та надати доповнення до такої додаткової угоди (т.1 а.с.6-12).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2019 за відповідним позовом суддею Щоткіним О.В. відкрито провадження у даній справі (т.1 а.с.1-2).

29.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує щодо заявлених вимог та просить у їх задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач вказує, що:

- позивач умисно ввів відповідача в оману щодо відсутності існуючих ризиків та будь - яких претензій з боку третіх осіб, не передавши оригіналів або копій документів, що стосуються можливих ризиків по оренді земельної ділянки з наступною її забудовою;

- позивач не виконує зобов`язань за договором про співробітництво від 20.08.2012, що унеможливлює будівництво та дає право відповідачу в односторонньому порядку відмовитись від додаткової угоди;

- проект додаткової угоди не забезпечений належним розрахунком, тому є сумніви у правильності здійснених розрахунків житлових та нежитлових площ в об`єкті будівництва І-VIчерг, окрім IV (т.1 а.с. 91-94).

У відповіді на відзив позивач вказує, що:

- твердження відповідача про введення його в оману є непрофесійним та некоректним, т.я. відповідач не міг не знати про ризики, оскільки неодноразово відстоював разом з позивачем свої права в різних судових органах, а умови договору містять підтвердження про те, що відповідачу передані всі наявні копії документів і такий договір не передбачає подальшу передачу будь-яких документів;

- зобов`язання протягом дії договору позивачем виконувались належним чином, що підтверджується відсутністю письмових звернень, зауважень чи претензій відповідача (т.1 а.с.111-115).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю (т. 1 а.с.153-158, а.с.200 - 206).

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 скасовано та передано справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області (т.1 а.с.237-247).

За результатами автоматизованого розподілу від 08.01.2020, відповідна справа передана для розгляду судді Ейвазовій А.Р. (т.2 а.с.1).

Ухвалою суду від 13.01.2020 відповідну справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 12.02.2020 (т.2 а.с.12-13).

12.02.2020 у підготовчому засіданні відповідачем подано клопотання про витребування доказів. Відповідач просив витребувати у позивача:

- оригінал акту виконаних робіт (за серпень 2015 року) за договором про співробітництво б/н від 20.08.2012;

- оригіналів та належним чином засвідчених копій завдань, які обумовлюють вид завдання, характеристики та ціну продукції;

- копій документів, які засвідчують фактичне виконання зазначених в акті послуг, договори з третіми особами, акти виконаних робіт, розрахунок вартості виконаних робіт;

- список працівників ТОВ "Дніпрожилбуд", а також підрядників робіт за договорами за 2014-2015 роки;

- інформації від ГУ ДПС у м. Києві про наявність у позивача найманих працівників станом на 2014-2015 роки (т.2 а.с.17-19).

12.02.2020 позивачем подано клопотання про витребування доказів (т2 а.с.139-141). Позивач просив витребувати у відповідача:

- акт готовності об`єкту до експлуатації, що став підставою для видачі сертифікату;

- належним чином засвідчену копію проекту будівництва в обсязі, достатньому для визначення загальної кількості квартир та нежитлових приміщень в кожній окремій черзі будівництва;

- письмову інформацію щодо надання відповідачем будь-яких завдань позивачу в період дії договору про співробітництво від 20.08.2012.

Також, у підготовчому судовому засіданні 12.02.2020 ТОВ "Дніпрожилбуд" подано заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.24-26). Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 3414750грн, спричинені неналежним виконанням обов`язків по першій черзі будівництва (житловій будівлі №8Д по вул. Набережній у м. Вишгороді).

Ухвалою від 12.02.2020, що занесена до протоколу, судом частково задоволено клопотання відповідача про витребування документів та зобов`язано позивача надати для огляду оригінал акту приймання-передачі, копія якого долучена до справи (т.1 а.с.116), встановлено відповідачу строк для висловлення у письмовому вигляді думки щодо прийняття судом заяви про зміну предмету позову до 21.02.2020, а також оголошено перерву до 26.02.2020 (т.2 а.с.147-150).

17.02.2020 позивачем подано додаткові пояснення щодо заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.152-156). У поясненні позивач вказав, що відповідач не довів неможливості самостійно витребувати докази, зазначені у клопотанні, тому просив у задоволенні його клопотання відмовити. Окрім того, позивач зазначив, що укладений договір не передбачає обов`язкової письмової форми завдань та звітності щодо їх виконання, а позивач надавав відповідачу послуги з реалізації його продукції без оформлення відповідних документів, підтвердженням чого є факт реалізації понад 95% квартир та нежитлових приміщень лише 1 черги. Окрім того, позивач зазначив, що не може підтвердити, що він просив надати копію проекту будівництва у всіх осіб, у розпорядженні яких такий проект наявний, у зв`язку з чим просив залишити його клопотання у відповідній частині без задоволення.

26.02.2020 до суду надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності (т.2 а.с.170-173). Заява про застосування строку позовної давності мотивована тим, що додаткова угода, вимоги щодо визнання якої укладеною заявлені у справі, мала бути укладена протягом 10 днів з дати завершення проектної документації, яка як вказує відповідач, затверджена ще 12.02.2016, отже, оскільки з позовом до суду позивач звернувся лише 25.02.2019, строк позовної давності відповідач вважає пропущеним.

26.02.2020 позивачем подано клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.177), відповідно до якої позивач просив витребувати у відповідача та Державної архітектурно-будівельної інспекції України копію акту готовності об`єкту до експлуатації, що став підставою для видачі сертифікату серії IV №163172791164 від 06.10.2017. Проте, у подальшому, 26.02.2020 позивачем подано заяву про залишення без розгляду заяви про витребування доказів у відповідача та ДАБІ (т.2 а.с.178).

У підготовчому судовому засіданні 26.02.2020 за участі представників сторін оглянуто наданий позивачем оригінал акту приймання-передачі послуг з реалізації продукції ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» та констатовано, що цей документ не є оригіналом акту, копія якого долучено до матеріалів справи; оригінал акту, засвідчена копія якого долучена позивачем до відповіді на відзив (т.1 а.с.116), позивачем не наданий.

В силу ч. 6 ст.91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2020, що занесена до протоколу, судом:

- відмовлено у прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову;

- відмовлено у задоволенні клопотань позивача та відповідача в частині витребування завдань;

- відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів;

- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12:00 05.03.2020 (т.2 а.с.179-187).

Відмовляючи в прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Однак, в силу ч.4 відповідної норми, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Так, вказаною нормою передбачено, що зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

У поданій заяві позивач вказує на зміну фактичних обставин справи, які мали місце після закінчення підготовчого судового засідання, а саме: закінчення строку дії договору та відмову у продовженні такого договору; неможливість виконання взятих на себе обов`язків відповідачем щодо передачі квартир, оскільки частини них вже продані.

Однак, як вбачається із поданої нової редакції позову, позивач не лише змінює предмет позову, але й одночасно змінює підстави такого позову, що суперечить ч.3 ст.46 ГПК України, відповідно до якої позивач має право змінити або предмет позову, або його підстави.

Так, у первісній редакції позову, його предметом є матеріально-правова вимога щодо якої позивач просить винести рішення: визнати укладеною додаткову угоду до договору та зобов`язати надати доповнення до неї; у новій редакції позову позивач просить суд: стягнути з відповідача збитки у розмірі 3414750грн.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, які стверджують позов; це юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення та доказові факти, пов`язані з цими матеріально-правовими фактами.

В якості підставі позову у первісному позові позивач посилається на виникнення у відповідача зобов`язання в силу факту укладення договору про співробітництво від 20.08.2012 укласти додаткову угоду, передбачену п.7.2 договору, та факт ухилення від її укладення за направленою йому пропозицією. У новій редакції позову позивач вже посилається на інші матеріально-правові факти, а саме: заподіяння збитків порушенням зобов`язань за договором - не забезпечення будівництва житлового комплексу у період дії договору та реалізації понад 95% квартир у 1 черзі будівництва, що не забезпечило збереження долі об`єкта, яка після завершення будівництва комплексу мала відійти позивачу тощо. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається і на інші норми матеріального права, які визначають обов`язок відшкодувати збитки, заподіяні порушенням зобов`язань.

Відмовляючи у задоволенні клопотань позивача та відповідача про надання завдань, суд виходив з того, що, під час розгляду даної справи жодна із сторін не підтвердила факту того, що такі завдання взагалі складались у письмовій формі.

Однак, в силу п.3 ч.2 ст.81 ГПК України, у клопотанні про витребування доказів вказуються підстави, з яких випливає, що це доказ має відповідна особа.

Між тим, у клопотанні позивач вказує, що відповідач мав надавати такі завдання позивачу (т.2 а.с.140), а у письмовому поясненні - про те, що такі завдання могли складатись у письмовому вигляді, а могли не складатись (т.2 а.с.153). Відповідач як сторона за договором сам мав такі завдання надавати позивачу, отже, у разі надання таких завдань, повинен мати копії або другий примірник таких завдань, однак, на сам факт надання таких завдань не посилається.

Таким чином, достовірних відомостей про те, що такі документи, які сторони просять витребувати, складались не встановлено.

Окрім того, дослідження відповідних документів, у разі їх наявності, не має значення для розгляду заявлених вимог по суті, оскільки факт виконання чи не виконання таких завдань не входить до предмету доказування у даній справі, зважаючи на те, що пункт договору, на який позивач посилається, обґрунтовуючи заявлені вимоги, не пов`язує виникнення обов`язку укласти додаткову угоду, передбачену п.7.2 договору про співробітництво від 20.08.2012, з фактом виконання завдань або інших зобов`язань за договором.

У задоволенні клопотання відповідача про витребування копій документів, які засвідчують фактичне надання послуг, зазначених у акті (а.с.116), договорів з третіми особами, актів виконаних робіт, розрахунку вартості таких робіт за договорами та інформації про найманих працівників судом відмовлено, оскільки дослідження таких доказів не має значення для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі. Також, суд врахував те, що у поданому клопотанні не зазначено реквізитів актів, договорів, які відповідач вимагає витребувати у позивача та обставин, які свідчать, що такі документи взагалі існують. Окрім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо отримання відповідних документів від ГУ ДПС у м. Києві, у якого відповідач вимагає витребувати інформацію про наявність працівників у період з 2014-2015 роки.

05.03.2020 позивачем подано клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті відразу після закінчення судового засідання (т.2 а.с.189-190).

05.03.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09:40 20.03.2020 (т.2 а.с.202-203). При цьому, судом враховано те, що не всі учасники надали письмову згоду на розгляд справи по суті у цей же день після закінчення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2020 учасників сторін повідомлено про те, що 20.03.2020 судове засідання не відбудеться (т.3 а.с.1-2).

Ухвалою від 06.04.2020 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 15:10 29.04.2020 (т.3 а.с.8-9).

Копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 09.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272887202 (т.3 а.с.11), а позивачем - 10.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272887199 (т.3 а.с.12).

28.04.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник відповідача буде приймати участь у розгляді іншої справи та є ризик запізнитися в судове засідання, зважаючи на оголошення карантину та не функціонування громадського транспорту (т.3 а.с.15).

29.04.2020 від імені відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на погіршення стану здоров`я представника та складністю прибуттям до суду у період надзвичайної ситуації у зв`язку з установленням карантину (т.3 а.с.17).

29.04.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про відкладення розгляду справи, зважаючи на подане клопотання, до 12:15 15.05.2020 (т.3 а.с.18-19).

В судовому засіданні 15.05.2020 на стадії розгляду заяв та клопотань, які з поважних причин не подані у підготовчому судовому засіданні, відповідачем заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів - копій договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №204401044 від 17.03.2020.

Представник позивача щодо поданого клопотання заперечував.

Подані копії письмових доказів, в порушення вимог ч.2 ст.91 ГПК України не засвідчені; доказів направлення копій таких доказів іншому учаснику справи до їх подання до суду, в порушення вимог ч.9 ст.80 ГПК України, не надані.

Так, як визначено ч.9 ст.80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи; суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідна заява приєднана до матеріалів справи, однак, суд ухвалив не приймати відповідні докази до уваги.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача просив у задоволенні заявлених вимог відмовити.

15.05.2020 судом оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 11:00 27.05.2020.

27.05.2020 відповідачем на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів подано додаткові пояснення та додаткові заперечення, які фактично оголошені відповідачем при виступі з вступним слово 15.05.2020.

Представник позивача заперечував щодо прийняття та долучення таких пояснень до справи.

Як встановлено судом, у відповідних поясненнях та запереченнях відповідач висловлює свою позицію щодо заявлених вимог.

Однак, в силу ч.1 ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

До заяв по суті належать, як визначено ч.2 цієї норми: відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач реалізував своє право на подання заяви по суті - відзиву на позов та не скористався у встановлений строк правом на подання заперечень.

Як визначено ч.5 вказаної норми, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З відповідним клопотанням про надання дозволу на надання пояснень з окремих питань відповідач не звертався та суд не визнавав це необхідним.

При цьому, в силу ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідні документи долучені до матеріалів справи, проте не беруться судом до уваги при прийнятті рішення у справі з урахуванням вищевикладеного.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

20.08.2012 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпрожилбуд", яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на товариство з обмеженою відповідальністю, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наразі - ТОВ «Дніпрожилбуд», сторона 1) та відповідачем - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" (сторона 2) укладено договір про співробітництво (т.1 а.с.17-27, далі - договір).

У відповідності до п. 3.1 договору, сторони зобов`язались об`єднувати свої зусилля з метою будівництва об`єкту на ділянці та реалізації на ринку продукції сторони 2 (нерухомого майна, побудованого на ділянці) для досягнення господарських цілей у відповідності до статутних завдань та економічних інтересів кожної із сторін вказаного договору.

При цьому, в розділі 1 вказаного договору сторонами дано визначення термінів, які вживаються у договорі, зокрема, визначено, що:

- будівництво - комплекс робіт та заходів, необхідних для створення об`єкта, у тому числі (але не виключно) погоджувальні, передпроектні, проектні, будівельно-монтажні та інші роботи;

- ділянка - земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, орієнтовною площею 2,4 га, яка розташована за адресою: пров. Прожекторний, м. Вишгород, Вишгородського р-ну, Київської області, запланована для розміщення (будівництва) об`єкту (п.1.1.2 договору);

- нерухоме майно - об`єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей) (п.1.1.4 договору);

- об`єкт - житловий комплекс, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, окремі нежитлові будівлі (пп. 1.1.5. договору).

Згідно п. 3.2 договору в рамках вказаного договору всі витрати, пов`язані з будівництвом, фінансування, спорудженням об`єкту та введенням об`єкту в експлуатацію несе сторона 2.

При цьому, відповідно до п. 2.1.3 договору сторона 1 гарантує, що стороні 2 передані всі наявні у неї оригінали та копії документів щодо правовідносин стосовно ділянки з ТОВ «Смартех системз», ТОВ «Планета Земля», ТОВ ПЕК «Укренергозбереження», ТОВ «Дніпробуд» та, відповідно, стороні 2 відомо про всі можливі претензії третіх осіб, спори чи інші обставини, які можуть негативно вплинути або унеможливити виконання сторонами умов цього договору.

Відповідно до п. 6.2.1 договору, сторона 1 має право отримати нерухоме майно у складі об`єкта в обсязі та у порядку, які визначені вказаним договором.

Пунктом 7.1 договору (в редакції додатку № 1 до договору, т.1 а.с.29) сторони домовились, що після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію, за умови виконання своїх зобов`язань, передбачених розділом 5 договору, сторона 1 отримує у власність (для оформлення у власність) квартири або інші приміщення в об`єкті, загальна площа яких дорівнює 5% від загальної площі всіх квартир та 3% від нежитлових приміщень комерційного призначення в об`єкті.

Згідно п. 7.2 договору, сторонами погоджено, що протягом 10 днів з дати завершення проектної документації (стадія "проект") на будівництво об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) сторона 1 та сторона 2 укладають додаткову угоду до цього договору, згідно з умовами якої за стороною 1 та стороною 2 закріплюються нежитлові приміщення, квартири, машиномісця (у разі наявності останніх) і т.п. у складі об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) з врахуванням викладеного в п. 8.1. цього договору та проектної документації (складається перелік нерухомого майна, що отримуватиметься стороною 1 після введення об`єкта (відповідної окремої черги будівництва об`єкта) в експлуатацію.

Як визначено п. 7.3 договору, протягом 5 робочих днів з дати введення об`єкту (його черги будівництва) в експлуатацію сторона 1 та сторона 2 укладають додаткову угоду до вказаного договору, згідно з умовами якої до переліку, складеного згідно п. 7.2 договору, вносяться зміни, пов`язані з проведенням технічної інвентаризації площ по об`єкту, присвоєнням квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі об`єкта номерів, з відповідним перерахунком фактичних (а не проектних площ).

Нерухомість у складі об`єкта передається стороною 2 та отримується стороною 1 згідно акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною вказаного договору (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 11.1. договору. його строком є час (період), протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки (зобов`язання) відповідно до договору.

За змістом п. 11.2. договору останній набуває чинності з дати підписання його примірників повноважними представниками сторін і діє протягом семи років з дати його укладення; за згодою сторін строк договору може бути змінений (збільшений або зменшений); у випадку, якщо до закінчення зазначеного строку договору сторонами будуть виконані всі зобов`язання (обов`язки) та реалізовані всі права, ним (договором) передбачені, цей договір припиняється.

Згідно п. 14.5 договору, до завершення будівництва власником об`єкта у т.ч. як об`єкта незавершеного будівництва є сторона 2. Після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію сторона 1 набуває право власності на квартири, нежитлові приміщення та машиномісця (в разі наявності) в об`єкті згідно з п. 7.1 договору та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Як визначено п. 15.6 договору, додаткові угоди та додатки до вказаного договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

До відповідного договору додатковою угодою від 28.12.2012 внесені зміни (т.1 а.с.28).

Крім того, 28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди земельної ділянки (т.1 а.с.30-31) на виконання рішення Вишгородської міської ради №12/26 від 27.06.2012 «Про надання дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки» (т.1 а.с.123).

10.10.2018 позивач направив відповідачу лист-пропозицію №212/18 від 05.10.2018 про укладення додаткової угоди на виконання п. 7.2 укладеного між сторонами договору про співробітництво (т.1 а.с.34), що підтверджується описом вкладення в цінний лист (т.1 а.с.35). Відповідний лист отриманий відповідачем 22.10.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33, зворот).

Крім того, 20.11.2018 позивач звертався до відповідача з листом №710/18 від 20.11.2018 щодо укладення додаткової угоди до договору про співробітництво, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.36-37).

З повідомлення про вручення вбачається, що позивачем направлено лист з описом вкладення (оголошена цінність), однак, відповідний опис позивачем не наданий, однак, оскільки відповідач не вказував у заяві по суті - відзиві, що відповідний лист ним не отриманий, суд вважає факт отримання такого листа щодо укладення додаткової угоди з її проектом таким, що встановлений, оскільки в силу ч.4 ст.165 ГПК України, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті,

Зміст проектів додаткових угод, направлених листом від 05.10.2018 та від 20.11.2018 дещо відрізняється між собою, тобто не є тотожними за змістом.

Проте, оскільки у даній справі заявлені вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору, в редакції, яка відповідає редакції додаткової угоди, що направлена листом від 20.11.2018, предметом дослідження є відповідна пропозиція, висловлена у листі від 20.11.2018 щодо укладення додаткової угоди у запропонованій редакції (т.1 а.с.36-37).

Доказів підписання відповідної додаткової угоди у запропонованій редакції або з розбіжностями відповідачем не надано.

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради №358 від 16.11.2017, відповідно до сертифікату серії IV №163172791164 від 06.10.2017, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта, об`єкту будівництва «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, провулок Прожекторний, 1 черга будівництва», об`єкту присвоєно поштову адресу - Київська обл ., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 8-Д (т.2 а.с.132).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку укласти додаткову угоду у запропонованій позивачем редакції листом від 20.11.2018, а також надати доповнення до додаткової угоди з переліком об`єктів нерухомості та зазначенням їх адрес.

Заявлені вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Зміст договору, в силу ч.4 цієї статті, визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як визначено чч.3,4 ст.181 ГК України: сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, що визначено ч.5 вказаної статті, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

При цьому, ч.ч.6,7 зазначеної статті унормовано, що: у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо); якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Фактично п. 7.2 укладеного договору, сторони взяли на себе зобов`язання укласти додаткову угоду у визначений таким пунктом строк - протягом 10 днів з дня настання певної події - завершення проектної документації (завершення стадії проект) щодо закріплення нежитлових приміщень, квартир, машиномісць (за наявності таких) у складі об`єкта (відповідної окремої черги будівництва), що отримуватиметься стороною 1 після введення об`єкта (відповідної черги будівництва об`єкта в експлуатацію).

Отже, в силу факту укладення договору (договору про співробітництво від 20.08.2012) у відповідача виникло зобов`язання укласти передбачену цим пунктом договору додаткову угоду.

Строк виконання відповідного зобов`язання - укласти додаткову угоду, передбачену п.7.2 договору, - який починає свій перебіг з дня завершення стадії «проект» для І,ІІ,ІІІ,V,VI черги будівництва відповідного житлового комплексу, настав, оскільки позивачем, шляхом надання експертних звітів на виконання експертизи проекту будівництва по проектам відповідних черг (т.1 а.с.39-43 та дозволів на виконання будівельних робіт відповідної черги (т.1 а.с.44-48), доведено, що відповідна стадія завершена.

При цьому, посилання на закінчення строку дії договору на момент розгляду спору щодо укладення такої додаткової угоди не може бути взято до уваги, оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду такий строк не закінчився, а закінчення строку договору, за змістом ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України, не є підставою для припинення зобов`язань, які виникли в силу такого договору, однак, не були виконані сторонами.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/9167/19.

Як визначено ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на відсутність обов`язку щодо укладення такої додаткової угоди з посиланням на не виконання позивачем певних зобов`язань за договором безпідставні, оскільки укладений сторонами договір не передбачає виникнення такого зобов`язання (укласти, передбачену п. 7.2 договору, додаткову угоду) виключно за умови виконання зобов`язань стороною 1 за таким договором. Така залежність визначена лише для отримання у власність відповідних квартир та приміщень, як вбачається із змісту п.п.7.1, 7,3, 7.4 договору, з яких вбачається, що після введення об`єкта в експлуатацію сторони мають укласти іншу додаткову угоду, згідно з умовами якої внести зміни до переліку, складеного згідно п.7.2 договору та така нерухомість передається відповідно до акту прийому-передачі. При цьому, п.7.1 такого договору визначено, що сторона 1 отримує у власність відповідні об`єкти за умови виконання зобов`язань, передбачених розділом 5 договору.

Однак, у даній справі розглядаються вимоги щодо зобов`язання укласти додаткову угоду, визначену п.7.2 договору, і настання строку виконання такого зобов`язання обумовлюється певною подією - завершенням стадії проект.

Посилання відповідача на введення його позивачем в оману при укладенні договору щодо відсутності існуючих ризиків та будь - яких претензій з боку третіх осіб не можуть бути взяті до уваги, оскільки не надано доказів визнання відповідного договору недійсним з цих підстав.

Між тим, в силу ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Отже, правочин, вчинений внаслідок обману, не є нікчемним (абсолютно недійсним), його дійсність може бути оспорена за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, суд дійшов висновку про те, що відповідач не має обов`язку укласти додаткову угоду, передбачену п.7.2 договору, у запропонованій позивачем редакції і щодо якої заявлені вимоги у даній справі з наступних підстав.

З проекту додаткової угоди, яку позивач направив відповідачу листом від 20.11.2018 (т.1 а.с.37) вбачається, що позивач запропонував таку редакцію відповідної додаткової угоди:

«Додаткова угода до договору про співробітництво від 20.08.2018 року

(про закріплення нерухомого майна в об`єкті - «Будівництво житлового комплексу за адресою: Київська обл., м. Вишгород, пров. Прожекторний»)

м. Київ _____

ТОВ «Дніпрожилбуд», далі по тексту «Сторона 1» та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» в подальшому «Сторона 2» на виконання пункту 7.2. договору про співробітництво домовилися про наступне:

1.Сторона 2 погоджує закріплення за Стороною 1 квартир та нежитлових приміщень в житловому комплексі за адресою: Київська область, м. Вишгород, пров. Прожекторний, що відповідно до п. 7.4 договору Сторона 2 зобов`язується передати по Акту приймання-передачі Стороні 1 після завершення будівництва:

- в І черзі будівництва - квартири загальною площею 214,15 кв. м;

- в II черзі будівництва - квартири загальною площею 214,83 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 11,00 кв. м;

- в III черзі будівництва - квартири загальною площею 371,17 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 32,98 кв. м;

- в V черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 170,65 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 19,27 кв. м;

- в VI черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 324 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 27,97 кв. м;

2. Конкретний перелік квартир з зазначенням їх адрес, площі та термінів передачі визначається доповненням до цієї додаткової угоди, що є її невід`ємним додатком.

Від ТОВ «Дніпрожилбуд»

Директор В.Бесараб

Від ТОВ «Вишгородміськреконструкція»

Директор Н. Нечитайло.»

Однак, згідно п.7.2 договору, на який позивач посилається, обґрунтовуючи заявлені вимоги, сторони узгодили укладення додаткової угоди, якою закріплюються нежитлові приміщення, квартири та машиномісця (складається перелік нерухомого майна, що отримуватиметься стороною 1 після введення об`єкта в експлуатацію.

Між тим, за додатковою угодою, у тій редакції, що пропонує позивач, у відповідача вже виникає зобов`язання передати відповідні об`єкти після настання певної події - завершення будівництва, що фактично суперечить як п.7.2 договору, так і іншим пунктам договору, які визначають необхідність у подальшому укладення додаткової угоди щодо внесення змін до переліку та отримання у власність відповідного майна виключно за умови виконання своїх зобов`язань, передбачених розділом 5 договору, стороною 1 (п.7.3, 7.4, 7.1).

Окрім того, передачі квартир за актом приймання передачі у відповідності до п. 7.4 договору, як вбачається з п. 7.3 вказаного договору, передує введення об`єкту (його частини) в експлуатацію, а також проведення технічної інвентаризації площ по об`єкту, присвоєнням квартирам, нежитловим приміщенням і т.п. у складі об`єкта номерів, з відповідним перерахунком фактичних (а не проектних площ).

Так, сторонами у даній справі не надано доказів введення в експлуатацію об`єктів (його частин), крім першої черги, в експлуатацію.

Разом з тим, відповідач, в силу п.7.2 договору, зобов`язаний укласти угоду на певних, визначених таким пунктом умовах.

За таких обставин, підстав для задоволення заявлених вимог в частині зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду в редакції, запропонованій позивачем у листі від 22.11.2018, не має. При цьому, на розгляд суду передані не окремі неузгоджені розбіжності, а вимоги щодо визнання укладеної угоди у цілому.

Також, позивач просить суд зобов`язати ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" надати ТОВ "Дніпрожилбуд" доповнення до додаткової угоди про співробітництво від 20.08.2018 року з переліком об`єктів нерухомості та зазначенням їх адрес, зокрема:

- в І черзі будівництва - квартири загальною площею 214,15 кв. м;

- в II черзі будівництва - квартири загальною площею 214,83 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 11,00 кв. м;

- в III черзі будівництва - квартири загальною площею 371,17 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 32,98 кв. м;

- в V черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 170,65 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 19,27 кв. м;

в VI черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 324 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 27,97 кв. м.

Відповідна вимога є похідною від вимоги укласти додаткову угоду у запропонованій редакції, оскільки є доповненням до відповідної додаткової угоди, отже, теж не підлягає задоволенню.

Заява відповідача щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності не може бути задоволена з наступних підстав.

В силу ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Проте, за змістом ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише у випадку встановлення судом наявності порушення права особи, яка звернулась до суду з позовом; у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32-А; ідентифікаційний код 32344898) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1 офіс 7; ідентифікаційний код 38256650) про визнання укладеною додаткової угоди до договору про співробітництво від 20.08.2018 у запропонованій позивачем редакції (лист від 20.11.2018 №710/18) та зобов`язанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрожилбуд» доповнення до додаткової угоди про співробітництво від 20.08.2018 з переліком об`єктів нерухомості та зазначенням їх адрес, зокрема:

- в І черзі будівництва - квартири загальною площею 214,15 кв. м;

- в II черзі будівництва - квартири загальною площею 214,83 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 11,00 кв. м;

- в III черзі будівництва - квартири загальною площею 371,17 кв. м та нежитлові приміщення загальною площею 32,98 кв. м;

- в V черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 170,65 кв.м та нежитлові приміщення загальною площею 19,27 кв. м;

- в VI черзі будівництва житлового комплексу - квартири загальною площею 324 кв.м та нежитлові приміщення загальною площею 27,97 кв. м.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.06.2020.

Суддя А.Р. Ейвазова