Рішення № 89571352, 25.05.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4215/20

Справа №754/2315/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника відповідача Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернувся до відповідача ОСОБА_1 з позовом про відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.03.2018 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Все включено» №111012-2103-0000033, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 . 19.06.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобіль Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля заподіяна матеріальна шкода в розмірі 23685, 11 грн. Позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 23685, 11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11117 від 13.07.2018 року. Винним в даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9908275. Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 11.12.2018 року ПрАТ «НАСК «Оранта» було здійснено відшкодування у розмірі 10722, 77 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником, згідно умов договору, при цьому відповідач зобов`язаний сплатити позивачу виплачені грошові кошти. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача різницю виплаченого страхового відшкодування у розмірі 12962, 34 грн. а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102, 00 грн.

27.03.2020 року до суду надійшов Відзив відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача вказує про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП під час керування автомобілем Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9908275 в ПрАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відшкодування 100000, 00 грн. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів», реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, ПрАТ «НАСК «Оранта» повинно сплатити ПрАТ «СК «Євроінс Україна» розмір завданої шкоди в межах ліміту відповідальності страховика. Крім того, представник відповідача зазначає, що до позовної заяви не надано звіту (висновку спеціаліста/судового експерта) про оцінку вартості реальних збитків, проведеного спеціалістом (судовим експертом) на підставі спеціальних знань, із застосуванням положень відповідних нормативних актів, спеціальних програм для здійснення калькуляції вартості відновлювального ремонту тощо. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду рахунок-фактуру №21182319 від 06.07.2018 року, який не може бути прийнятий до уваги при визначенні збитків, завданих пошкодженням автомобіля Mersedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт з ремонту пошкодженого транспортного засобу. В свою чергу відсутні і відомості про коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу і розрахунок завданої майнової шкоди потерпілому, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

15.04.2020 року від представника позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Законом України «Про Страхування» та/або іншими актами законодавства України у сфері страхування, а також договором добровільного страхування наземного транспорту № 111012-2103-0000033 від 14.03.2018 року, яким були застраховані майнові інтереси ОСОБА_4 , пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 , не встановлюють обов`язку позивача залучати відповідача, як особу, яка завдала шкоду, до технічного огляду пошкодженого транспортного засобу. Крім того, відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Отже, Методика не встановлює для страховика обов`язкову вимогу щодо виклику заінтересованих осіб для технічного огляду пошкоджених транспортних засобів. Виклик таких осіб відбувається тільки у разі потреби, якщо їх присутність є обов`язковою для проведення експертного дослідження. Розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок ДТП, встановлений на підставі рахунку СТО №21182319 від 06.07.2018 року. Такий порядок розрахунку шкоди, завданої застрахованому автомобілю Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 , передбачений Договором добровільного страхування, а також не суперечить ані чинному законодавству України, ані судовій практиці вищих судових інстанцій. Сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 визначена на підставі рахунку СТО №21182319 від 06.07.2018 року та виплачена позивачем на користь страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 11117 від 13.07.2018 року. Тому твердження відповідача, що позивачем не доведено розмір завданої шкоди є необгрунтованим. У позовній заяві позивач навів та прикріпив докази того, що ним було виплачено страхове відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування внаслідок настання страхового випадку. Факт того, чи провів фактично страхувальник ремонт транспортного засобу Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 , не входить до предмету доказування цього позову та не може бути прийнятим до розгляду судом. Крім того, у позивача, як страховика за договором майнового страхування, відповідно до Закону України «Про страхування» та або інших актів законодавства у сфері страхування, не виникає обов`язку щодо контролю за фактичним ремонтом транспортних засобів, внаслідок пошкодження яких було виплачене страхове відшкодування. На підстави викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

24.04.2020 року від представника відповідача до суду надійшли Заперечення, відповідно до яких представник просить суд відмовити в задоволенні позову та вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача, за наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Євроінс Україна» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 14.03.2018 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Все включено» №111012-2103-0000033, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 .

19.06.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

В результаті ДТП автомобіль Mersedes-Benz ML 63 AMG д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля заподіяна матеріальна шкода в розмірі 23685, 11 грн., що підтверджується Розрахунком №18447/18 суми страхового відшкодування від 03.07.2018 року.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі Страхового акту № 18447/18 від 13.07.2018 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 23685, 11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11117 від 13.07.2018 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9908275.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2018 року.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 11.12.2018 року ПрАТ «НАСК «Оранта» було здійснено відшкодування у розмірі 10722, 77 грн.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судом, страховик ПрАТ "СК "Євроінс Україна» виплатив страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 23685, 11 грн., тому до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке страхувальник, який одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Особами, відповідальними за завдані збитки, є ПрАТ «НАСК «Оранта» у межах ліміту відповідальності за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та винна у дорожньо-транспортній пригоді особа ОСОБА_1 у сумі, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та сумою, що підлягає відшкодуванню з ПАТ «НАСК «Оранта».

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу №АК/9908275.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 та від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15 Велика Палата зазначила, що при суброгації відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що в межах ліміту відповідальності збитки повинні бути стягнуті з ПрАТ «НАСК «Оранта», а оскільки збитки не перевищують ліміту відповідальності, то у даному випадку відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі.

За встановлених судом обставин і наданих доказів, позивач звернувся до суду до неналежного відповідача.

За таких обставин, враховуючи зміст норм ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду з даним позовом до належного відповідача та/або відповідачів.

Крім того, позивачем не надано звіту (висновку спеціаліста/судового експерта) про оцінку вартості реальних збитків, проведеного спеціалістом (судовим експертом) на підставі спеціальних знань, із застосуванням положень відповідних нормативних актів, спеціальних програм для здійснення калькуляції вартості відновлювального ремонту тощо.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем надано суду рахунок-фактуру №21182319 від 06.07.2018 року, але даний доказ не може бути прийнятий до уваги при визначенні збитків, завданих пошкодженням автомобіля Mersedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт з ремонту пошкодженого транспортного засобу. В свою чергу відсутні і відомості про коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу і розрахунок завданої майнової шкоди потерпілому, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Що стосується вимог відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Представник відповідача надала суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн., що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: ордером на надання правничої допомоги; додатковою угодою № 1 до Договору про надання правової допомоги від 24.03.2020 року, рахунком фактичних витрат з надання правової допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг, квитанціями від 21.04.2020 року та 25.05.2020 року.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 990, 1191, 1192 ЦК України, Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102 (реквізити: IBAN НОМЕР_3 в АТ «Укргазбанк», МФО 320478).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення був виготовлений 01 червня 2020 року.

Суддя О.В.Лісовська