Ухвала суду № 8954597, 23.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про припинення провадження у справі про банкрутство

23 березня 2010 р. Справа № Б-25/11-10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Михалевичі А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою УПФ України у Богородчанському районі Івано-Франківської області

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

(с. Горохолино, Богородчанський район, Івано-Франківська область)

про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Мартинюк О.М. - завідувач юридичного сектору (довіреність №63/02 від 11.01.10);

від боржника: Дем"янець М.М. - голова ліквідаційної комісії (витяг з ЄДРЮОФОП від 17.03.10, паспорт серія СС №697087 від 09.03.99),

ВСТАНОВИВ:

УПФ України у Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство) за ознаками неподання боржником протягом року до контролюючих органів встановленої звітності, а також відсутності фінансово-господарської діяльності.

Заява мотивована, зокрема, тим, що боржник має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за 2006-2009 роки у розмірі 105 225,27 грн., однак з часу прийняття рішення про припинення своєї діяльності боржник неспроможний виконати вказані зобов"язання та не подає податкову звітність до ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області в 2007-2009 роках, що також свідчить про відсутність ведення ним фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.10 порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.03.10 та зобов’язано ініціюючого кредитора і боржника вчинити певні дії.

Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав та на виконання вимог суду подав додаткові докази.

Представник боржника в судовому засіданні подав відзив на заяву про порушення справи про банкрутство (а.с. №№148-149), в якому боржник визнав заявлені до нього грошові вимоги та погодився з вимогами поданої заяви, посилаючись на те, що боржником у 2004 році прийнято рішення про ліквідацію у зв'язку з чим, фінансово-господарська діяльність не ведеться, податкова звітність протягом 2007-2009 років боржником не подавалась, постійно діючий орган боржника - правління та його керівник відсутні.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відтак, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі №3/157.

Згідно із ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вимога органів Пенсійного фонду України про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Однак, стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунку. За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04 №22, із змінами та доповненнями (далі –Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із п. 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує ініціюючий кредитор в письмових поясненнях (а.с. №№58-59), заборгованість боржника зі сплати платежів до Пенсійного фонду України підтверджується вимогами про сплату боргу та актами звіряння розрахунків між боржником та ініціюючим кредитором.

Отже, ініціюючим кредитором не надано відповідних доказів безспірності грошових вимог до боржника в розумінні Закону про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника - сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба".

Відповідно до повідомлення ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області від 03.02.10 №144/10/24 (а.с. №9) боржником не подавались декларації з податку на прибуток за 2007-2009 роки.

При цьому, згідно із повідомлення ДПІ у Богородчанському районі Івано-Франківської області від 09.03.10 №432/10/23 (а.с. №96) перевірка боржника в порядку вимог п. 2 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, у разі неподання платником податків в установлений строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом) органами державної податкової служби не проводилась у зв'язку з відсутністю боржника і його керівних органів та відсутності відповідних бухгалтерських документів.

Проте, як вбачається, у судовому засіданні присутня голова ліквідаційної комісії боржника Дем'янець М.М., повноваження якої підтверджені протоколом засідання ліквідаційної комісії сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" №3 від 02.07.08 (а.с. №12) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.03.10 (а.с. №60).

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). У статті 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007р. у справі № 21/19-06-518.

Водночас, відповідно до зазначеного витягу з Єдиного державного реєстру (а.с. №60), як на час порушення провадження у справі, так і станом на 17.03.10 боржник не є відсутнім за своїм місцезнаходженням, натомість статус відомостей про боржника підтверджено.

Вищевказане в сукупності не дає підстави суду вважати про наявність факту відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття відповідним органом боржника рішення про ліквідацію боржника в порядку цивільного та господарського законодавства (а.с. №11), здійснення добровільної ліквідації (самоліквідації) боржника та встановлення при її проведенні факту недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів може бути підставою для здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та не може бути підставою для здійснення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство у зв’язку з відсутністю підприємницької діяльності боржника.

Водночас відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство відносини, пов'язані з банкрутством певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Отже, процедура банкрутства відсутнього боржника, яка є формою спрощеної процедури банкрутства, регулюється загальними нормами Закону про банкрутство з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 цього Закону.

Стаття 7 Закону про банкрутство встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно із приписами ч. 10 цієї статті до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з чим, при порушенні провадження у справі про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою органи Пенсійного фонду України повинні подати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому чинним законодавством, як того вимагає ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.

Відповідно до інформаційної довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 28.10.09 №2895 (а.с. №108) за боржником на праві приватної власності зареєстроване майно, яке знаходиться за адресою: вул. Українська (Леніна), буд. 570б, с. Горохолина, Богородчанський район, Івано-Франківська область, на підставі свідоцтва про право власності б/н від 07.03.06, із часткою 46/100.

За повідомленням Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (лист від 15.01.10 №313/02-33 (а.с. №109)) за адресою вул. Українська (Леніна), буд. 570б в с. Горохолина знаходяться будівлі млина, оліфо-фарбовий та комбікормовий цехи, які розміщені під одним дахом на території колишньої бригади №2, та рішенням Виконавчого комітету Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області №79/3 від 20.12.05 ліквідаційній комісії боржника було надано дозвіл на оформлення права власності на вищезгадані будівлі. Крім того, Горохолинською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області повідомлено, що на даний час лише приміщення оліфо-фарбового цеху належать фізичній особі-підприємцю Семанчуку В.Б.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Втім, ініціюючим кредитором не надано суду доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах за рахунок вказаного майна та/або доказів неможливості задоволення вимог за рахунок цього майна.

Наявність майна боржника свідчить про те, що ініціюючим кредитором - органом державної податкової служби чи іншими державними органами, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не вжито всіх заходів щодо погашення заборгованості, що в свою чергу не дає підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у своїх постановах від 25.03.08 у справі № 11/126, від 16.03.05 у справі № Б-39/408-03, від 23.04.08 у справі № 05-5-23/15340.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі №Б-25/11-10 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (с. Горохолино, Богородчанський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 03751793).

Суддя Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- ініціюючому кредитору

(вул. Шевченка,64, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701);

- боржнику (вул. Українська, с Горохолино, Богородчанський район,, Івано-Франківська область, 77760);

- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства

(вул. С.Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76000);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника

(вул. Шевченка, 66, смт. Богородчани,, Івано-Франківська область, 77700);

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______