Вирок № 89575570, 01.06.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Маріуполь Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.

при секретарі судових засідань Кирилюк В.В.

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора Балджи О.М.,

захисників Богуславець М.М. та Дьоміна О.М.,

представника потерпілої Бодягіна І.Б.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015050770003579 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2015 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, громадянина України, з вищою освітою, працюючого менеджером з маркетингу ТОВ «Автошкола «ЗА РУЛЕМ», не одруженого, раніш не судимого, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.09.2015, приблизно о 23:30 годині, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявляючи злочинну необережність у формі злочинної недбалості, знаходячись біля адміністративної будівлі корпусу №2 Маріупольського державного університету, розташованого по пр. Будівельників, 129, в Центральному районі м.Маріуполя, в ході конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_3 , який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, стоячи навпроти ОСОБА_3 , завдав один удар ступнею правої ноги, взутою у сезонне взуття, у обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_3 впав навзнак, вдарившись головою та задньою частиною тулубу об асфальтове покриття, внаслідок чого потерпілому були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді садна з крововиливом в потиличній ділянці, лінійного перелому потиличній кістки з переходом на основу черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-скроневій ділянці зліва (об`ємом 150мл), що ускладнилась набряком-набуханням речовини головного мозку з вклиненням його у великий потиличній отвір, що призвело до настання смерті, тобто знаходиться в прямому причинному зв`язку і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, а також крововиливи в слизову губ зліва, садна спини, які не знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті, і як в своїй сукупності, так кожне окремо, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_3 настала в результаті: закритої черепно-мозкової травми у вигляді садна з крововиливом в потиличній ділянці, лінійного перелому потиличній кістки з переходом на основу черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-скроневій ділянці зліва (об`ємом 150мл), що ускладнилася набряком-набуханням речовини головного мозку з вклиненням його у великий потиличній отвір.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, погодився надати показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 суду показав, що ввечері 18.09.2015 разом зі своїми знайомими вирішили відсвяткувати його День народження, який відбувся напередодні. Придбавши спиртне, вирушили до Історичного факультету Маріупольського державного Університету, де на території заднього двору, розтушувались на парапеті. Спілкуючись між собою, розподілились на певні групи за інтересами. Так, під час його розмови із ОСОБА_4 , до них наблизився ОСОБА_5 , увімкнувши музику на телефоні, яка обвинуваченому не подобалась та заважала спілкуватись. На неодноразові зауваження вимкнути музику або відійти, ОСОБА_3 заперечив, вказуючи, що музика заважає, лише одному обвинуваченому. Тим самим ігноруючи його вимоги, стверджуючи про суб`єктивне ставлення до події. Обурившись поведінкою останнього, ОСОБА_2 підвівся з положення сидячі на парапеті, обома руками відштовхнувши ОСОБА_3 у груди та майже одразу завдавши одного удару правою ногою в область обличчя. ОСОБА_3 задкуючи назад від удару впав навзнак, вдарившись потиличною ділянкою голови об асфальтне покриття. Перебуваючи без свідомості, важко дихав, присутні намагались привести до тями ОСОБА_3 , з цією метою перетягнули на парапет, але той самостійно сидіти не міг, тому тримали голову, слідкуючи за його станом здоров`я. Розуміючи тяжкість наслідків, ОСОБА_2 попросив присутніх викликати швидку, а сам разом із ОСОБА_6 побіг до аптеки за нашатирним спиртом. Повертаючись назад, побачив карету швидкої медичної допомоги, та з телефонної розмови зі знайомими дізнався, що ОСОБА_3 госпіталізували. Повернувся додому, де про подію розповів батькам, та невідкладно попрямували до лікарні. Дорогою дізнався, що ОСОБА_3 помер. Запевняє, що не мав наміру на позбавлення його життя, удару завдав імпульсивно, необмірковано, обурившись поведінкою останнього. Розуміючи тяжкість наслідків самостійно прибув до поліції, не намагаючись уникнути відповідальності. Матеріальні збитки завдані злочином визнає у повному обсязі, із урахуванням частково відшкодованих коштів у розмірі 30 000грн. Моральну шкоду заявлену потерпілою вважає також обґрунтованою, але її розмір завеликий, та він не має можливості її компенсувати, тому визначення його розміру залишає на розсуд суду. З огляду на тривалий час, який минув з часу вчинення злочину, протягом якого він не порушував процесуальну дисципліну, не вчинив інших правопорушень, просив не призначати покарання із реальним його відбуттям, оскільки за час проведений у слідчому ізоляторі переконався у недоцільності ізоляції від суспільства.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що є матір`ю загиблого ОСОБА_7 , який товаришував із обвинуваченим. Останній, декілька разів, відвідував їх за місцем мешкання. Стосунки між хлопцями не були дружніми, але вони спілкувались знаходячись в одній компанії. 18.09.2015, ввечері, ОСОБА_3 вийшов на прогулянку, зателефонував матері, повідомляючи, що відпочиває з друзями. О півночі, 19.09.2015, їй зателефонували, та повідомили, що ОСОБА_8 погано, та його госпіталізували. Прибувши, до лікарні, від лікаря дізналась, що дитина померла не приходячи у свідомість. Обставини події, відомі із слів присутніх підлітків. Обурює нікчемність приводу, внаслідок якого обвинувачений завдав умисного удару у життєво-важливу ділянку організму, а саме: в голову - обличчя дитини, внаслідок якого настала смерть. Незгодна із висновком слідства щодо необережного характеру дій, оскільки обвинувачений діяв цілеспрямовано та умисно, бажав завдання тілесних ушкоджень. Просила задовольнити позовні вимоги пов`язані із похованням, а також компенсувати моральну шкоду на рівні 1 млн. грн. В обґрунтування її розміру зазначила, що гибель дитини для матері є неосяжною біллю, про яку вона згадує кожного дня з часу трагічних події. Окремо зауважила на зухвалому ставленні обвинуваченого, який ані одразу після подій, ані з часом розгляду справи, не осягнув тяжкість спричиненої ним шкоди, що має вираз у посмішках на її адресу та систематичному знущанні шляхом нічого не значущих вибачень, які той висловлював у перервах між судовими засіданнями, без щирого каяття та співчуття втрати близької, рідної людини. Просила призначити покарання лише пов`язане із позбавленням волі, оскільки обвинувачений небезпечний для суспільства своїм ставленням до смерті людини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що перебуває у дружніх стосунках із обвинуваченим, характеризує його, як спокійну та урівноважену людину. Із загиблим ОСОБА_10 , мав непорозуміння, але до конфліктів та їх силового вирішення не доходило. 18.09.2015 приблизно о 22:00 год, компанією знаходились біля будівлі Історичного факультету МДУ, де разом з ними на парапеті сидів ОСОБА_2 . Наблизившись до нього ОСОБА_3 увімкнув музику на телефоні, з приводу чого той зробив зауваження. Просив відійти, оскільки музика не подобалась та заважала. Момент удару не бачив, але спостерігав за його наслідками, коли ОСОБА_3 зробив декілька кроків задкуючи спиною впав, вдарившись головою об асфальт. Побачивши непритомний стан, та час який той не приходив у свідомість, викликав швидку, яка госпіталізувала ОСОБА_3 , але той у лікарні помер.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що компанією до складу якої також входили загиблий та обвинувачений, зустрілись біля МДУ, де вживали спиртне і спілкувались між собою. Безпосередньо, нанесення удару не спостерігав, оскільки у той час розмовляв телефоном на незначній відстані. Повернувшись побачив, що ОСОБА_3 впав, із спілкування на місці події дізнався, що його вдарив або штовхнув ОСОБА_2 . Обидва були у стані сп`яніння, але поводились адекватно. Намагаючись допомогти ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 побіг до аптеки, але на той час його вже забрала швидка. Телефоном дізнався, що останній від отриманих травм помер у лікарні.

Свідок ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_3 був запальним парубком, який іноді конфліктував із ОСОБА_2 , але до бійок не доходило, оскільки останній спокійний та доброзичливий. Знаходячись в компанії разом із дівчиною ОСОБА_12 , свідок зазначив, що серед присутніх конфліктів не було, всі спілкувались між собою за інтересами. ОСОБА_3 увімкнувши музику ходив від одних до інших, з приводу чого ОСОБА_2 зробив зауваження. Присутнім було байдуже, але ОСОБА_2 продовжував наполягати, щоб ОСОБА_3 припинив відтворення музики. Після заперечень останнього з приводу того, що музика заважає лише особисто ОСОБА_2 , той підвівся завдав удару ногою в обличчя від якого ОСОБА_3 впав, зробивши крок назад. В момент падіння, ОСОБА_3 в одній руці тримав стаканчик з пивом, а в іншій утримував телефон. Впавши ОСОБА_3 втратив свідомість, але продовжував дихати. Позаду на голові, у нього була гематома (шишка). За 10 мінут його госпіталізували каретою швидкої, перебуваючи разом із ним, зателефонував матері загиблого.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу музики, за розвитком подій не спостерігав, оскільки не розраховував на можливість бійки з цього приводу. Обернувшись побачив, що ОСОБА_3 падає на землю, вдарившись головою об асфальт. Через втрату свідомості, останнього поклали на парапет, у нього на потилиці була велика гематома (шишка), важко дихав. Біля носа збиралась кров, яку хтось з присутніх витирав. Намагаючись привести до тями, вмивали, але результатів не отримали, та викликали швидку.

