Рішення № 89554755, 25.05.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10030/19

(2/199/261/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника позивача Ліфлянчика С.І., представника відповідача Іващенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору неукладеним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» про відкриття рахунку, виписку і обслуговуванню платіжної картки з можливістю встановлення ліміту кредитування. Відповідно до умов зазначеного договору позивачу було видано платіжну картку № НОМЕР_1 , а також забезпечено можливість здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, платіжної системи MasterCard. Також, було встановлено кредитний ліміт через мобільний додаток «Monobank». Коштами з зазначеного рахунку позивач користувалась самостійно, секретний пін-код та іншу особову інформацію стосовно зазначеної платіжної картки будь-кому не передавала. На теперішній час картка фізично знаходиться у позивача.

31 жовтня 2018 року зі змісту повідомлення, що надійшло до мобільного додатку « Monobank », позивачу стало зрозуміло, що з рахунку № НОМЕР_1 було несанкціоновано списано 19050,00 грн. переказ на рахунок в Альфа-банк, 762,00 комісія банку та 42640,00 грн., з яких 41000,00 грн. переказ на рахунок в Альфа-банк, 1640,00 грн. комісія банку. Час проведення операції 17:16 та 17:18 відповідно. Вказані кошти були списані з кредитного ліміту по картці позивача на невідомий рахунок сторонніх осіб в Альфа-Банк. У зв`язку з тим, що позивач розпорядження про списання коштів не давала, будь яких дій, що могли би призвести до списання грошових коштів не вчиняла, вона звернулась за телефоном гарячої лінії відповідача, з вимогою заблокувати картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я та повідомила про факт шахрайства. Також позивач повідомила банку, що вона будь-яких платіжних доручень не складала та не скеровувала їх відповідачеві ні у паперовому вигляді, ні у електронній системі, або будь-якої іншої клієнтської системи Банку. Також служба безпеки відповідача в переписці, онлайн підтримка «Monobank» повідомила, що розпорядження про списання грошових коштів надійшло з ІР 176.101.217.41 (Sloviansk) 31.10.2018 в 17:13. Слід зазначити, що позивач в м. Слов`янську не перебувала, оскільки весь час знаходилась в м.Дніпрі. 05.11.2018 року позивач звернулась з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до райвідділу поліції. По даному факту Амур-Нижньодніпровським відділенням ГУНП у Дніпропетровській області була зареєстрована та внесена заява № 38368 від 05.11.2018 р. про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. Також відповідну заяву позивачем подано до департаменту кіберполіції національної поліції України, заяву зареєстровано за № Г-12-15 від 06.11.2018 року.

13 листопада 2018 року відповідач отримав письмове звернення позивача (датовано 12.11.2018 р.) з письмовою вимогою щодо повернення списаних з поточного рахунку грошових коштів, призначення та проведення службового розслідування за фактом несанкціонованого списання з її рахунку № НОМЕР_1 коштів, а також позивач просила утриматись від нарахування пені та процентів за користування не санкціоновано перерахованими коштами. Проте, банк надав відповідь, в якій зазначив, що у перерахуванні коштів винна саме позивач, а тому підстав для повернення коштів в нього немає. Позивач із зазначеною позицією не погоджується, оскільки відповідач, крім функцій розрахунково-касового обслуговування, також виконував функцію зберігання грошових коштів, які перебували на поточному рахунку і ніс відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а отже і грошових коштів, які належать клієнту. Однак зловмисники, користуючись недосконалістю банківської програми дистанційного обслуговування, а можливо й халатністю самих банківських працівників, без відома позивача отримали належні їй кошти із банківського рахунку № НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що не можна погодитись і з тим, що правовідносини між сторонами, стосовно надання кредиту, врегульовані Анкетою-заявою разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк». Такий спосіб врегулювання правовідносин не можна розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Отже, оскільки мав місце факт несанкціонованого списання з рахунку позивача грошових коштів в сумі 62452,00 гри. та йде нарахування відсотків з неустойкою, що також підтверджено представником Банку в переписці онлайн допомога «Monobank» з позивачем, на банк покладені обов`язки щодо повернення грошових коштів не виконав, чим порушив права, тому позивач звернулась до суду та просила визнати кредитний договір від 31 жовтня 2018 року стосовно надання відповідачем на користь позивача кредиту у розмірі 62452,00 грн., а також нарахування відсотків за користування безпідставно списаними коштами, неукладеним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, оскільки позивач передала стороннім особам пароль для зміни пристрою, що підтвердила у телефонній розмові з представниками банку, що згідно п.4.31 Умов та привил є підставою для стягнення з позивача заборгованості. Крім того, кредитний договір між сторонами не укладався між сторонами 31.10.2018 року, а укладався 31.05.2018 року, підстави для визнання його неукладеним відсутні.

Вислухавчи учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2018 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг «Monobank». Того ж дня при оформленні платіжної картки № НОМЕР_1 позивач власноруч підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг « Monobank ».

Відповідно до Умов і правил, своїм підписом на Анкеті-Заяві клієнта беззастережно підтверджує, шр на момент уладення відповідного Договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів цих Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, Паспорту споживчого кредиту, Прогнозованого графіку, щомісячних платежів та усіма умовами інших частин Договору, повністю зрозумів їхній зміст та погоджується з викладеним.

Відповідно до п. 2.4. Умов і правид, укладаючи Договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 634 ЦК України, якщо сторони погодились укладсти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запроновувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України, встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони де запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо стороні домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту наданій йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правовідносини, які наразі існують між сторонами, відкриття поточного рахунку, випуск платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту, нарахування процентів за користування коштами, є наслідком вже укладеного сторонами по справі Договору про надання банківських послуг 30.05.2018 року, в межах якого і відбувалося перерахування грошових коштів 31.10.2018 року в межах кредитного ліміту.

Тобто, здійснені операції 31.10.2018 року на які, посилається позивач як на дату укладення кредитного договору, відбувалися в межах та на виконання вже укладеного договору від 30.05.2018 року, який виконувався сторонами. Кредитний договір 31.10.2018 року між сторонами не укладався, тому вимоги про визнання кредитного договору неукладеним не відповідають обставинам, встановленим судом.

Крім того, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який передбачений положеннями Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

З урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 16,1046 ЦК України ст.ст. 12,81, 133,144,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «Універсал Банк» ( м.Київ, вулиця Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) про визнання кредитного договору неукладеним,- відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення апеляційної скарги.

Суддя