Рішення № 89542630, 04.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2019 року № 826/10262/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02.07.2018 звернулась ОСОБА_1 з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», викладене у листі від 27 квітня 2018 року №1156/01/П-901.

- зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю, з урахуванням сум інших виплат (сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади), які зазначені в довідці Державного управління справами від 22 лютого 2018 року №17.1-663 про складові заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням на пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», на які нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01 квітня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем не було включено у розрахунок заробітку для обчислення пенсії позивача матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади. Дізнавшись про вказані обставини, позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила здійснити перерахунок її пенсії, проте відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії останньої. На переконання позивача, відмова відповідача суперечить чинному законодавству та порушує її право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному заробітній платі та стажу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), замінено Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368), встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 26.09.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що з 01.05.2016 Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням службовців. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Крім того, відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» та 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмутсон проти Ісландії», в яких суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною міро залежить від становища в державах, особливо фінансового, і поширюються й на питання зменшення соціальних виплат.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачу призначена та виплачується пенсія відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

10 квітня 2018 року позивач звернулась до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням розміру сум інших виплат (сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади), які зазначені в довідці Державного управління справами від 22 лютого 2018 року № 17.1.-663.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 27 квітня 2018 року №1156/01/П-901 повідомив позивача, що для проведення перерахунку пенсії згідно заяви та довідки з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за сумлінну безперервну працю на посадах державних службовців в органах державної влади немає законних підстав.

На обґрунтування такого висновку в листі зазначено, що у зв`язку з набуттям чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (в редакції, яка була чинна на час призначення пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (в редакції, яка була чинна на час призначення пенсії) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (частина 6 статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ).

Відповідно до статті 34 названого Закону державним службовцям за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов`язків видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

На реалізацію положень статті 34 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ 24 лютого 2003 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №212 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов`язків», яка була чинна до 23 липня 2014 року.

Згідно з пунктом 4 названого Порядку сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об`єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної влади входили до системи оплати праці державного службовця.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 названої статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

У статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, визначаються виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, для обчислення пенсії враховуються усі види оплати праці (виплат, доходу), з яких були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - у період дії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також на які нараховано внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування - до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З наведеного можна зробити висновок, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №21-430а11.

З доданої позивачем до матеріалів справи довідки Державного управління справами від 22 лютого 2018 року №17.1-663 про склад заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням на пенсію) вбачається, що з усіх виплат, які до неї включено та виплачено позивачу, утримано страхові внески, а тому відповідні виплати мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 695/3489/16.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Доводи відповідача про те, що наразі діє новий Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII, яким не передбачено можливості перерахунку пенсії державного службовця, про яке просить позивач, суд вважає неприйнятними, оскільки, по-перше, позивач набула право на розрахунок її пенсії з урахуванням всіх сум заробітної плати, на які нараховується збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто й "інших виплат", за статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на момент призначення їй пенсії.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 357/11011/16-а.

З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною відмови відповідача щодо не включення суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну безперервну працю на посадах державних службовців в органах державної влади у розрахунок заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на підставі довідки Державного управління справами від 22 лютого 2018 року №17.1-663 про склад заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням на пенсію), з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну безперервну працю на посадах державних службовців в органах державної влади.

Що стосується періоду, з якого відповідачем має бути проведено перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому на адресу відповідача було направлено заяву про перерахунок пенсії, вручений 13 квітня 2018 року.

Таким чином, перерахунок пенсії має бути проведений з 01 квітня 2018 року.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Частинами 1 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи фіскального чека №3000035967 від 26 червня 2018 року, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, викладене у листі від 27 квітня 2018 року №1156/01/П-901.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю, з урахуванням сум інших виплат (сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади), які зазначені в довідці Державного управління справами від 22 лютого 2018 року №17.1-663 про складові заробітної плати (за 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням на пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», на які нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01 квітня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368)

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов