Рішення № 8958579, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/75301.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейджик Геймз» про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Терещенко В.М. (довіреність № 122 від 22.02.2010р.);

від відповідача не з’явились;

В судовому засіданні 01.03.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Либідь-Сервіс»(надалі ТОВ «Либідь-Сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейджик Геймз»(надалі ТОВ «Мейджик Геймз», відповідач) основного боргу в сумі 11280 грн. та інфляційних в сумі 159, 38 грн., всього 11439, 38 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.10.2008р. між сторонами укладено договір № 58/08, на виконання умов якого позивачем були надані охоронні послуги, відповідач в свою чергу в порушення взятих на себе зобов’язань не оплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг на суму 11 280 грн.. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку, нарахувавши при цьому суму інфляційних збитків.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки відповідача, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 16.02.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.01.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008р. між ТОВ «Либідь-Сервіс»та ТОВ «Мейджик Геймз» укладено договір № 58/08, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на себе обов’язки з охорони об’єкта замовника та контролю за внутріоб’єктовим режимом встановленим адміністрацією замовника; об’єкт замовника знаходиться за адресою: 04209, м. Київ, пр-т. Оболонський 49.

За умовами договору (п. 3.2) оплата за надані послуги здійснюється згідно акту виконаних робіт до 05 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у реквізитах сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Надання послуг з приводу оплати яких виник спір між сторонами, підтверджується актом на надання послуг по договору № 58/08 від 01.10.2008р. за червень 2009р. на суму 11280 грн., який підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств та у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Договір згідно з п. 8.2, 8.3 є чинним протягом 6 місяців, та після терміну його закінчення договір вважається пролонгованим на строк, встановлений п. 8.2 договору, за умови якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення терміну дії договору письмово не заявить про його припинення; кількість разів пролонгації договору не обмежується.

Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що послуги у червні 2009р. надавались в межах договору, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання). Договірні відносини сторін припинені з 01.07.2009р. згідно отриманого від відповідача повідомлення про розірвання договору за вих. 136/ЛС від 12.06.2009р..

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови договору (п. 3.2) передбачають здійснення оплати згідно акту виконаних робіт до 05 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у реквізитах сторін.

Враховуючи наведене, строк виконання зобов’язань по оплаті за послуги надані згідно акту на надання послуг за червень 2009р станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Довідкою з банку за вих. 135-23-09/1325 від 05.02.2010р. (відділення № 779 АТ «УкрСиббанк») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 01.07.2009р. по 04.02.2010р., у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за надані послуги охорони складає 11 280 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги, прострочення оплати, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 159, 38 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 58/08 від 01.10.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 114, 40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейджик-Геймз»(юрид. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 18, п/р 26005010432801 в ЗАТ «Альфа-банк»м. Київ, МФО 300346, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35760024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Либідь-Сервіс»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська 22, п/р 26008101034890 в КРД «Райффайзен банк «Аваль»МФО 322904, ідент. код 31719758) 11280 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят гривень) основного боргу, 159, 38 грн. (сто п’ятдесят дев’ять гривень 38 копійок) інфляційних збитків, 114, 40 грн. (сто чотирнадцять гривень 40 копійок) витрат на сплату державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 15.03.2010