Рішення № 89569294, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа № 320/3729/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 №Ф-31132-56 у розмірі 9602,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Позивач з 17.02.1995 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивач зазначила, що 28.03.2019 нею було отримано від Головного управління ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 №Ф-31132-56, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску становить 9602,78 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю винесення контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки позивач звільнена від сплати єдиного соціального внеску з огляду на те, що вона є пенсіонером, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача була накопичена заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2018 рік у сумі 9602,78 грн. Відповідач вказав, що 08.01.2019 позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. Відповідач вказав, що відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №435, у разі самостійного визначення фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком, бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 відкрито спрощене провадження у справі № 320/3729/19 без проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Київській області 19.11.1997 (а.с. 25).

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 19.10.2013 серії НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком довічно (а.с.10).

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) є фізичною особою-підприємцем з 17.02.1995, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.07.2019 №24677828 та копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.33-34, 36).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.06.2018 №1810383400312 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2017 (а.с. 35).

08.01.2019 ОСОБА_1 подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік форми №Д5, визначивши суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини у розмірі 44676,00 грн. (а.с.8).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області було направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019 № Ф-31132-56, відповідно до якої позивачу належить сплатити борг з єдиного внеску у сумі 9602,78 грн. (а.с. 9).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача була накопичена заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2018 рік у сумі 9602,78 грн., та відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №435, у разі самостійного визначення фізичними особами - підприємцями, які є пенсіонерами за віком, бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.

04.04.2019 позивачем до Ірпінської ДПІ Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області подано заяву про скасування поданого нею звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 08.01.2019 №208 як такого, що поданий нею помилково (а.с.13).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2019 № Ф-31132-56, позивач 10.05.2019 оскаржила дану вимогу в адміністративному порядку до начальника ГУ ДФС у Київській області, однак рішенням від 11.06.2019 №26698/16/99-99-11-05-02-25 ДФС України залишило скаргу ФОП ОСОБА_1 без розгляду (а.с.15).

Також, 10.05.2019 позивач звернулась до ДФС України із заявою про визнання нечинним Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 08.01.2019 №208, у відповідь на яку листом від 12.06.2019 №25936/6/99-99-13-02-01-15 ДФС України повідомила позивачу про те, що сплата єдиного внеску ОСОБА_1 здійснюється на загальних підставах, а для скасування Звіту за 2018 рік підстави відсутні, у зв`язку з тим, що платником самостійно визначено нарахування єдиного внеску (а.с.16).

Судом встановлено, що станом на 28.02.2019 згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість у сумі 9602,78 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 47).

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з наступними змінами.

Право жінок на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону №1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), пов`язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Так, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату ЄСВ, направленої на адресу позивача, яка є зареєстрованою як фізична особа-підприємець, отримує пенсію за віком, проте подала звіт за 2018 рік, в якому самостійно визначила зобов`язання зі сплати єдиного внеску.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16, № 806/2169/16.

У постановах Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №806/1503/16 і від 5 листопада 2018 року у справі № 806/2169/16, ухвалених за результатами касаційного розгляду зазначених справ, Верховний Суд зазначив, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов`язку зі сплати ЄСВ.

Такий висновок Верховного Суду підтримується судом і у цій справі, оскільки добровільна участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування - це можливість забезпечити страховий стаж та створити умови для збільшення розміру майбутньої пенсії. Якщо особа у певні періоди не сплачувала страхові внески, то єдиною можливістю для включення цих періодів до страхового стажу є добровільна сплата таких внесків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За встановленими судами обставинами, між позивачем і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а помилкова подача позивачем звіту за 2018 рік не свідчить про її добровільну участь у системі страхування.

Варто зауважити, що оспорювана вимога у цій справі сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.

Подання позивачем звіту фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі 240/4809/19.

За таких обставин та враховуючи, що на ФОП ОСОБА_1 поширюються пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, яка звільняє від сплати єдиного внеску всіх без виключення пенсіонерів за віком, суд доходить висновку, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 9828,72 грн., яка з урахуванням переплати станом на 31.12.2018 року, становить 9602,78 грн., що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем спірної вимоги, оскільки недоїмка зі сплати внеску у позивача відсутня.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає про те, що відповідачем протиправно нараховано в інтегрованій картці платника позивачу недоїмку з єдиного соціального внеску за 2018 рік у сумі 9828,72 грн., що виключає наявність підстав для формування та направлення контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування боргу, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску та правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки від 05.03.2019 №Ф-31132-56 у сумі 9602,78 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №49471 від 09.07.2019, отже судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2019 №Ф-31132-56.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 29.05.2020.

Суддя Кушнова А.О.