Рішення № 8959139, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/4902.03.10

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради

До Київського міського спеціалізованого загону по забезпеченню захисту

довкілля від негативного впливу транспортних засобів та об’єктів

транспортної інфраструктури «Екос»

про стягнення 6455,27 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Малиш В.В.

Від відповідача не з’явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради до Київського міського спеціалізованого загону по забезпеченню захисту довкілля від негативного впливу транспортних засобів та об’єктів транспортної інфраструктури «Екос»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором оренди №4140ж від 29.11.06р. в сумі 6455,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

25.02.10р. від Відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов письмовий відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові пояснення, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (далі Позивач) та Київським міським спеціалізованим загоном по забезпеченню захисту довкілля від негативного впливу транспортних засобів та об’єктів транспортної інфраструктури «Екос»(далі Відповідач), було укладено Договір оренди нежилого приміщення за № 4140ж від 29.11.2006р., на підставі якого Відповідачу було надано в користування приміщення загальною площею 96 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Шепелєва, 6.

Додатковою угодою від 29.11.06р. до Договору були внесені зміни, а саме в частині розміру орендної плати.

Орендна плата, згідно умов Договору оренди та з врахуванням Додаткової угоди встановлена в розмірі 577,73 грн., яку Орендар повинен перераховувати незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.

Згідно умов Договору оренди, орендар також компенсує видатки по платі за землю.

Рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств»було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.02.2008 року № 141 «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві ради» та від 29.12.2007 року № 2492 «Про проведення інвентаризації майна Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва»балансоутримувачем приміщення за адресою: вул. М. Шепелєва, 6 з 01.04.2008 року є Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (Позивач).

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Статуту, майно Позивача перебуває в комунальній власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва і закріплюється за Позивачем на праві господарського відання. Позивач є самостійним суб'єктом господарювання, управителем та балансоутримувачем житлових та нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строк дії Договору оренди було встановлено до 29.10.2007 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції що діяла станом на час укладення Договору), термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач зазначає, що не отримував від Позивача або від або виконавчого органу Солом'янської районної у місті Києві ради такого заперечення, а тому вважає, що строк дії договору було продовжено до 29.09.2008 року.

Проте, Позивачем надано суду Заяву №5078/38 від 05.11.07р., відповідно до якої КП по УЖГ Солом’янського району міста Києва, правонаступником якого є Позивач, повідомляє Відповідача, що строк дії Договору закінчився, в зв’язку з чим подальше зайняття відповідачем приміщенням загальною площею 96 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Шепелєва, 6 є незаконним, а також просить відповідача звільнити незаконно займане приміщення та сплатити орендну плату і комунальні послуги по день фактичної передачі приміщення.

Також Позивачем надано суду належні докази направлення Відповідачу за адресою згідно відомостей ЄДРПОУ Заяви №5078/38 від 05.11.07р., а саме надано належним чином засвідчені копії –Переліку згрупованих рекомендованих відправлень з штемпелем поштового відділення від 08.11.07р. та Поштового фіскального чеку № 4854 від 08.11.07р.

Враховуючи вищенаведені докази, суд вважає необґрунтованими усні (в поясненні) посилання Відповідача, що він не отримував заяви про припинення дії Договору, та встановлює, що Відповідачу було направлено на його адресу згідно ЄДРПОУ Заяву №5078/38 від 05.11.07р. про закінчення строку дії Договору, а отже Договір припинив свою дію згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»- 29.10.2007 року.

Відповідач зазначає, що після отримання від Позивача копії позовної заяви про виселення та повернення майна від 11.04.2008 № 1110/38 (належним чином засвідчену копію долучено до відзиву), Відповідач звернувся до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації із проханням укласти договір оренди на нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96, 0 кв. м. Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1554 від 12.09.2008 року Відповідачу було продовжено термін дії Договору на нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м. Проте договір оренди на вищезазначене приміщення укладено не було.

Відповідач зазначає, що пізніше ним було отримано від Позивача копію другої позовної заяви про виселення та повернення майна від 28.08.2009 № 3008/57 (належним чином засвідчену копію долучено до відзиву), де було зазначено, що в зв’язку з неукладенням договору, Розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1554 від 12.09.2008 року скасовано Розпорядженням №492 від 28.04.09р. в частині продовження Відповідачу терміну дії Договору на нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м.

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар (Відповідач) зобов’язаний за актом прийому-передачі повернути об’єкт оренди орендодавцю (Позивачу).

Відповідач зазначає, що у серпні 2009 року звільнив нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м., та припинив сплачувати орендну плату.

Проте в матеріалах справи відсутні належні письмові докази, що відповідач дійсно у серпні 2009 року (або пізніше) звільнив нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м. та повернув його Позивачу. Позивач також стверджує що приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м. йому не повернулось.

Враховуючи вищенаведене, усні (в поясненні) посилання Відповідача, що він у серпні 2009 року (або пізніше) звільнив нежитлове приміщення за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м. суд вважає необґрунтованими, оскільки дані твердження не підтверджені належними доказами.

Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що Відповідач користувався вищезазначеним приміщенням в період з серпня 2009р. по грудень 2009 р. (включно), проте на думку суду доказом того, що Відповідач користувався нежитловим приміщенням за адресою 03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6, загальною площею 96 кв.м., є те, що вказане приміщення Відповідач Позивачу не повернув.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до листа ДПА України від 09.06.2000р. №7987/7/16-1220-13, якщо між суб'єктами підприємницької діяльності у складі вартості послуги за договором оперативної оренди передбачена компенсація розміру "земельного податку", платником якого є орендодавець, то така компенсація відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у складі вартості послуг оперативної оренди є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи із загальної вартості такої послуги з урахуванням можливих компенсацій за іншими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі з серпня 2009 року по грудень (включно) 2009 року становить 5557,04 грн.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з компенсації видатків по сплаті земельного податку за Договором, на підставі Закону України «Про плату за землю» та Рішення КМР від 10.07.97р. №216 «Про плату за землю в м. Києві», відповідно до якого заборгованість відповідача по компенсації видатків по сплаті земельного податку з серпня 2009 року по грудень (включно) 2009 року становить 619,99 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум заборгованості з орендної плати та заборгованості по компенсацій видатків по платі за землю.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з розрахунком пені наданим позивачем у розмірі 278,24 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 6.2 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Київського міського спеціалізованого загону по забезпеченню захисту довкілля від негативного впливу транспортних засобів та об’єктів транспортної інфраструктури «Екос»(м. Київ, вул. Софіївська, 10Б; ідентифікаційний код 26378931) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) 5557 (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 04 коп. заборгованості з орендної плати, 619 (шістсот дев’ятнадцять) грн. 99 коп. компенсації плати за землю, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 24 коп. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –10.03.2010р.