Рішення № 8959385, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/3010.03.10 За позовом          Фізичної особи-підприємця Красножон Наталії Іванівни

до                    Дочірнього підприємства "Мульті-Презент"

про                    стягнення 27 749,17грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Зубенко А.В.

від відповідача - не з’явився

У судовому засіданні 10.03.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Красножон Наталія Іванівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Мульті-Презент" 27 749,17(25 880,30грн.-основного боргу, 182,50грн.-3% річних, 439,97грн.-інфляційних нарахувань, 1 246,40-пені ) заборгованості за Договором поставки №195/з від 10.10.2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору поставки товару №195/з від 10.10.2006 року. Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково.

Позовну заяву25.01.2010 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/30

10.02.2010 до Господарського суду м. Києва надійшли уточнення позовних вимог, згідно до яких Позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Відповідача 29 903,10грн.(25 880,30 грн.-основного боргу, 2 267,54грн.-пені, 331,84грн-3% річних та 1 423,42 -інфляційних нарахувань).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2010 задоволено клопотання Відповідача та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 10.03.2010.

10.03.2010 до Господарського суду м. Києва надійшли уточнення позовних вимог, згідно до яких Позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Відповідача 30 369,65грн.(25 880,30 основного боргу, 2 674,53грн.-пені, 391,40грн.-3% річних та 1 423,42грн.-інфляційних нарахувань).

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Красножон Наталія Іванівна -Постачальник (далі-Позивач) та Закрите акціонерне товариство "Компанія "Мульті" -Покупець уклали Договір поставки від 10 жовтня 2006 року за №195/з (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язувався поставити на умовах, передбачених цим договором, і передати у власність Покупця непродовольчі товари, а Покупець зобов"язується прийняти Товар і сплатити за нього визначену цим Договором ціну.

07 грудні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Компанія "Мульті", Фізична особа-підприємець Красножон Наталія Іванівна та Дочірнє підприємство "Мільті-Презент" уклали Додаткову Угоду №2 про заміну сторони за Договором поставки №195/з від 10.10.2006 року, відповідно до якої Закрите акціонерне товариство "Компанія "Мульті" передала свої права та обов"язки Дочірньому підприємству "Мульті-Презент" (далі-Відповідач).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 25 880,30грн.

Згідно п.2.5 Договору товар передається покупцеві і оплата, передбачена Договром, здійснюється за фактично переданий товар кінцевому споживачеві кожні 30 календарних днів.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25 880,30грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25 880,30 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.2 Договору зобов"язання, що випливають із дії цього Договору, забезпечуються неустойкою у вигляді пені в подвійному розмірі облікової ставки, встановленої НБУ, розрахованої за кожний день прострочення виконання зобов"язання.

У зв’язку з простроченням платежу за отриманий товар позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 674,53грн., що відповідає розрахунку позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі 391,40грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1 423,42грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30 369,65грн. основного боргу, 2 674,53грн-пені, 391,40 грн.- 3% річних, 1 423,42грн -інфляційних нарахувань визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 303,69 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,612,614, 625629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,218,219 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Красножон Наталії Іванівни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Мульті-Презент" (01103, м. Київ, вул. Л. Кіквідзе,11, код ЄДРПОУ 34414867, р/р 2600632856 в АБ Діамантбанк", м. Київ, МФО 320854), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Красножон Наталії Іванівни (02192, м. Київ, вул. Малишка,9, кв.64, ідентиф. код. 2247101564, р/р 26002206565в КЦФ ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 25 880(двадцять п"ять тисяч вісімсот вісімдесят)грн. 30 коп. основного боргу, 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири)грн.53коп -пені, 391 (триста дев"яносто один)грн.40коп.-3% річних, 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три)грн.42коп-інфляційних нарахувань, 303 (триста три)грн. 69коп.- витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 15.03.2010