Допитаний в залі судового засідання судовий медичний експерт ОСОБА_14 суду показав, що при дослідженні трупа ОСОБА_3 пошкоджень кісткового скелету, насамперед костей носу та щелепи виявлено не було. Внаслідок впливу травмуючої сили на потиличну ділянку голови, можливо при падінні з висоти власного росту послідуючим ударом об асфальт, визначався крововилив у м`яких покровах голови та розвиток закритої черепно-мозкової травми, яка у свій сукупності відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та від яких настала смерть ОСОБА_3 . Експерт заперечив можливість утворення ушкоджень головного мозку у лобній ділянці внаслідок удару в щелепу або ніс, навіть за умов перелому, відомості про який відсутні. Повністю підтвердив висновок №3071/117 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 проведеного 19.09.2015- 28.10.2015, відповідно до якого виявленні при дослідженні його трупа тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - крововилив слизової оболонки нижньої та верхньої губ зліва, садно потиличної області, перелом потиличної кістки, крововиливи під мозкові оболонки, утворилися не задовго до настання смерті в результаті дії тупих предметів, і по ступеню тяжкості відносяться до Тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння і тих, що призвели до смерті.

В ході судового слідства, за ухвалою суду була призначена комісійна судово-медична експертиза та проведена з 16.05.2017 по 04.01.2018 за висновком № 48 комісія експертів прийшла до наступних підсумків: «Враховуючи характер та локалізацію крововиливу під твердою мозковою оболонкою головного мозку в лобно-скроневій області зліва, не виключається можливість її утворення як внаслідок удару в область губ зліва, де на трупі ОСОБА_3 виявлено крововилив під слизову оболонку по гомо латеральному механізму ( з одного боку) при малорухливій голові та невеликій площі контакту травмуючого предмету та по контрлатеральному механізмі ( з протилежного боку) при ударі головою о малорухливий об`єкт політичною областю волосистої частини голови, де на трупі локалізується забій м`яких тканин, садно і перелом кісток склепіння та основи черепу. Не виключається можливість утворення черепно-мозкової травми внаслідок сукупності травматичних впливів. Враховуючи вищезазначене, до утворення крововиливу під тверду мозкову оболонку могли призвести, як тілесні ушкодження на обличчі та волосистої частини голови в своїй сукупності, так і кожний окремо. Тому, тілесні ушкодження в області голови по ступеню тяжкості розглядаються в своїй сукупності.» (т.2 а.с.209-216)

Допитаний в залі судового засідання експерт Сердюк В .В. суду показав, що доповідав складу комісії при проведенні вищезазначеної експертизи. Через те, що неможливо встановити яка з двох точок прикладення сили призвела до крововиливу, то комісія прийшла до висновку, що від їх сукупності настала смерть, оскільки субдуральний крововилив у черепі призвів до набряку головного мозку.

Через наявність двох суперечливих висновків СМЕ та відсутності конкретної відповіді на запитання щодо механізму утворення тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_3 , ухвалою суду була призначена комісійна судово-медична експертиза до ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України». За висновком №277/18 проведеним 04.03.2019 - 03.12.2019 комісія експертів прийшла до підсумків, згідно яких тілесні ушкодження виявленні у ОСОБА_3 за ступенем тяжкості на розподілені на наступні групи:

?закрита черепно-мозкова травма у вигляді садна з крововиливом в потиличній ділянці, лінійного перелому політичній кісти з переходом на основу черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-скроневій ділянці зліва (об`ємом 150мл), що ускладнилася набряком -набуханням речовини головного мозку з вклиненням його у великий потиличній отвір, що призвело до настання смерті, тобто знаходиться в прямому причинному зв`язку і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Вказана черепно-мозкова травма могла утворитися незадовго до настання смерті при падінні на площину з раніше наданим прискоренням ( в ділянку обличчя). Така черепно-мозкова травма супроводжується втратою свідомості, після настання якої «..здійснювати будь-які самостійні дії..» не є можливим;

?крововиливи в слизову губ зліва, садна спини, які, за своєю морфологією, могли утворитися незадовго до настання смерті не менш, як від триразової дії тупого (-их) предмету (-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею чи при ударі об такий (-і), не знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті і як в своїй сукупності, так і кожне окремо, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Об`єктивні судово-медичні дані, які б свідчили про наявність перелому нижньої щелепи відсутні. Комісія експертів прийшла до висновку, що причина смерті ОСОБА_3 , що вказана у «висновку експерта №3071/117 від 28.10.2015» та «висновку експерта №48 від 04.01.2018» ( закрита черепно-мозкова травма), встановлена правильно. Тобто, протиріч «.. при встановленні причини смерті ОСОБА_3 між висновками судово-медичної експертизи №3071/117 від 28.10.2015 та висновками комісійної судово-медичної експертизи №48 від 04.01.2018» немає. (т.3 а.с.57-81)

Висновки судово-медичних експертиз опираються та узгоджуються із протоколами слідчих дій дослідженими у судовому засіданні:

Так, протоколом огляду місця події від 19.09.2015, та фото-таблицею до нього, у присутності понятих досліджувалось місцевість поблизу Маріупольського державного університету, розташованого за адресою: м.Маріуполь, пр-т Будівельників,129. Присутній свідок ОСОБА_11 учасникам слідчої дії вказав на асфальтовану площадку та технічну споруджу огороджену парапетом, де зі слів останнього відбувся конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Свідок вказав на місце, куди внаслідок удару ОСОБА_2 впав ОСОБА_3 ( т.1 а.с.10-13);

Протоколом огляду трупа від 19.09.2015 слідчий у присутності понятих за участі судово-медичного експерта ОСОБА_16 у приміщенні моргу МЛ №5 м.Маріуполя, оглянув тіло ОСОБА_3 зафіксувавши пошкодження у потиличній ділянці голови. ( т.1 а.с.39-41);

Допитана слідчим суддею свідок ОСОБА_17 показала, що була присутня під час конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який виник з приводу відтворення музики певного виконавця. Вказала, що ОСОБА_2 підвівся з парапету, після чого побачила, що у ОСОБА_3 розбитий ніс. Безпосередньо момент завдання удару не бачила, показавши, що спостерігала лише за наслідками у вигляді падіння та непритомний стан ОСОБА_3 ( т.1 а.с.76-78);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.11.2015 та фото таблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_2 в присутності понятих та за участю захисників Дьоміна О.М. та Богуславця М.М. розповів та показав всім учасникам слідчого експерименту обставини вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 19.09.2015 близько 23:30 годин, біля корпусу історичного факультету МДУ. Під час слідчої дії, за допомогою манекену продемонстрував як він з відстані 50-70 см двома руками відштовхнув ОСОБА_3 у груди та завдав удару правою ногою в область обличчя останнього. Механізм нанесення удару продемонструвати не зміг, так само, як пояснити точне місце падіння ОСОБА_3 через те, що не пам`ятає. ( т.1 а.с.111-119);

Аналіз вищевказаних доказів та кожного окрема дозволяє прийти до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суттєвих суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Встановлена судом невідповідність у правильності написання прізвища загиблого ОСОБА_3 , яка припущена при складанні процесуальних документів, в тому числі у висновках судово-медичних експертиз проведених під час судового слідства, за згоди учасників процесу, не викликають сумнівів щодо особи загиблого та приймаються судом, як належні.

При оцінці доказів, які надані сторонами кримінального провадження, суд керується ч.2 ст.17 КПК України та критерієм доведення «поза розумним сумнівом «Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (рішення ЄСПЛ «Козинець проти України», від 6.12.2007 року) та вважає, що докази надані стороною обвинувачення є належними та допустимими, а їх сукупність достатня для визнання вини обвинуваченого.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»: у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 КК або ст.128 КК.

Якщо смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків, такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

У відповідності до ч.1, 3 ст.25 КК України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною недбалістю, яка особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльність), хоча повинна була і могла їх передбачати.

Обвинувачений бачив, що ОСОБА_3 був у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у якому особі притаманно порушення координації руху. Тому ОСОБА_2 повинен був та міг передбачати наслідки того, що, як від поштовху, так і при нанесені удару ОСОБА_3 він може втратити рівновагу та впасти, спричинивши тілесні ушкодження, в тому числі небезпечні для життя та здоров`я.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що вина ОСОБА_2 , в скоєні кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його дії, які виразилися у вбивстві, вчиненому через необережність, правильно кваліфіковано за ч.1 ст.119 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно працевлаштований, неодружений, за місцем мешкання та роботи характеризується виключно з позитивного боку, встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а також обставини, що обтяжують його покарання.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що тяжким наслідком вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.119 КК України, хоча і з необережності, є смерть людини, а відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, її здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

З урахуванням підвищеної небезпеки вчиненого злочину середньої тяжкості з необережності, об`єктом якого є життя особи, настання невідворотних негативних наслідків для потерпілої у вигляді смерті її сина, підстав для застосування статей 75, 76 КК України суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 призначити йому покарання у вигляді обмеження волі у межах установленою санкцією статті обвинувачення, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Крім того, потерпіла ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_3 та нею були понесені витрати на поховання сина, які склали 164 677,17 грн., які з урахуванням добровільно сплачених обвинуваченим 30 000грн., просила стягнути з останнього на свою користь. Також, їй спричинена моральна шкода, через втрату близької людини, розмір якої вона оцінює в розмірі 1000 000 грн., яку просила стягнути з обвинуваченого на її користь.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та її представник Бодягін І.Б. цивільний позов підтримали в повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, розмір компенсації моральної шкоди залишив на розсуд суду.

Суд, дослідивши докази, надані цивільним позивачем на підтвердження позовних вимог, вислухавши пояснення цивільного позивача та цивільного відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 164 677,17 грн. слід задовольнити, на підставі ст. 1166 ЦК України, оскільки факт спричинення матеріальної шкоди потерпілій з вини обвинуваченого знайшов своє повне доказове підтвердження сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, та враховуючи визнання обвинуваченим позову в цій частині. З огляду на добровільне відшкодування обвинуваченим матеріальних збитків на користь потерпілої у розмірі 30 000грн, то за рішенням суду на її користь підлягає стягненню 134 677,17 грн матеріальних збитків.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд бере до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зокрема, судом враховано, що потерпілій ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, моральних та фізичних стражданнях, порушено її нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вона змушена докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації.

Проаналізував доводи потерпілої, суд вважає повністю доказаними наявність у неї на протязі тривалого часу моральних страждань і вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В кримінальному провадженні Маріупольською місцевою прокуратурою №1 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, спричиненої витратою бюджетних коштів на лікування потерпілого, який обґрунтований тим, що комунальний заклад міська лікарня №5 фінансується з міського бюджету, згідно довідки-розрахунку на лікування та утримання ОСОБА_3 витрачено 146грн. 10 коп. Вирішуючи питання про задоволення даного цивільного позову суд виходить з вимог ст. 1206 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Частиною 3 статті 1206 ЦК України зазначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є державною комунальною власністю, власністю Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За інформацією наданою КЗ МЛ №5 м.Маріуполя на лікування в нейрохірургічне відділення 19.09.2015 було доставлено ОСОБА_3 , вартість 1 койко/дня становить 146 грн 10 коп, джерело фінансування лікарняної установи - міський бюджет м.Маріуполя. З огляду на період лікування та вичерпний характер наданої інформації, суд приймає до уваги відомості про розмір витрачених бюджет них коштів, та проводить їх стягнення з ОСОБА_2 , який позов прокурора визнав у повному обсязі.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.119 КК України у виді обмеження волі строком на чотири роки;

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Відповідно до вимог п.п.«а» п.2 ч.1, ч.5, ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання, період утримання ОСОБА_2 під вартою з 19.09.2015 по 15.12.2015 із розрахунку один день перебування під вартою відповідає двом дням обмеження волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 134 677,17 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. (двісті тисяч).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 ) на користь Маріупольської міської ради в особі комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №5» із зарахуванням на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721 в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 146 (сто сорок шість) грн. 10 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Суддя: О. Соловйов