Рішення № 8958661, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/64903.02.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до

третя особа-1

третя особа-2

третя особа-3

третя особа-4 Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»,

ОСОБА_1;

Акціонерний банк «Металург»;

ОСОБА_2;

ОСОБА_3.

простягнення 1123 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача не зявився; від відповідача

від третьої особи-1

від третьої особи-2

від третьої особи-3

від третьої особи-4 Могиленко Ю.В. (довіреність № 55/2010 від 04.01.2010);

не зявився;

не зявився;

не зявився;

не зявився. СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(далі відповідач) 1 015 грн. майнової шкоди в порядку регресу, 108 грн. пені, всього 1123 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Веско»на підставі договору страхування наземного транспорту. Програма «Класік»№ 4506-а/08зп від 08.09.2008, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Веско», ОСОБА_1та АБ «Металург»(далі Договір страхування), внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ 21104», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі автомобіль «ВАЗ»), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль марки «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі автомобіль «Honda»), яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, застрахований відповідачем на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 18.06.2006, тому відповідач зобовязаний виплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач позов визнав за мінусом франшизи.

09.10.2009 ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача ОСОБА_1 (далі третя особа-1), АБ «Металург»(далі третя особа-2); на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі третя особа-3), ОСОБА_3 (далі третя особа-4).

Треті особи письмових пояснень на позов не подали, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 07.12.2009 оголошувалась перерва до 23.12.2009.

29.01.2010 позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України) через канцелярію суду подав клопотання, відповідно до якого просить здійснити розгляд справи без представника позивача за наявними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників третіх осіб суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2008 у адміністративній справі № 3-8320/08, 09.12.2008 о 15 год. 50 хв. в м. Запоріжжя по вул. Верхній була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Honda», яким керувала третя особа-3 з автомобілем «ВАЗ».

ДТП сталася в результаті порушення третьою особою-3 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2008 у адміністративній справі № 3-8320/08, відповідно до якої третю особу-3 визнано винною у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ», який належить третій особі-1, якій було спричинено майнову шкоду, характер та обсяг якої підтверджується актом огляду транспортного засобу від 14.12.2008 (копія міститься в матеріалах справи), з яким третя особа-3 погодилась без зауважень.

Розмір реального збитку, завданого володільцю автомобіля «ВАЗ»в результаті його пошкодження при ДТП становить 1 725 грн., що підтверджується рахунком № 122 від 12.12.2008, виставленого ПП ОСОБА_6 третій особі-1, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.1 нової редакції Статуту позивача (затвердженого Загальними зборами акціонерів протокол № 23 від 21-24.07.2009, зареєстрованого 05.08.2009) позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Веско».

На виконання вказаного Договору страхування на підставі заяви третьої особи-1 на виплату страхового відшкодування від 16.12.2008, страхового акта № 5695-а/08зп від 19.12.2008 позивач, сплатив третій особі-1 суму страхового відшкодування в розмірі 1525 грн. (1725 грн. вартість відновлювального ремонту 200 грн. франшиза), що підтверджується платіжним дорученням № 1203 від 19.12.2008, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 1 525 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль «Honda», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ВАЗ»належить третій особі-4.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Honda», що належить третій особі-4 та перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, третя особа-4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Honda»будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована третьою особою-4 у відповідача на підставі укладеного між ними полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 18.06.2006, відповідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500 грн., франшиза становить 510 грн., а строк дії вказаного полісу з 18.06.2008 до 17.06.2009.

Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 від 18.06.2006 відповідач взяв на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Honda», і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність третьої особи-4.

Таким чином, відповідач є особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля », і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність третьої особи-4.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

26.01.2009, позивач на виконання приписів пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»листом № 620-09 направив відповідачу заяву про відшкодування 1 015 грн. майнової шкоди в порядку регресу (1525 грн. сума сплаченого позивачем страхового відшкодування 510 грн. франшиза). Про отримання відповідачем вказаної заяви, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 09.02.2009.

Відповідач залишив вказану заяву без відповіді, а вимоги позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач повинен був здійснити виплату 1 015 грн. майнової шкоди в порядку регресу, в строк відповідно до 09.03.2009.

Проте, Відповідач, як у встановлений строк до 09.03.2009, свого зобовязання щодо виплати 1 015 грн. майнової шкоди в порядку регресу не виконав.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд стягує з відповідача 1 015 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 108 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю «ВАЗ»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 19411125, р/р 2650801300200 в ЗАТ «Банк НРБ», МФО 320627, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912, р/р 26502011332557 в АТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528) 1 015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. майнової шкоди в порядку регресу, 108 (сто вісім) грн. пені, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 15.03.2010