Ухвала суду № 89577423, 02.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"02" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/752/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 01.06.2020р. вх. № ГСОО 2-2389/20 про забезпечення позову, подану у справі №916/752/20

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр-т Суворова, буд. 221; код ЄДРПОУ 02971208)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ).

про зобов`язання вчинити певні дії

Заява про забезпечення позову розглядається судом відповідно до ч. 1 ст.140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", у якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" повідомити ОСОБА_1 вартість її частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру її частки станом на 12 січня 2020 року, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 від 20.03.2020р. вх. № ГСОО 787/20 залишено без руху. Запропоновано позивачу надати відомості з зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

08.04.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 24.03.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2020р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/752/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 . Підготовче засідання призначено на "13" травня 2020 р. о 14:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2020р. клопотання ОСОБА_3 від 30.04.2020р. вх. № ГСОО 10935/20 задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 . Відкладено підготовче засідання на "01" червня 2020 р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2020р. відкладено підготовче засідання на "24" червня 2020 р. о 14:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 24.06.2020р. о 14:20.

01.06.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява вх. № ГСОО 2-2389/20 про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову від 01.06.2019р. вх. № ГСОО 2-2389/20 ОСОБА_1 було зазначено суду наступне.

Позивач зазначає, що вона була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" із внеском до статутного капіталу у розмірі 1164430,62 грн, що складало 47,8% статутного капіталу, при цьому розмір статутного капіталу складав 2230710,00 грн.

09 січня 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріусу Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т.І., яка посвідчила її підпис у заяві про вихід зі складу учасників товариства.

Як зазначає позивач, 13 січня 2020р. вона звернулась до державного реєстратора відділу державної реєстрації та надання інформації з державних реєстрів секретаріату виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та 15 січня 2020р. її було було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" та зменшено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" на розмір її внеску до статутного капіталу на суму 1164430,62 грн., а після внесення відповідних змін розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет", за посиланням позивача, склав 1164430,62 грн.

Як пояснює позивач, вищевказане підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-пІдприємців та громадських формувань від 11.03.2020 року за №1006449570 (інформація станом на 13.01.2020 року) та за №1006448921 (інформація станом на 16.01.2020 року).

За поясненнями позивача, 15 січня 2020р. вона надіслала до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" лист, яким повідомила, що на підставі особистої заяви вона, ОСОБА_1 , вийшла зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет". У зв`язку з цим, вона попросила у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не пізніше 30 днів з дня отримання надісланого листа, повідомити її як колишнього учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

В той же час, яе зазначає позивач, станом на сьогоднішній день свої обов`язки, передбачені ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомаркет" не виконало, зокрема, не визначило ринкову вартість частки, не надало обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, що свідчить про невизнання майнових прав позивача.

Позивач зазначає, що розмір її частки, до виходу зі складу засновників складав 47,8 % статутного капіталу, при цьому, розмір статутного капіталу складав 2230710,00 грн. При цьому, третьою особою, ОСОБА_3 , разом з поясненнями, було надано копію фінансової звітності мікропідприємства, зокрема, баланс на 31.12.2019 року за формою № 1-мс. Відповідно до балансу, чистий прибуток підприємства за 2019 рік склав 13200 грн., тобто прибутку підприємства є недостатньо для виплати позивачу вартості її частки.

Як зазначає позивача, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Товариству з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" належить на праві власності нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), що розташовані за адресою: Одеська обл ,, м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок, 221.

За поясненнями позивача, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач зазначає, що предметом позову є право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", що була внесена позивачем як вклад у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", та підлягає поверненню у разі виходу позивача зі складу Учасників (Засновників).

Таким чином, за твердженням позивача, після повідомлення колишньому учаснику вартості його частки, надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку, відповідач зобов`язаний на підставі вказаних документів виплатити вартість частки учаснику. Враховуючи той факт, що чистого прибутку підприємства є недостатньо для виплати в подальшому частки позивача, за твердження позивача, відповідач може визначити та в подальшому виплатити вартість частки тільки за рахунок нерухомого майна, що належить підприємству.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач просить суд вжити наступних заходів забезпечення позову, а саме шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", а саме: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), що розташовані за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок, 221, та

- встановлення заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, власника, обтяження тощо) стосовно нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), що розташовані за адресою: Одеська обл ., м. Ізмаїл, проспект Суворова, будинок, 221 та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стосуються житлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), в тому числі зміни на підставі рішень Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", які прямо стосуються вказаного нерухомого майна; заборона державним реєстраторам (нотаріусам) приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни складу Учасників (Засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", та змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", які не пов`язані із змінами відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, проте впливають на предмет спору.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 01.06.2019р. вх. № ГСОО 2-2389/20 про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 направлено на зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" повідомити ОСОБА_1 вартість її частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру її частки станом на 12 січня 2020 року, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно до ч. 7, 8 ст. 24 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обрання саме належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Грунтуючи вимоги, викладені в поданій заяві, Позивач зазначає, що предметом позову є його право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", що була внесена позивачем як вклад у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет", та підлягає поверненню у разі виходу позивача зі складу Учасників (Засновників), у зв`язку з чим, за твердженням позивача, після повідомлення колишньому учаснику вартості його частки, надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку, відповідач зобов`язаний на підставі вказаних документів виплатити вартість частки учаснику.

Отже, як вказано в заяві, враховуючи той факт, що чистого прибутку підприємства недостатньо для виплати в подальшому частки позивача, за його переконанням, відповідач зможе визначити та в подальшому виплатити вартість частки тільки за рахунок нерухомого майна, що належить підприємству, що і дає підстави позивачу просити суд вжити заходи забезпечення позову, обрані ним та викладені в поданій заяві.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що предметом позовних вимог у даній справі є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" повідомити ОСОБА_1 вартість її частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю „Автомаркет" виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру її частки станом на 12 січня 2020 року, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, суд зазначає, що в даному випадку немає зв`язку між обраними позивачем заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог у справі № 916/752/20, визначені позивачем заходи, на переконання суду, є неналежними відповідно до предмету спору, отже, вжиття таких заходів судом не може сприяти дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, не забезпечить збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, та не може забезпечити фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та підстави позову.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 01.06.2020р. вх. № ГСОО 2-2389/20.

Ухвала набирає чинності 02.06.2019р. та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Т.Г. Д`яченко