Рішення № 8956383, 08.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/57308.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт»

простягнення заборгованості Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаПетренко І.В. –представник

від відповідачаКоновалов С.Б. –представник Рішення прийняте 08.02.2010, оскільки 29.12.2009 та 15.01.2010 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт»суми заборгованості у розмірі 4900 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11276,71 грн., суми індексаційних у розмірі 50306,67 грн. та збитків у розмірі 73500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.11.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого відповідач до 09.11.2009 зобов’язався сплатити вартість земельної ділянку у розмірі 4900000,00 гривень. Проте зазначене зобов’язання відповідачем виконано не було. Враховуючи наявність порушення грошового зобов’язання, позивач вимагає повернення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, а також стягнення збитків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог у зв’язку з проведенням повного розрахунку за договором купівлі-продажу земельної ділянки. На підтвердження оплати представник відповідача надав до матеріалів справи копію платіжного доручення № 128 від 29.01.2010 та копію акту про пред’явлення векселя до оплати від 11.01.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив надходження грошових коштів від відповідача у сумі 60000,00 гривень в якості оплати вартості земельної ділянки, підтримав заявлені позовні вимоги в частині, що залишилась, та просив суд задовольнити їх.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

02.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт»(покупець) укладено договір купівлі –продажу земельної ділянки площею 0,1898 га (нуль цілих одна тисяча вісімсот дев’яносто вісім десятитисячних), кадастровий номер 8000000000:82:026:0041, розташованої за адресою: пров. Івана Мар’яненка, 14 у Печерському районі м. Києва. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогозою О.П. про що зроблено запис в реєстровій книзі за № 1405.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу позивач передав у власність відповідачу вказану земельну ділянку, а останній згідно пункту 3 договору зобов’язався сплатити вартість земельної ділянки у сумі 4900000,00 гривень протягом 7 календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору, тобто до 09.11.2009.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують факти нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2009 та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу встановлено, що оплата вартості земельної ділянки здійснюється покупцем протягом 7 календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто до 09.11.2009.

Відповідачем зазначений обов’язок виконано не було, вартість земельної ділянки станом на 09.11.2009 не було сплачено.

22.11.2009 за договором купівлі-продажу цінних паперів відповідачем придбано цінний папір –простий вексель, з наступними реквізитами: вид векселя: простий, місце складання: м. Київ, номер вексельного бланка: №3006144883, виданий: товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг», номінальна вартість: 4840000,00 гривень, строк оплати: за пред’явленням, але не раніше 22 грудня 2009 року, дата складання векселя: 15.02.2006. На виконання цього договору відповідачу був переданий простий вексель, що підтверджується актом прийому-передачі векселя від 22 грудня 2009 року.

12.01.2010 року відповідач пред’явив емітенту векселя - Товариству з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»- вексель до оплати, що підтверджується актом пред’явлення векселю до оплати від 12.01.2010 з відміткою позивача про отримання. Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт пред’явлення векселя до платежу.

Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", Закону України «Про обіг векселів в Україні»та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі щодо строку платежу (статті 33 - 37) та платежу (статті 38 - 42). Так, згідно статті 34 переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Оскільки Уніфікованим законом не визначений конкретний строк для оплати пред’явленого для платежу векселя, підлягають застосуванню відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»виникло зобов’язання сплати на користь відповідача 4840000,00 гривень за векселем №3006144883 до 19.01.2010.

Враховуючи виникнення між сторонами спору взаємних однорідних зобов’язань у розмірі 4840 000,00 гривень, на підставі ч. 2. ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідач здійснив зарахування взаємних однорідних вимог. Відповідач направив позивачу заяву про зарахування взаємних однорідних вимог, яку позивач отримав 21.01.2010, про що свідчить відповідний надпис на екземплярі заяви, копія якої надана до матеріалів справи.

