Рішення № 89576775, 02.06.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2020 року м. Мукачево Справа №303/7433/19

2/303/315/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї кредитної заборгованості у сумі 14244,53 гривень.

Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору кредиту, зобов`язання позичальника перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

На підставі Розпорядження від 07.05.2020 №14.2.1 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи» проведено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Матеріали справи передано на розгляд судді Кость В.В. 12.05.2020.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, а також матеріали цивільної справи №303/5139/16-ц, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що за умовами укладеного кредитного договору від 15.12.2010 № б/н оформленого на підставі Анкети-Заяви від 15.12.2010 року, Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Договір, а.с. 10, 11-34) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі -Банк) надав ОСОБА_2 (далі - Позичальник) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2900,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Посилаючись на обставини щодо неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором позивач зазначив що станом на дату смерті останньої утворилася заборгованість, загальний розмір якої склав 14244,53 гривень (в т.ч.: 2646,95 грн. - заборгованість за кредитом; 11597,58 грн. - заборгованість за відсотками).

У межах судового розгляду даної справи банківська установа просить стягнути з відповідача (спадкоємця позичальника) вказану суму заборгованості.

Приймаючи такі доводи позивача на предмет їх відповідності нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (актовий запис про смерть №47 від 21.12.2016, а.с. №303/5139/16-ц - 40).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 1281 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (ІНФОРМАЦІЯ_1) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ухвали суду від 3 лютого 2017 року (а.с. 303/5139/16-ц 68) відповідача ОСОБА_2 замінено на спадкоємців - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідач по справі №303/7433/19).

Згідно з частиною першою ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Поряд з цим, за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 березня 2017 року по справі №303/5139/16-ц (а.с. 303/5139/16-ц 75-76) присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 (правонаступників ОСОБА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суми 27214,91грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.12.2010 року.

За таких обставин справи слід констатувати, що банківська установа звернувшись 26.08.2016 (справа 303/5139/16-ц, а.с. 2) до суду з позовом про стягнення з заборгованості із спадкоємців позичальника за кредитним договором б/н від 15.12.2010, використала право вимагати повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних їй на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінила порядок, умови і строк дії даного кредитного договору. На час звернення з таким позовом (26.08.2016) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Заочним рішенням суду від 1 березня 2017 року було засвідчено такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.12.2010 була визначена у повному обсязі, тому кредитор має право на отримання гарантій внаслідок належного виконання зобов`язання, у порядку визначеному частиною другою статті 625 ЦК України, .а не шляхом стягнення заборгованості у вигляді процентів та неустойки за цим же кредитним договором.

При вирішенні справи суд приймає до уваги приписичастини четвертої 263 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію (яка продубльована в наступних за нею постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 675/869/16-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі № 155/1315/15-ц та ін.) в подібних правовідносинах про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився.

У межах судового розгляду даної справи встановлено, що у серпні 2016 року банк скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до спадкоємців позичальника про виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.

Таким чином, враховуючи, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 березня 2017 року по справі №303/5139/16-ц стягнуто із позичальника заборгованість за кредитним договором, кредитор має право на стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, однак позивач таких вимог не заявляв.

Тобто, з ухваленням рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, фактичний аналіз наявного у матеріалах справи розрахунку кредитної заборгованості позивача (а.с. 7-9) свідчить про те, що з часу ухвалення судом заочного рішення (01 березня 2017 року) по справі №303/5139/16-ц банківської установою не було надано додаткових коштів відповідачу у кредит (ніж тих, які були стягнуті з нього за судовим рішенням у 2017 році).

Оскільки вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України банк не заявляв, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (частина перша ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України), - у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі у сумі 1921 грн. (а.с. 4) підлягають віднесенню на позивача відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 279, 263-265, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 15.12.2010 року №б/н у сумі 14244,53 гривень. - відмовити.

2. Судові витрати по справі у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

4.1. Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

5. Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

Суддя В.В. Кость