Рішення № 89569198, 26.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/239/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явилася;

представник позивача: адвокат Суязова Г.В.

відповідач: Головне управління Державної податкової служби України в Закарпатській області - представник Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 травня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 01 червня 2020 року.

27 січня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України в Закарпатській області, якою просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.11.2019 року № 0000291702, прийняте ГУ ДПС у Закарпатській області.

17 лютого 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що оскаржуване повідомлення прийняте 27 листопада 2019 року, тобто з пропуском трьохденного строку, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення рішення, що визначено чинним законодавством України, що вже підтверджує його незаконність. Разом з тим, статтею 102 ПК України, передбачено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів. Таким чином, вказаний пункт ПК України пов`язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов`язань із закінченням 1095 - денного терміну, із настанням однієї із подій: або останнього дня граничного строку подання податкової декларації, або останнього дня граничного строку сплати грошових зобов`язань. Отже, 1095 днів повинно відраховуватись з 19 лютого 2013 року. Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0000291702 від 27 листопада 2019 року винесене понад строки, встановлені ПК України та підстав для нарахування штрафних санкцій і грошового зобов`язання понад строк нема.

12 березня 2020 року, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, (а.с. 71-73). В обґрунтування якого вказано, що за результатами розгляду справи №807/1126/16 судами визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі - 31 065,02 грн. (за основним платежем - 24 852,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 213,00 грн. Тобто, чинним залишено грошове зобов`язання у розмірі 74 083,14 грн. (за основним платежем - 59 130,51 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 14 952,63 грн.). На підставі наведеного, враховуючи зменшення судом суми грошового зобов`язання та у відповідності до вимог Порядку № 1204, Головним управлінням прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.11.2019 №0000291702 про збільшення суми грошового зобов`язання у сумі - 74 083,14 грн. (за податковими зобов`язаннями - 59 130,51 грн., за штрафними санкціями - 14 952,63 грн.). Щодо доводів позивача про не дотримання відповідачем строків при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, то недотримання строку прийняття податкового повідомлення - рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення. Разом з тим, вказує, що грошове зобов`язання не є новим для позивача, а є визначеним відповідно до перевірки, результати якої були предметом розгляду у попередній справі №807/1126/16, у зменшеному розмірі з огляду на часткове скасування.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Загорська, 10 А, код 39595916) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 21 лютого 2014 року № 12/17-2 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105148,16 грн. (за основним платежем - 83982,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21165,63 грн.) частково - в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31065,02 грн. (за основним платежем - 24852,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6213,00 грн.). В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

25 квітня 2019 року, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №807/1126/16 залишено без змін.

27 листопада 2019 року, Головне управління ДПС у Закарпатській області, на підставі акта перевірки від 21.01.2014 № 75/17-2/ НОМЕР_1 , рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по адміністративній справі № 807/1126/16, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 по адміністративній справі № 807/1126/16 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000291702, відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яким контролюючим органом збільшено грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 59 130,51 грн. та 14 952,63 грн. штрафних санкцій, (а.с. 10).

Відповідно до розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення - рішення № 0000291702, розрахункова сума штрафних санкцій, згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України - 14 782,63 грн. Попередньо, протягом 1095 днів, щодо ОСОБА_1 штрафна санкція по податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п. 123.1. ст.. 123 ПК України не застосовувалась. Разом з тим, за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, застосована штрафна санкція у відповідності до вимог ст. 120.1 ПК України у розмірі 170,00 грн. Попередньо, протягом року, щодо ОСОБА_1 штрафна (фінансова) санкція, на підставі ст.. 120.1 ПК України не застосовувалась, (а.с. 11).

27 листопада 2019 року, Головне управління ДПС у Закарпатській області на адресу ОСОБА_1 надіслало зазначене податкове повідомлення - рішення № 0000291702 та розрахунок штрафних санкцій, (а.с. 9).

16 грудня 2019 року, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення - рішення № 0000291702 від 27 листопада 2019 року, де позивач вказала на порушення строку складання податкового повідомлення - рішення та строку 1095 - денного терміну для нарахування податкових зобов`язань, (а.с. 14-16).

11 січня 2020 року, Державна податкова служба України прийняла рішення про залишення скарги без розгляду, оскільки платник податків оскаржив до суду рішення контролюючого органу, (а.с. 17-18).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3 ПК України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

За змістом пункту 60.4 статті 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (надалі по тексту - Порядок).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання (частина податкового зобов`язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов`язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Положення пункту статті 102 ПК України, передбачають 1095 денний з дня, наступного за днем граничного строку подання податкової декларації, строк, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання для визначення грошового зобов`язання податковим органом за результатами контрольного заходу.

Порядок визначення суми грошового зобов`язання передбаченийстаттею 54 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 54.3 якого контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексута наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, 1095-денний строк, передбачений пунктом 102.1 ПК України, застосовується для цілей визначення контролюючим органом грошових зобов`язань у випадках, передбачених пунктом 54.3 ПК України.

Разом з тим, позивачу грошові зобов`язання, а також штрафні санкції визначались не 27 листопада 2019 року, а саме 25 квітня 2019 року за результатами розгляду справи № 807/1126/16.

Прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року № 0000291702 відбувалось за окремої процедури, що передбачена в разі відкликання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Так, за змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання, водночас, суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, твердження позивача про необхідність застосування положеньстатті 102 Податкового кодексу Українищодо строку визначення грошових зобов`язань (1095 днів) є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 27 листопада 2019 року № 0000291702 не визначались нові грошові зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі № 817/3392/15 та від 18 вересня 2019 року по справі № 1440/2279/18.

Приймаючи оскаржувані рішення суди пов`язали відлік строку давності у 1095 днів саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, а не з датою фактичного узгодження грошових зобов`язань, однак за такого застосування норм податкового законодавства виникає ситуація, коли у випадку тривалості судового оскарження (більш ніж 3 роки) платник податків автоматично звільняється від сплати податкових зобов`язань у зв`язку з закінченням строку застосування до нього відповідних санкцій, навіть за наявності встановленою у судовому порядку вини у порушенні податкового законодавства, що, на переконання суду - є неприпустимим.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 360/4447/18.

Також з урахуванням того, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями не визначались ані нові грошові зобов`язання, ані штрафні санкції, а рішення приймались виключно на виконання судових рішень, що набрали законної сили, відповідачем правомірно було нараховано штрафні санкцій у відповідності до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення № 0000291702 від 27 листопада 2019 року, (а.с. 11).

Крім того, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, з його форми можна чітко встановити його зміст, а факти вчинення правопорушення підтверджені (зокрема й судовим рішенням, що набрало законної сили) та неспростовні платником податків, обставина прийняття такого рішення із порушенням 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, що передбачено Порядком, не повинно розцінюватися як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 820/1975/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 810/5546/15, а також від 24 квітня 2019 року по справі № 820/212/16.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000291702 від 27.11.2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль