Рішення № 89555517, 26.05.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4232/19

2/214/830/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 травня 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

секретар судового засідання - Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/4232/19 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою 10.06.2019 року, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року станом на 22.03.2017 року в загальному розмірі 24 750,33 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 12248,38 грн., по процентам за користування кредитом - 10097,17 грн., за пенею та комісією - 750 грн., а також штрафів, нарахованих відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. - фіксована частина, 1154,78 грн. - процентна складова; стягнути судовий збір 1921 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказав, що 10.09.2012 року між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування ним в розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення по строку дії картки. Свої зобов`язання банк виконав, натомість позичальник покладені на нього обов`язки не виконував, в результаті чого станом на 22.03.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 24 750,33 грн., яку представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник ОСОБА_1 - адвокат Шкапенко О.В. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивував тим, що станом на день подачі позову в ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором б/н від 10.09.2012 року у розмірі 24750,33 грн., однак доданий позивачем до позову розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним документом та не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Факти та розміри внесення коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту мають бути підтвердженні виписками з її банківського рахунку, однак позивачем не надані. Підставою для нарахування заборгованості позивач в позові зазначає договір, який укладений має ОСОБА_1 та позивачем шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, враховуючи позицію Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 рок у справі №342/180/17, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про укладення кредитного договору між сторонами саме на тих умовах, на які посилається позивач, а отже позовні вимоги є недоведеними. Крім того, кредитний договір був укладений у 2012 році, а останній платіж був 07.06.2016 року, а до суду банк звернувся 10.06.2019 року, тобто з пропущенням строку на 3 дні, у зв`язку із чим просить застосувати позовну давність до позовних вимог. Крім того, позивач вже звертався до суду із позовною заявою, однак ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку із неявкою ПАТ «Акцент-Банк» .

Представником АТ «АКЦЕНТ-БАНК» за допомогою поштової кореспонденції направлено відповідь на відзив, який надійшов до суду 06.11.2019 року, в якому зазначено, що не зрозуміло з яких підстав відповідачка вважає, що розрахунок заборгованості повинен бути первинним бухгалтерським документом, і що він в іншому випадку не підтверджує заборгованість. Первинним бухгалтерським документом є банківська виписка, а не розрахунком заборгованості та жодному нормативному акті не закріплено вимогу щодо необхідності відповідності розрахунку заборгованості вимогам до первинних бухгалтерських документів. Щодо письмової форми договору, то відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та правил банківських послуг підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами. З розрахунку заборгованості, відповідачка користувалась кредитом, значить ознайомилась з Умовами та погодилась з ними, оскільки даний кредитний договір є Договором Оферти. Банк, надано всю необхідну інформації в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердила факт виконання банком усіх передоговірних формальностей, щодо до яких є застереження у чинному на той час законодавстві і доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування. Щодо позовної давності, то відповідачка останні платежі по даному кредиту здійснила 07.06.2016 року у розмірі 700 грн., 13 листопада 2017 року у розмірі 0,17 грн. та 14 листопада 2017 року в розмірі 74,89 грн. (дані свідчать про визнання свого боргу), чим перервала перебіг строку позовної давності і він почав новий відлік. Крім того, позов було направлено за допомогою поштового зв`язку 06 червня 2019 року, тому строк не пропущений. Також, строком дії картки первісно було до липня 2014 року, а потім видано іншу строком дії до травня 2018 року включно.

Представник позивача, правом присутності не скористувався, у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представники у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. .

З урахуванням позиції сторін, неодноразових відкладень розгляду справи у зв`язку із неявкою відповідача та його представника, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, виконання завдань цивільного судочинства, захисту порушених та оспорюваних прав суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін та їх представників, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, враховуючи позицію сторін, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до наступних висновків.

Так, 10 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК», правонаступником якого є АТ «АКЦЕНТ-БАНК» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-банку (а.с. 4).

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (зворот а.с.4).

До кредитного договору банк Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банку розміщені на сайті www.a-bank.cоm/ ua / (а.с. 8-10).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22.03.2017 року становить 24750,33 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12248,38 грн., заборгованості за процентами - 10 097,17 грн., заборгованість за пенею - 750,00 грн., а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), та 1154,78 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-6).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про комісію та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Звертаючись до суду з позовом просить, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість пеню (комісію) і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (тарифний план 55 днів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку ресурс як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.a- bank . com .ua що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Акцент Банку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка Умов, яка міститься в матеріалах справи належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a- bank . com .ua) неодноразово змінювалися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10 вересня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 червня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною першою статті 81 ЦПК України на сторону покладено обов`язок щодо доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Акцент Банку , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (тарифний план 55 днів) та Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 вересня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Посилання позивача на те, що Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків, про що банк повідомляє клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, безпідставні, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, а тому відсутні підстави вважати, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд звертає увагу, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «АКЦЕНТ-БАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

При цьому, судом досліджено виписку за рахунком ОСОБА_1 з якої встановлені операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, оплата товарів у магазинах, поповнення карткового рахунку (а.с. 42-46).

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», у теперішній час АТ «АКЦЕНТ-БАНК», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, з вересня 2012 року користувалася кредитними коштами, наданими їй ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», у теперішній час АТ «АКЦЕНТ-БАНК», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі строком дії до останнього дня травня 2018 року.

Як встановлено з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 відбулось збільшення кредитного ліміту на рівні 13 000 грн. та вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитною карткою, здійснювала операції за карткою (знімала кредитні кошти, здійснювала покупки). Таким чином розмір заборгованості за тілом кредиту є доведеним, що спростовує доводи відповідача, щодо необґрунтованості суми за тілом кредиту. При цьому, відповідачем жодними доказами розмір заборгованості за тілом кредиту не спростовано.

Отже, враховуючи, що фактично отримані у розмір та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 248,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 скориставшись своїм правом, передбаченим вимогами ст.267 ЦК України подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволені позову зокрема, у зв`язку із пропущенням позивачем строку позовної давності.

АТ «АКЦЕНТ-БАНК» наполягало на тому, що зобов`язання за кредитним договором не припинено, оскільки відповідач кредитні кошти не повернула, а строк дії кредитного договору визначено до травня 2018 року, в той час як банк направив до суду позовну заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а саме кур`єром 06.06.2019 року (а.с.47) .

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Оскільки останні платежі в рахунок погашення заборгованості відповідачем мали місце 07 червня 2016 року та 14 листопада 2017 року, а до суду позивач звернувся з позовом 28.09.2017 року, а також строк дії картки до останнього дня травня 2018 року, що спростовує посилання відповідача на пропущення строку позовної давності, оскільки строк позовної давності щодо карток відраховується з дня закінчення строку дії платіжної картки, тому підстав для застосування загального строку позовної давності суд не вбачає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір пропорційно частині задоволених вимог (49,49 % задоволених вимог) у розмірі 950,70 грн.

Керуючись ст.ст.509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року станом на 22.03.2017 року, а саме заборгованості за кредитом - 12 248 (дванадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 950 (дев`ятсот п`ятдесят) грн. 70 коп. в рахунок часткового відшкодування судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: вул. Батумська 11, м. Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.05.2020 року.

Суддя Н.Г. Гринь