Ухвала суду № 89550933, 28.05.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1499/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Іванова А.П., суддів Фазикоша О.В. та Малюк В.М., за участю секретаря Боти О.І., прокурора Гоздуп К.В., Старинець О.Ю., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Краснощока О.Г., Суботи М.І., Дубровської О.М., Бухтоярової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22017020000000095 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, українця, особи без громадянства, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 201, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України,

встановив:

У провадженні суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.

27.05.2020 прокурор Гоздуп К.В. подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зникли, а навпаки посилилися з огляду на невідворотність покарання. Також в клопотанні зазначено, що останні вчинили злочини, пов`язані із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни, що свідчить про можливість їх переховування від суду за кордоном. Окрім цього, ОСОБА_1 має постійне місце проживання в Сполучених Штатах Америки. Також в клопотанні зазначено, що обвинувачені отримали значний розмір грошових коштів від злочинної діяльності, що суттєво збільшує ризики. В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Субота М.І., заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що таке подане останнім з порушенням регламентованих ст. 199 КПК України строків. Окрім цього, адвокатом Суботою М.І. подано до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на не пов`язаний з триманням під вартою, зазначає, що достатнім запобіжним заходом для запобігання існуючим ризикам є застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 домашнього арешту. Вказане клопотання мотивоване тим, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину необґрунтована, мала місце провокація злочину, дійсним організатором злочинної діяльності є ОСОБА_4 , досліджені в судовому засіданні протоколи проведення негласних слідчих дій підроблені.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Бухтоярова О.В. вказала, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу подане ним з порушенням вимог КПК щодо строків. Окрім цього зазначає, що ризики в клопотанні не доведені, у її підзахисного наявні проблеми зі здоров`ям, тому просить відмовити у задоволенні клопотання та обрати такому запобіжний захід особисте зобов`язання.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Краснощок О.Г. вказав, що доводи прокурора про те, що ризики не зменшилися не відповідає дійсності, просив змінити запобіжний захід ОСОБА_2 на домашній арешт. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Дубровська О.М. заперечила щодо задоволення клопотання прокурора, просила змінити запобіжний захід своєму підзахисному на цілодобовий домашній арешт.

В судовому засіданні також було подано клопотання про взяття на поруки ОСОБА_2 Ужгородським міським товариством ветеранів афганської війни, яке мотивоване позитивними характеризуючими даними щодо обвинуваченого.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників.

Прокурор щодо заявленого клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу таким заперечив.

Розглянувши клопотання прокурора, письмове клопотання захисника Суботи М.І., клопотання про взяття на поруки, пояснення захисників обвинувачених, заслухавши думки обвинувачених, дослідивши наявні матеріали кримінальних проваджень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2017, в кримінальному провадженні № 22017020000000095 від 16.03.2017 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання, одночасно визначено розмір застави в сумі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов`язків в разі внесення застави. Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду запобіжний захід, обраний обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні було неодноразово продовжено, зокрема ухвалою від 02.04.2020 дію даного запобіжного заходу було продовжено до 29 травня 2020 року.

З огляду на положення ст. 331 КПК України позиція захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвокатів Суботи М.І. та Бухтоярової О.В. щодо порушення прокурором ст. 199 КПК України строку звернення до суду з клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є підставою, що виключає необхідність розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених під вартою. Окрім цього, ч. 5 ст. 199 КПК України регламентовано підстави відмови у продовженні строку тримання під вартою, до яких не відноситься порушення прокурором строку подання до суду відповідного клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не відпали і продовжують існувати: є підстави вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином - впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому суд вважає, що небезпека переховування обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом ухилення від суду, здається явно переконливою.

Також суд враховує особу обвинувачених, а саме те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не мають міцних соціальних зв`язків та постійного джерела прибутку. Суд враховує також те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів.

Вказане підтверджує не тільки наявність ризику ухилення обвинувачених від суду, а й дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при застосуванні більш м`якого заходу, ніж тримання під вартою можуть продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

Разом з цим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризики переховування обвинувачених від суду, а також ризик продовження вчинення ними інших кримінальних правопорушень або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поруки та особистого зобов`язання здатний запобігти вказаним ризикам.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із контрабандою вогнепальної зброї та наркотичних засобів через державний кордон країни. При цьому контрабанда зброї, бойових припасів та вибухових речовин заподіює шкоду зовнішньоекономічної діяльності країн, громадській безпеці, здоров`ю людей, співпраці держав у боротьбі з міжнародним обігом зброї, бойових припасів та вибухових речовин. В свою чергу контрабанда наркотичних речовин з подальшим розповсюдження наркотиків невизначеному колу осіб породжує суспільну небезпеку, що визначається згубним впливом наркотиків на свідомість та спосіб життя громадян й як наслідок призводить до поступового занепаду та деградації особистості.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Тож, «обґрунтованість підозри» обвинувачених підтверджується зокрема тим, що зібрані на досудовому розслідуванні докази про обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, знайшли своє достатнє обґрунтування для пред`явлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прокурором обвинувачення у вчиненні злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних засобів. При цьому, на переконання суду, існування вищеописаних ризиків не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, що унеможливлює зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на більш м`який, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Обраний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу. З врахуванням даних про особу обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в силу характеру інкримінованих обвинуваченим діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (дослідження доказів), суд вважає за доцільним продовжити строк тримання обвинувачених під вартою.

Враховуючи, що клопотання про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, розмір застави, визначений судом як альтернативний запобіжний захід при застосуванні щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід залишити без змін, оскільки саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у разі її внесення, а тому підстави для зміни визначеного розміру відсутні. Крім того, суд вважає, що визначений при обранні запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 505 200 гривень, із покладенням на них певних обов`язків в разі внесення застави не є надмірним, з огляду на тяжкість інкримінованих їм злочинів, їх суспільну небезпеку та корисливий мотив.

Щодо письмового клопотання адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на не пов`язаний з триманням під вартою, колегія суддів приходить до переконання, що вказане клопотання задоволенню не підлягає. Так, в клопотанні відсутнє посилання на обставини, які б свідчили про зменшення, або відсутність вищеописаних ризиків. При цьому, обставин, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою зможе запобігти встановленим судом ризикам, стороною захисту не доведено. Посилання захисника Суботи М.І. на необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 є предметом розгляду даного етапу судового провадження й будуть оцінені судом в нарадчій кімнаті при ухваленні судом кінцевого процесуального рішення за наслідком розгляду матеріалів кримінального провадження.

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_2 адвокатів Краснощока О.Г. та Дубровської О.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та доводи в їх обґрунтування не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вищенаведені висновки суду, а відтак до задоволення не підлягає.

Подане до суду клопотання про взяття на поруки ОСОБА_2 Ужгородським міським товариством ветеранів афганської війни до задоволення не підлягає, з огляду на наявність вищеописаних ризиків, які не спростовуються зазначеними в клопотанні позитивними характеризуючими даними ОСОБА_2 та його бойовими заслугами.

Позиція захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Бухтоярової О.В. щодо зміни її підзахисному запобіжного заходу на особисте зобов`язання до задоволення не підлягає, оскільки нею не спростовані вищеописані ризики, а незадовільний стан здоров`я ОСОБА_3 , в тому числі й без відповідного підтвердження, не є належною та допустимою підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Суботи М.І. про зміну запобіжного заходу відмовити.

У задоволенні клопотання про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_2 відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 25 липня 2020 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 25 липня 2020 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - по 25 липня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий А.П. Іванов

Судді О.В. Фазикош

В.М. Малюк