Рішення № 89568788, 02.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р. Справа№200/14375/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Державної організації “Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” (ЄДРПОУ 21708016; 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної організації “Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, в якій, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправною бездіяльність Державної організації “Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) та стягнути кошти у розмірі 177 176, 73 грн. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 45021 від 07 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством “Комерційний Банк “Український Фінансовий Світ”.

В обґрунтування позову посилається на те, що у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» як неплатоспроможного та розміщення 07 червня 2019 року на сайті Фонду у розділі ПАТ “КБ УФС” інформації щодо припинення виплат вкладникам 05 червня 2019 року відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не дивлячись на прийняття рішень судом на користь позивача, його звернення з відповідною заявою Фондом дотепер так і не здійснена виплата гарантованої Законом суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом). Натомість посадові особи Фонду на сайті та у засобах масової інформації публікують інформацію про злочинні та шахрайські дії працівників банку, ініціюють кримінальні справи, постанови слідчих про визнання речовим доказом, арешт коштів на банківському рахунку та вчиняють інші дії щодо невиконання рішень судів, які набрали законної сили.

Вважає невиплату відповідачем коштів за його вкладом протиправною і такою, що порушує його конституційні права.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що повноваження відповідача щодо виплати гарантованих сум за вкладами у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» припинено, оскільки 14 серпня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» як юридичної особи, тому ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Вказує, що згідно зі статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

Крім того, у відзиві зазначено, що невиплата позивачеві грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) зумовлена тим, що постановою Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва від 21 березня 2018 року грошові кошти на рахунках ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» було визнано речовими доказами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року вирішено розглядати адміністративну справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 березня 2020 року.

19.03.2020 підготовче засідання відкладено на 09.04.2020.

09.04.2020 підготовче засідання відкладено на 16.04.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2020.

У визначений день у судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися та надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

07 липня 2014 року між Позивачем та ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» (Банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №45021, відповідно до якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 168 000,00 гривень у тимчасове строкове користування на строк до 11.08.2014 та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 1.3 договору датою внесення грошових коштів Вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в Банку.

Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору Банк зобов`язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані в порядку, встановленому п.2.1.4 цього договору, але не сплачені проценти, шляхом, передбаченим чинним законодавством України (готівкою перерахування на інший рахунок Вкладника за письмовим розпорядженням вкладника тощо) (а.с. 8-10).

07.07.2014 відповідно до платіжного доручення TR.59318.692.85 на вкладний рахунок позивача зараховано грошові кошти у розмірі 168000,00 грн. (а.с. 11).

Згідно постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено ОСОБА_2 . уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.

Уповноважена особа Фонду у листі від 03.12.2014 №001/501 повідомила, що договір банківського вкладу №45021 від 07.07.2014, укладений між позивачем та «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2015 у справі №826/3310/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі №826/3310/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 15-19).

20 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів відхилено.

28.08.2017 позивач звернувся до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ «КБ «УФС» (а.с. 59).

Листом від 12.01.2018 № 27-594/18 Фонд повідомив позивача, що заява про виплату гарантованої суми відшкодування розглядається у строк, що не перевищує трьох календарних місяців з дня її отримання. Відповідно до інформації, отриманої від уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «УФС», інформація стосовно вкладника ОСОБА_1 буде подана до Фонду після отримання копій рішень судів (а.с. 20).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2019 накладено арешт на грошові кошти позивача (а.с. 22-29).

На підставі рішення Комісії з питань тимчасових обмежень здійснення неплатоспроможним банком операцій за вкладами та інформації, наданої уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» листом від 16.05.2019 № 446, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.05.2019 № 1194 щодо внесення змін до Загального Реєстру, зменшення на 122 660 477,13 грн. загальної суми, що підлягає відшкодуванню згідно з переліком вкладників ПАТ «КБ «УФС», в тому числі про зменшення залишків на рахунку позивача (а.с. 88-89).

30.10.2019 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47571/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_3 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» (а.с. 30-32).

07 червня 2019 року на офіційному сайті відповідача розміщено інформацію про подання 05 червня 2019 року уповноваженою особою Фонду документів державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення ПАТ «КБ «УФС» як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повідомлення про завершення 05 червня 2019 року виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС».

Вказана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 4452 Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За змістом ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Закону № 4452-VI визначено, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду, передбачене Законом № 4452-VI, дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає правовим висновкам, які неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду у справах щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом до 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду, оскільки такі спори пов`язані з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Особливості виконання банком власних зобов`язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом № 4452-VI.

Частиною 2 ст. 1 цього Закону визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3 ч. 1 ст. 2).

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2).

Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI).

Як зазначалось вище, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права (ст. 3 Закону № 4452-VI).

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (ст. 4 Закону № 4452-VI).

Відповідно до п.п. 2-4 ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (п. 15 ч. 5 ст. 12 Закону № 4452-VI).

Згідно з положеннями ч.ч. 3, 5 ст. 34 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частиною 1 ст. 35 Закону № 4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.

Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (ч. 6 ст. 35 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI).

Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, слід дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб`єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №757/56680/16-ц.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (ч.2 ст.26 Закону №4452-VI).

Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.

Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.

Тобто, Закон № 4452-VI диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, та регулюються положеннями розділу VІІІ «Ліквідація банків» цього Закону.

При цьому, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, які складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотриманням встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені ст. 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону № 4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Отже, суб`єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, який виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.

Право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 по справі № 826/3310/15, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

В силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осі № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (п. 7 Розділу І Положення).

Відповідно до пп. 1 п. 6 Розділу І Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.

Згідно з п. 3 Розділу III Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Відповідно до абз. 1 п. 9 Розділу III Положення для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

Абзацом 5 п. 9 Розділу III Положення визначено, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування, надіслані (подані) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Заявник повідомляється про результат розгляду індивідуального звернення.

Згідно з п. 15 Розділу III Положення Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Після здійснення виплат відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, отримання від банків-агентів звітів про виплати Фонд здійснює відображення в обліку списання зобов`язань Фонду з виплати відшкодування вкладникам, які не отримали відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем вчинені всі дії, передбачені Положенням, зокрема, подано у строк, визначений абз. 1 п. 9 Розділу III Положення, заяву до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» із проханням виконати постанову суду у справі № 826/3310/15, яка набрала законної сили, та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору.

Відповідна заява про виплату гарантованої суми відшкодування від 28.08.2017 позивачем була надіслана за встановленою формою, а Фондом в особі ОСОБА_3 отримана 28.08.2017, що підтверджується відміткою про отримання.

У строк, встановлений абз. 5 п. 9 Розділу III Положення (у тримісячний строк), заява ОСОБА_1 . Фондом не розглянута та гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно договору Фондом позивачеві не виплачено.

Отже, позивачем дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом №4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Відтак, уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі № 826/3510/15 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично вкладнику ОСОБА_1 протиправно відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунок загальної заборгованості, з урахуванням процентів, за вкладом у розмірі 177 176,73 грн. (а.с. 73).

Відповідачем даний розрахунок отримано разом з копією позовної заяви відповідно до ч.2 ст.174 КАС України, однак заперечень щодо спірної суми відшкодування, в тому числі і у відзиві на позов, відповідачем до суду не надано, у зв`язку з чим суд приймає до уваги зазначену довідку в якості доказу на підтвердження суми заборгованості як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і щодо якої відсутній спір між сторонами.

Судом встановлено, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до Фонду гарантування вкладів із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за договором «Планер» № 45021 від 07.07.2014, відповідачем в порушення вимог вищенаведених норм допущено протиправну бездіяльність, яка призвела до того, що станом на дату постановлення рішення у цій справі кошти у сумі 177176,73 грн. позивачем не отримано.

Посилання представника відповідача на ухвалу слідчого судді від 03.05.2019 про накладення арешту на грошові кошти як на доказ правомірності не проведення виплат позивачеві суд вважає безпідставним, оскільки заяву позивача від 28.08.2017 про виплату гарантованої суми відшкодування відповідач повинен був розглянути у визначений абз.5 п.9 Розділу III Положення строк.

При цьому, відповідачем не наведено об`єктивної причини неможливості вжиття заходів, спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту отримання заяви позивача від 28.08.2017 та набрання законної сили постановою суду по справі №826/3310/15, якою, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18 листопада 2014 року № 6 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Крім того, 30.10.2019 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47571/19-к скасовано арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача № НОМЕР_3 у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».

З огляду на встановлені обставини справи та наведенні положення законодавства, суд приходить до висновку, що Фондом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Суд погоджується з твердженням позивача, що невиплатою йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду порушено його права та гарантії, надані як вкладнику у відповідності до Закону № 4452-VI.

З огляду на наведене та враховуючи невиконання судового рішення, що забезпечило б відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ «КБ «УФС» гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 177 176,73 грн., та відмову Фонду, як спеціального суб`єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом вимог Закону та Положення, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 177 176,73 грн.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 70 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04 від 20.10.2011) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онерїлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

У п. 71 цього рішення зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Отже, на Фонд покладено обов`язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом № 4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов`язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про невиконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов`язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про неефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу «належного урядування».

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Таким чином, зміст ст. 41 Конституції України поширюється на право вкладника – фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до приписів КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 (адміністративне провадження К/9901/3803/17) та постанова від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Враховуючи, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу жодних доказів оплати правових послуг суду не надано (платіжне доручення, квитанція, інший розрахунковий документ), суд приходить до висновку про необґрунтованість стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу відсутні.

Оскільки позивача як споживача фінансових послуг звільнено від сплати судового збору, питання розподілу судового збору не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-15, 19-21, 72-78, 90, 139, 199-228, 241-255, 293, ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (ЄДРПОУ 21708016; 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (ЄДРПОУ 21708016; 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу № 45021 від 07 липня 2014 року.

Стягнути з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (ЄДРПОУ 21708016; 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) кошти у розмірі 177 176 (сто сімдесят сім тисяч сто сімдесят шість) гривень 73 коп. за вкладом, які було внесено за договором банківського вкладу № 45021 від 07 липня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український Фінансовий Світ».

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 02 червня 2020 року.

Суддя С.В. Ушенко