Рішення № 89594186, 25.05.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/35/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 Справа № 908/744/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10, код ЄДРПОУ філії 01184385)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр.Богдана Хмельницького, буд. 68А)

про стягнення 281589 грн. 39коп.

Суддя Колодій Н.А.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області суми 281589,39 грн. заборгованості за надання споживачам, які проживають у місті Мелітополь, телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що виникла за період з червня по грудень 2019 року.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 19.03.2020 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/744/20 та визначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/744/20, присвоєний номер провадження 32/35/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

25.05.2020 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Викладені у позовній заяві позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним. ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв`язку і інформації. Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв`язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України "Про телекомунікаційні послуги" та низкою інших спеціальних законів України встановлений обов`язок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним верствам населення. Чинним законодавством не передбачено обов`язковість укладення договорів про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. З огляду на це, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають такі послуги. Згідно з Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27.09.2010 № 1097/290 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №949/18244, за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203, 170302, 170602. З 01.01.2017 внесено зміни до Бюджетно кодексу України. Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу встановлено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку. Відповідач є уповноваженим розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг у Мелітопольському районі Запорізької області, який здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів. В період з червня 2019 по грудень 2019 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у Мелітопольському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Всупереч вимогам Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, відповідачем розрахунки з позивачем не здійснювались, акти звіряння розрахунків за формою "3-пільга" не складались та на підпис позивачу не надавались. Позивачем за вказаний період були складені акти форми "2-пільга", які направлялися відповідачу із супровідними листами рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про необхідність відшкодування наданих пільг та у разі виявлення розбіжностей складання актів звіряння за формою "3-пільга". Загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за вказаний період, склала 281 589 грн. 39 коп. Розрахунки в позивачем відповідачем не здійснювались, акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не надавалися на підпис позивачу.

Всупереч вимогам нормативно-правових актів відповідачем не здійснена оплата позивачу вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільгових умовах з оплати за послуги зв`язку, внаслідок чого утворилась основна заборгованість на загальну суму 281 589 грн. 39 коп. за період з червня 2019 року по грудень 2019 року (розрахунок суми заборгованості додається), а саме:

- за червень 2019 року сума в розмірі 43 080 грн. 48 коп.;

- за липень 2019 року сума в розмірі 42 014 грн. 89 коп.;

- за серпень 2019 року сума в розмірі 41 341 грн. 36 коп.;

- за вересень 2019 року сума в розмірі 41 458 грн. 53 коп.;

- за жовтень 2019 року сума в розмірі 38 833 грн. 50 коп.;

- за листопад 2019 року сума в розмірі 37 719 грн. 26 коп.;

- за грудень 2019 року сума в розмірі 3 7 141 гри. 37 коп.

Крім того, позивачу відомо про прийняття на 2019 рік міської програми «Компенсаційні виплати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян», одним із заходів якої є відшкодування пільг з послуг зв`язку. Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК текст даної програми, затвердженої рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 07.12.2018 року № 3/34, розміщений на офіційному веб-сайті Мелітопольської міської ради за електронною адресою та є публічно доступним доказом. Пунктом 10 вказаної програми визначено, що відповідальним за виконання програми та головним розпорядником коштів є управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Позов обґрунтовано, зокрема, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", ч.3 ст. 142 Конституції України, ст. ст. 5, 34, п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п.п. 3, 5, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, п.п. 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, ст. ст. 4, 5, 12, 20, 80, 162, 163, 164 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 03.04.2020, зазначивши, зокрема, про наступне. Положеннями Законів України визначені джерела фінансування видатків на надання відповідних пільг. Зокрема, встановлено, що фінансування здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. За змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на державні програми соціального захисту; зазначені видатки проводять за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що посилання Позивача на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 є безпідставним. Також відповідач зазначає що ним вживаються заходи щодо збільшення обсягу асигнувань, але взяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Зазначає про відсутність фінансування. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Від позивача 06.04.2020 надійшла відповідь на відзив відповідача. У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності посилань позивача на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, а також відсутності фінансування відповідача. Позивач звертає, увагу суду на те, що саме пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117. Зі змісту п. п 10, 11 Положення № 117 можливо дійти висновку, що управління соціального захисту населення с відповідальними виконавцями та здійснюють розрахунки з підприємствами - надавачами послуг пільговим верствам населення. Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р.. пунктом 2 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів: ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги". Здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Тобто цими нормативно-правовими актами визначено, що саме Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, як головний розпорядник коштів, та орган, що є відповідальним за ведення єдиної інформаційно-аналітичної системі соціального захисту населення, проведення звірок та складання актів звірок з підприємствами - надавачами послуг і є належним Відповідачем у даній справі. Крім того, єдиним обґрунтуванням Відповідача своєї позиції у справі є відсутність фінансування у місцевому бюджеті. З 01.01.2017 внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку. На підставі викладеного можливо зробити висновок що вищевказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її державних органів відшкодувати такі пільги. Згідно з ч. 2 ст.5 Бюджетного кодексу України до місцевого бюджету, в тому числі, віднесено бюджет міста Мелітополь та бюджет Запорізької області. Відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами. При цьому, відсутність коштів у відповідача не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст. 1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована. Крім того, відповідач звертає увагу суду і на тому, що навіть при тому, що відповідач заперечує стосовно правильності нарахувань, контр розрахунку до суми позову він не надає. Лише безпідставно зазначає, що ним не приймаються суми, виставлені позивачем до відшкодування. І це, зважаючи на те, що у Відповідача був тривалий час для проведення звіряння або надання контр розрахунку.

Від відповідача 14.04.2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких, останній, не погоджується з доводами позивача та просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, здійснює діяльність у сфері проводового зв`язку, має відокремленні підрозділи.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (позивач у справі), як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв`язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" в період: червень 2019 - грудень 2019 надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території м. Мелітополь Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Так, позивачем, протягом зазначеного періоду, складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою "2-пільга", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за відповідними категоріями.

Вказані розрахунки видатків (акти форми "2-пільга") за період надання послуг з червня 2019 року по грудень 2019 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією із супровідними листами щомісячно від 09.07.2019 року № 32/2-3-273, від 06.08.2019 року № 32/2-3-290, від 10.09.2019 року № 32/2-3-334, від 08.10.2019 року №32/2-3-402, від 07.11.2019 року №32/2-3-453, від 10.12.2019 року №32/2-3-493, від 08.01.2020 року №32/2-3-25. В супроводжувальних листах Позивач звертався до Відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв`язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення Позивачу Акту звіряння за формою №3-пільга.

Відповідач протягом липня 2019 року - січня 2020 року, за період надання послуг у червні 2019 року - грудні 2019 року, в електронному вигляді та листами від 17.07.2019 року № 2054/01-01-02, звіт в електронному вигляді від 13.08.2019 року, від 20.09.2019 року №2743/01-01-02, від 21.10.2019 року № 3048/01-01-02, від 22.11.2019 року № 3359/01-01-02, від 21.12.2019 року №3685/01-01-02, від 29.01.2020 року № 169/01-01-02 направляв розбіжності та звіти щодо неприйнятих ним сум, що підлягають відшкодуванню Позивачу.

Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від Відповідача в паперовому та електронному режимі інформації щодо виявлених розбіжностей.

Відкоригована сума була відображена у Розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року, за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах. Остаточний відкоригований перерахунок проведено у листопаді 2019 року, перед зверненням Позивача до суду.

Слід зазначити, що згідно з доданими до відзиву відповідача документами, начальником управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради складалися листи про відшкодування пільг з послуг зв`язку ПАТ «Укртелеком» на ім`я начальника фінансового управління Мелітопольської міської ради Запорізької області, відповідно до змісту яких, з урахуванням виявлених розбіжностей з даними позивача на підставі розрахунків форми " 2-пільга" за червень - грудень 2019, суми нарахувань за послуги зв`язку наданих ПАТ "Укртелеком" за червень 2019 становить 41949,62 грн., за липень 2019 - 41656,53 грн., за серпень 2019 - 41052,36 грн., за вересень 2019 - 40869,38 грн., за жовтень 2019 - 38337,34 грн., за листопад 2019 - 37153,79 грн., за грудень 2019 - 36948,43 грн.

Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від відповідача інформації щодо виявлених розбіжностей. Відкоригована сума була відображена у Розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року, за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах. Остаточний відкоригований перерахунок проведено у листопаді 2019 року, перед зверненням Позивача до суду.

Розбіжності, які були прийняті та неприйняті позивачем, було направлено на адресу відповідача листами від 30.01.2020 року № 32/2-3-42 «Щодо усунення розбіжностей» (направлено паперову та сканкопію листа з додатками на електронну адресу) та від 27.07.2020 року № 32/2-3-40 «Щодо звіряння розрахунків» разом із Розрахунком заборгованості за червень-грудень 2019 року та «Результатами уточнення видатків на відшкодування витрат ПАТ «Укртелеком», пов`язаних з наданням пільг, за червень-грудень 2019 року, не прийнятих з боку «УСЗН Мелітопольської МР» - помісячно із відповідними витягами із актів форми « 2-пільга» за місяці, у яких було проведено відповідне коригування та розрахунком заборгованості за червень-грудень 2019 року.

У своїх Уточненнях позивач надав перелік абонентів - пільговиків, з особовими рахунками, а також періоди (у днях), за які було проведено перерахунок, із зазначенням сум, що були надміру нараховані Позивачем. Таким чином, із розбіжностей, наданих відповідачем, позивачем визнано та знято з нарахувань липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року нарахування з причини вибуття з обліку пільговика, втрати права на пільгу, та перерахунку оплат за неповний місяць користування пільгою, тощо. Розрахунки та документи на їх підтвердження містяться в матеріалах справи.

У березні 2020 позивач звернувся до господарського суду Запорізької області позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області суми 281589,39грн. заборгованості за надання фізичними особам - споживачам, які проживають у місті Мелітополь, телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що виникла за період з червня по грудень 2019 року, за яким відкрито провадження у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 144 ГК України).

В частині 1 ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку", Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Законом України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про охорону дитинства", Законом України "Про прокуратуру", Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні", Кодексом Цивільного захисту України, Законом України "Про Службу безпеки України" та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389.

Таким чином, обов`язок надання послуг зв`язку певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат пов`язаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов`язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі додаткові виплати населенню на пільги окремим категоріям громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким визначено відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п. 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми пільг та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад, об`єднаних територіальних громад: до 5 числа місяця, що настає за звітним.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню (п. 4 Порядку).

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Згідно з Положенням, затвердженим рішенням Мелітопольської міської ради від 30.03.2010 № 11/2, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - управління) є виконавчим органом Мелітопольської міської ради Запорізької області, утворюється цією радою, є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим міському голові і є правонаступником всіх прав та обов`язків управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Згідно з розділом 3 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань виконує, в тому числі, такі функції:

- виконує функції головного розпорядника коштів відповідно до бюджетного законодавства;

- забезпечує ведення Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги;

- складає акти звірок розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками;

- проводить перерахунки сум відшкодувань по наданих пільгах у випадках подання підприємств чи організацій-постачальників послуг про необхідність розрахунку сум відшкодувань за видами пільг;

- здійснює інші передбачені законом та визначені керівництвом повноваження.

Рішенням 45 чергової сесії Мелітопольської міської ради VII скликання від 07.12.2018 року № 4/4 «Про міський бюджет на 2019 рік» було затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів міського бюджету на 2019 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатками 3, 4 до цього рішення.

Рішенням Мелітопольської міської ради №3/34 від 07.12.2018 затверджено програму на 2019 рік "Компенсаційні виплати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян" , одним із заходів якої є відшкодування пільг з послуг зв`язку.

Згідно з п. 10 цієї програми відповідальним за її виконання та головним розпорядником коштів є управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Конституції України витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 -пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

За змістом п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв`язку, що надаються особам згідно наведеного переліку.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України (ч. 7 ст. 48 БК України).

Згідно з абз. 3 п. 2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, бюджетні фінансові зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, дослідивши докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ керуються принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184) .

Європейським судом також засвідчено, що безпідставним є посилання держави на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право деклароване державою та відповідно держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).

Аналогічного змісту сформовані правові позиції у рішеннях Конституційного Суду України, який зокрема дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини рішення у справі про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Метою і особливістю закону про Держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі, надання пільг, компенсацій і гарантій. Однак, всупереч закріпленим у Конституції України принципам соціальної, правової держави та верховенства права відсутність у державному бюджеті запланованих видатків на виконання прийнятих державою соціальних гарантій громадян України є фактично їх скасуванням і відповідно звужує права і гарантії громадян України, передбачених законами України. Такі дії є неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 10-рп/2008, справа № 1-28/2008).

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом в рішенні по справі "Рисовський проти України" від 20.11.2011 щодо принципу "Належного урядування", державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів. Норми чинного законодавства, що визначають порядок надання пільг з оплати послуг зв`язку, не ставлять надання таких пільг в залежність від наявності чи відсутності бюджетного фінансування. Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від обов`язку оплатити надані послуги та від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період: червень - грудень 2019 року телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг, згідно з формою "2-пільга".

На підставі отриманої від відповідача інформації щодо виявлених розбіжностей, позивач зробив відповідний перерахунок.

Позивачем заявлено до стягнення суму 281589,39 грн., а саме за наступним розрахунком:

- за червень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 43 489 гри. 23 коп. Знято за попередні періоди 9 грн. 52 коп. Не прийнято УСЗН 1539 грн. 61 коп. (у т.ч. знятих - 9 грн. 52 коп. та нарахованих 1 549 грн. 13 коп.), з яких 418 грн. 27 коп. знято з нарахувань, а 1 130 грн. 86 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за червень 2019 року належить 43 080 грн. 48 коп.;

- за липень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 41 833 грн. 11 коп. Знято за попередні періоди 424 грн. 04 коп. Не прийнято УСЗН 176 грн. 58 коп. (у т.ч. знятих 472 грн. 30 коп. та нарахованих - 648 грн. 88 коп.), з яких 242 грн. 26 коп. знято з нарахувань, а 406 грн. 62 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за липень 2019 року належить 42 014 грн. 89 коп.;

- за серпень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 41 757 грн. 14 коп. Не прийнято УСЗН 620 грн. 78 коп.(у т.ч. знятих 84 грн. 00 коп. та нарахованих - 704 грн. 78 коп.), з яких 415 грн. 78 коп. знято з нарахувань, а 289 грн. 00 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за серпень 2019 року належить 41 341 грн. 36 коп.;

- за вересень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 41 998 грн. 91 коп., знято за попередні періоди 2 грн. 68 коп. Не прийнято УСЗН 1 129 грн. 53 коп. (в т.ч. знятих - 7 грн. 00 коп. та нарахованих - 1 136 грн. 53 коп.), з яких 543 грн. 06 коп. знято з нарахувань, а 593 грн. 47 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до 7 відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за вересень 2019 року належить 41458 грн. 53 коп.;

- за жовтень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 38 039 грн. 17 коп., знято за попередні періоди 941 грн. 75 коп. Не прийнято УСЗН - 298 грн. 17 коп. (в т.ч. знятих - 991 грн. 84 коп. та нарахованих - 693 грн. 67 коп.), з яких 147 грн. 42 коп. знято з нарахувань, а 546 грн. 25 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за жовтень 2019 року належить 38 833 грн. 50 коп.;

- за листопад 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 37 663 грн. 57 коп., знято за попередні періоди 550 грн. 88 коп. Не прийнято УСЗН 509 грн. 78 коп. (в т.ч. знятих - 790 грн. 22 коп. та нарахованих - 1 300 грн. 00 коп.), з яких 495 грн. 19 коп. знято з нарахувань, а 804 грн. 81 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за листопад 2019 року належить 37 719 грн. 26 коп.;

- за грудень 2019 року відповідно до актів форми « 2-пільга» нараховано 36 736 грн. 27 коп., знято за попередні періоди 611 грн. 84 коп. Не прийнято УСЗН - 77 грн. 96 коп. (в т.ч. знятих- 506 грн. 72 коп. та нарахованих - 428 грн. 76 коп.), з яких 206 грн. 74 коп. знято з нарахувань, а 222 грн. 02 коп. належать до компенсації на користь ПАТ «Укртелеком». Разом до відшкодування на користь ПАТ «Укртелеком» за грудень 2019 року належить 37 141 грн. 37 коп.

Відповідач розрахунки з позивачем за вказаний період не проводив, акти звіряння розрахунків за формою " 3-пільга" відповідачем не складалися та не направлялись.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості, контррозрахунку суду не надано.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг та на недостатність виділених міським бюджетом на 2019 рік коштів за програмою компенсаційних виплат та відшкодування за надані пільги через найбільш пріоритетні в цьому напрямку питання відповідно до виділених асигнувань, не звільняють його від обов`язку сплатити відповідачу компенсацію за надані послуги зв`язку громадянам, які мають право на відповідні пільги, та не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог позивача.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Інші заперечення відповідача спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення суми 281589,39 грн. відшкодування коштів за надані у період: червень - грудень 2019 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68-А, код ЄДРПОУ 03193086) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10, ЄДРПОУ; отримувач - Запорізька філія ПАТ «Укртелеком», IBAN № НОМЕР_1 , в АТ «ПУМБ», м. Київ, код ЄДРПОУ 01184385) суму 281 589 (двісті вісімдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 39 коп. заборгованості, суму 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.А. Колодій