Зазначеною заявою відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог щодо сплати частини вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2009 у сумі 4840000,00 гривень та вимог щодо сплати за векселем №3006144883 у сумі 4840000,00 гривень.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Закон не пред’являє будь-яких спеціальних вимог до форми заяви про зарахування. Однак заява про зарахування для осіб, зобов’язаних вести бухгалтерський та податковий облік, є документом первинного бухгалтерського обліку, тому (за встановленими винятками) юридичні особи не можуть використовувати усну форму заяви про зарахування. У крайньому разі, слід враховувати, що для цілей первинного бухгалтерського обліку може бути складений спеціальний акт. Таким чином, цивільне законодавство допускає здійснення заяви про зарахування в будь-якій формі: усній, письмовій і нотаріальній (публічній), але юридичні особи, а у відповідних випадках і фізичні особи-підприємці, зобов’язані дотримуватись встановлених публічно-правових вимог, що поширюються на порядок оформлення документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують припинення зобов’язань зарахуванням.

За правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.Зарахування взаємних вимог як підстава припинення зобов'язання може здійснюватися за наявності сукупності умов, закріплених у статті 601 ЦК України. По-перше зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з двох різних зобов’язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов’язанні виступає кредитором, а у другому-боржником. По-друге, зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто такими, предмет виконання яких є однаковим. По-третє, строк виконання зустрічних та однорідних умов має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог, що було здійснено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт», відповідає обов’язковим вимогам, встановленим статтею 601 ЦК України. У зв’язку із зарахуванням 21.01.2010 припинились зобов’язання відповідача по сплаті частини вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 02.11.2009 у сумі 4840000,00 гривень та зобов’язання Позивача щодо сплати за векселем №3006144883 у сумі 4840000,00 гривень.

Позивачем надано до матеріалів справи копію платіжного доручення № 128 від 29.01.2010 з відміткою банку про виконання платежу. Відповідно до платіжного доручення №128 позивач перерахував на користь відповідача 60000,00 гривень як часткову оплату вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 02.11.2009.

Таким чином, зобов’язання ТОВ «Л.Т.Д. Поінт»щодо сплати вартості земельної ділянки у сумі 4900000,00 гривень є виконаним.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Провадження у справі № 11/573 в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянку від 02.11.2009 у сумі 4900000,00 гривень підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва 16.12.2009.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачена сума заборгованості за договором після звернення позивача з позовом до суду, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»у зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання щодо сплати вартості земельної ділянки керуючись ст.625 Цивільного кодексу України нарахувало інфляційні втрати та три проценти річних, про що до матеріалів справи надано відповідні розрахунки. Відповідач розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних не оспорював.

У зв’язку з тим, що порушення строку оплати вартості земельної ділянки дійсно мало місце, нарахування втрат у зв’язку з інфляцією та трьох процентів річних є обґрунтованим і відповідає положенням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2009 та вимогам закону. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення втрат у зв’язку з інфляцією та 3% річних у сумі 65176,71 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»про стягнення збитків у сумі 73 500,00 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач на підставі ст.ст. 216, 218, 224, 225 Господарського кодексу України просить суд стягнути з Відповідача збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 73 500,00 грн., які було б отримано у випадку належного виконання Відповідачем зобов’язань за договором купівлі –продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

          Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6, із наступними змінами, "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення збитків посилається на можливість розміщення грошових коштів якби вони були отриманні у строки, визначені умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2009, на депозитному рахунку АКБ «Форум»«Короткостроковий внесок для юридичних осіб»зі сплатою 20 % річних від суми внеску.

Проте позивач не надав жодних доказів про наявність вини відповідача, причинного зв’язку між неправомірними діями ТОВ «Л.Т.Д. Поінт» та збитками позивача. Лише теоретична можливість розміщення грошових коштів на депозитному рахунку не може бути належним доказом спричинення збитків у виді втраченої вигоди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт»(01103, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44, ідентифікаційний код 35895640, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»(01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд. 1, ідентифікаційний код 30675055) 3% річних у розмірі 11 276 (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 53 900 (п’ятдесят три тисячі дев’ятсот) грн. 00 коп.

3. Припинити провадження у справі № 11/573 в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянку від 02.11.2009 у сумі 4900000,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Т.Д. Поінт»(01103, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44, ідентифікаційний код 35895640, з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е. Консалтинг»(01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд. 1, ідентифікаційний код 30675055) державне мито у розмірі 25145 (двадцять п’ять тисяч сто сорок п’ять) грн. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 01.03.2010