Рішення № 89581235, 29.05.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/306/20

2/330/189/2020

"29" травня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Федорець С.В.

при секретарі - Шеліповій Ю.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «ОТП Банк» (місце знаходження: 01033, Україна, м. Київ, вулиця Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 21685166) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, за наступними підставами.

Позивач посилається на те, що 12.11.2018 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 2021375013 на суму 24630,00 гривень на споживчі цілі та придбання послуг зі строком кредитування до 12.11.2021 року та відсотковою ставкою 0,01% річних. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за вказаним кредитним договором, станом на 27.12.2020 року відповідач, за посиланням позивача, має заборгованість по кредитному договору у розмірі - 24739 гривень 10 копійок, яка складається з наступного: 20633,84 гривень - заборгованість за кредитом, 1,31 гривень - заборгованість за відсотками; 3,953,95 гривень - заборгованість за комісіями РО; 150,00 гривень - плата за пропуск платежів.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № 2021375013 від 12.11.2018 року у розмірі 24739 гривень 10 копійок, яка складається з наступного: 20633,84 гривень - заборгованість за кредитом, 1,31 гривень - заборгованість за відсотками; 3,953,95 гривень - заборгованість за комісіями РО; 150,00 гривень - плата за пропуск платежів, та судові витрати у розмірі 1921 гривня 00 копійок судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно у встановленому законом порядку, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, у даному випадку правовідносини, що склалися між сторонами, ґрунтуються на вимогах статей 526, 299, 625, 1049, 1054 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як зазначає позивач, 12.11.2018 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 2021375013 на суму 24630,00 гривень на споживчі цілі та придбання послуг зі строком кредитування до 12.11.2021 року та відсотковою ставкою 0,01% річних..

Даний Кредитний договір складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів Банку та Графіку Платежів (а.с. 5-6).

Але, суд звертає увагу на те, що зазначені документи надані Банком у простих ксерокопіях. Проте, у відповідності до вимог статті 95 ЦПУ України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

Таким чином, докази укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору від 12.11.2018 року є неналежними у розумінні положень статті 95 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими зазначені доводи сторони позивача.

Як вказує позивач, відповідач станом на 27.12.2020 року має заборгованість по кредитному договору у розмірі - 24739 гривень 10 копійок, яка складається з наступного: 20633,84 гривень - заборгованість за кредитом, 1,31 гривень - заборгованість за відсотками; 3,953,95 гривень - заборгованість за комісіями РО; 150,00 гривень - плата за пропуск платежів.

На підтвердження цього позивачем надано оригінал розрахунку заборгованості (а.с. 9).

Однак, у відповідності до розділу 4 Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.03 № 254 (надалі «Положення 254»), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Розділом 5 Положення 254 передбачено, що банки обов`язково мають складати особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

В п. 5.6 Положення 254 підкреслюється, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Проте, у даному випадку позивачем не було надано відповідних документів на підтвердження руху коштів по картковому рахунку відповідача, отримання відповідачем коштів від банку та внесення ним сум для погашення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне у позові відмовити.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача не підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 599, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного Товариства «ОТП Банк» (місце знаходження: 01033, Україна, м. Київ, вулиця Жилянська, буд. 43, ЄДРПОУ 21685166) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Згідно до п.3 Розділу ХІІ прикінцевих положень ЦПК України строк подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України.

Суддя: