Рішення № 89568831, 02.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6060/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року станом по день звільнення 13 вересня 2019 року;

- зобов"язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року, враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати, встановлений для військовослужбовців Державної прикордонної служби України;

- визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплати ОСОБА_1 , в день виключення із списків частини (13 вересня 2019 року) компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок за неотримане речове майно при звільненні за період з 14 вересня 2019 року по 03.12.2020 року у сумі 24 920,46 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходила військову службу за контрактом у Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України з 2014 року по 2019 рік. За період з липня 2015 року станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення. З метою досудового врегулювання спору позивач звернулась з письмовою заявою до Відповідача, однак у виплаті індексації було відмовлено.

Позивач вказала, що відповідачем не проведено з нею своєчасно розрахунок при звільненні, зокрема не виплачено в день виключення із списків частини компенсацію за неотримане речове майно, а тому відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи таку бездіяльність Відповідача протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.05.2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№17988/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року по лютий 2018 року не передбачено виплата індексації грошових доходів персоналу. Кошти Північному регіональному управлінню для виплати індексації не надходили, а тому виплата позивачу індексація з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року не проводилась.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.258 КАС України.

Згідно з ч.5ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 по 2019 проходила військову службу в Збройних Силах України в Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.

На підставі наказу в.о. начальника Північному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України від 12.09.2019 року № 317-ОС старшину ОСОБА_1 , контролера першої комендантської групи комендантського відділення комендатури забезпечення, звільнену з військової служби у запас наказом від 12.09.2019 №316-ОС за підпунктом "г" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" та з 13 вересня 2019 року виключено зі списків особового складу (а.с.12).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 13 вересня 2019 року, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтями 1, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою, другою, п`ятою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01 липня 2015 року по 13 вересня 2019 року індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, відповідачем не була нарахована та не виплачена.

Вказане не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позов.

При цьому суд зазначає, що не проведення та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення є обмеженням його Конституційних прав відповідачем, що є незаконним.

Водночас, як слідує із довідки Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, індексація грошового забезпечення в період з березня 2018 по вересень 2019 року була нарахована та виплачена позивачу та становить 1371,28 грн. (а.с.44).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 28.02.2018.

У свою чергу, позовна вимога у частині зобов"язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року станом на день звільнення з військової служби 13 вересня 2019 року, підлягає частковому задоволенню шляхом зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Щодо нарахування та виплати індексацію грошового забезпечення враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати, встановлений для військовослужбовців Державної прикордонної служби України, суд зазначає.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Однак, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основний розмір її грошового забезпечення змінився в період з 01.07.2015 по 28.02.2018, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати компенсації за неотримане речове майно в день звільнення та стягнення середнього заробітоку за несвоєчасний розрахунок за неотримане речове майно при звільненні, суду зазначає таке.

В даному випадку спірним є питання наявності у позивача права на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, право на стягнення якого, як вважає позивач, виникло у зв`язку з невиплатою грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном, відповідно до п. 7 Порядку № 178 здійснюється виплата грошової компенсації.

Тобто, компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

На підставі наведених вище обставин, суд дійшов до висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що підтверджується копією квитанції №57 від 21.04.2020 (а.с. 26а).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 грн 80 коп, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Промислова, 5,м.Житомир,10025. Код ЄДРПОУ 23311352) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов"язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 червня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова