Рішення № 89594167, 01.06.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/50/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020 Справа № 908/826/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» (65114, м. Одеса, вул. Левітана, б. 105-Б, №424)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 17)

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

30.03.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Андреал» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 87 850,00 грн, 3% річних в сумі 396,05 грн, інфляційні втрати в сумі 263,55 грн, пеню в сумі 2 942,73 грн.

30.03.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/826/20 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 31.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/826/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №160119 від 16.01.2019 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару на суму 87 850,00 грн. За порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 396,05 грн, інфляційні втрати в сумі 263,55 грн, пеню в сумі 2 942,73 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.

Ухвала суду від 31.03.2020 про відкриття провадження у справі №908/826/20, направлена на адресу відповідача, проте повернулася до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/826/20.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 31.04.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.06.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.01.2019 між ТОВ «Андреал» - постачальник та ТОВ «Ін-Тайм» - Покупець укладено договір постачання №160119, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити засоби пломбування (далі по тексту - товар) на умовах даного договору. Загальна характеристика, кількість, колір, вартість товару та ціна за одиницю товару визначаються відповідно до заявок покупця та вказуються у виставлених рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Постачання товару здійснюється партіями, у кількості згідно заявок покупця (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що покупець здійснює розрахунок на основі виставленого постачальником рахунку-фактури у розмірі 100% вартості відповідної партії товару протягом 20 банківських днів з моменту фактичного отримання такого товару.

Відповідно до п. 10.9 договору, даний договір набирає чинності з дати його укладення і дії до 31.12.2019.

На підставі заявки відповідача позивачем було виставлено для оплати рахунок-фактуру №36916 від 09.12.2019 на суму 92 850,00 грн.

Товар на суму 92 850,00 грн було поставлено відповідачеві на підставі видаткової накладної №25004 від 21.12.2019. Про прийняття товару відповідачем свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства на видатковій накладній.

В порушення умов договору відповідачем отриманий товар оплачено частково на суму 5 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11711 від 04.02.2020.

Листом №155-02 від 28.02.2020 позивач запропонував відповідачеві сплатити суму заборгованості в розмірі 87 850,00 грн.

Відповіді на лист ТОВ «Ін-Тайм» не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 87 850,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 942,73 грн, інфляційні втрати в сумі 263,55 грн, 3% річних в сумі 396,05 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4. договору, за порушення строку оплати поставленого товару покупець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми грошових коштів, за кожен день такого прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та періоди нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 942,73 грн, інфляційних втрат в сумі 263,55 грн, 3% річних в сумі 396,05 грн задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. В той же час, доказів понесення судових витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн позивачем не надано, відтак за таких обставин дана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 32061200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреал» (65114, м. Одеса, вул. Левітана, б. 105-Б, №424, ідентифікаційний код юридичної особи 32700884) суму основного боргу у розмірі 87 850,00 грн (вісімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 396,05 грн (триста дев`яносто шість гривень 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 263,55 грн (двісті шістдесят три гривні 55 коп.), пеню у розмірі 2 942,73 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок дві гривні 73 коп.), судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій