Рішення № 89542628, 03.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року № 826/11318/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Служби безпеки України до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження від 20.12.2013 року №795 в частині,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Служба безпеки України (далі - позивач) до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 1.1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2013 № 795 (далі - Розпорядження).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказав на те, що вказаним пунктом Розпорядження затверджено рішення позивача про виділення ОСОБА_1 (далі - третя особа) житлового приміщення та прийнято рішення про видачу йому ордеру.

Водночас, з огляду на те, що після прийняття зазначеного розпорядження вказаний ордер фактично виданий не був та було встановлено підробку поданих третьою особою документів для отримання житла, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 10.04.2017 № 19/10-1263, від 12.04.2017 № 19/10-1386, від 01.03.2017 № 19/10-732 щодо призупинення видачі ордера та скасування пункту 1.1 цього розпорядження, однак листами від 28.04.2017 № 109/03/28-3300 та від 28.08.2017 №109/05/28-7895 відповідачем відмовлено у задоволенні вимог позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що приймаючи спірне Розпорядження посадові особи відповідача діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Протокольною ухвалою, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1.1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2013 № 795 було затверджено спільне рішення керівництва та Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України про надання ОСОБА_1 на родину з чотирьох осіб трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (протокол від 05.11.2013 № 24).

За результатами службового розслідування, призначеного наказом Центрального управління Служби Безпеки України, від 23.05.2014 №274 з`ясовано, що з метою отримання трикімнатної квартири третя особа подала до ЖПК ЦУ СБУ підроблені документи, які стали підставою для надання йому на склад сім`ї з 4 осіб квартири.

Зокрема, було встановлено, що подана третьою особою довідка Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь» від 13.12.2012 №2166, яка була підставою для прийняття рішення ЖПК ЦУ СБУ від 04.06.2013 (протокол № 8) у частині зарахування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, членів сім`ї третьої особи - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та рішення ЖПК ЦУ СБУ від 05.11.2013 (протокол № 24) в частині надання третій особі на склад сім`ї 4 особи трикімнатної квартири для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку, є підробленою, що підтверджується експертним висновком № 727 від 26.08.2014.

Разом з тим, на думку позивача, житлове приміщення надається у межах норми жилої площі, яка відповідно до статті 47 Житлового кодексу УРСР становить 13,65 кв.м. на одну особу. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина четверта статті 48 Житлового кодексу Української РСР). У зв`язку з цим, позивач вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання житлового приміщення в межах 13,65*2=27,3 кв.м жилої площі на склад сім`ї з 2 осіб (він та його син від першого шлюбу - ОСОБА_4 ).

Отже, за висновками позивача, трикімнатна квартира жилою площею 46,4 кв.м. надана третій особі з перевищення норм житлової площі на 19,1 кв.м.

З огляду на викладене, ЖПК ЦУ СБУ 04.04.2017 на підставі підпункту 5 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 (у зв`язку з поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік) скасовано свої рішення від 04.06.2013 (протокол № 8) у частині зарахування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов членів сім`ї ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та від 05.11.2013 (протокол №24) в частині надання ОСОБА_1 на склад сім`ї 4 особи квартири для постійного проживання із зняттям з квартирного обліку.

З огляду на те, що після прийняття спірного Розпорядження вказаний ордер фактично виданий не був, беручи до уваги рішення ЖПК ЦУ СБУ від 04.04.2017, позивач звернувся до Шевченківської районні в місті Києві державної адміністрації з листами від 10.04.2017 №19/10-1263, від 12.04.2017 №19/10-1386, від 01.03.2017 №19/10-732 щодо призупинення видачі ордера та скасування пункту 1.1 Розпорядження.

Однак, відповідач листами від 28.04.2017 №109/03/28-3300 та від 28.08.2017-№109/05/28-7895 відмовився прийняти рішення про скасування пункту 1.1 Розпорядження.

Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV.

Стаття 6 вказаного Закону визначає, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (стаття 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Частини перша, третя статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлюють, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції країни, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на листи позивача про скасування пункту 1.1 Розпорядження, відповідач, як підставу для відмови, зазначає наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017 №826/4766/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання відмови у видачі ордеру протиправною та зобов`язання видати ордер на трикімнатну квартиру.

Водночас, як свідчать матеріали справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2017 у справі № 826/4766/17, якою було задоволено позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання відмови у видачі ордеру протиправною та зобов`язання видати ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та закрито провадження у справі.

Відтак, з огляду на встановлені обставини у справі, суд вбачає наявність правових підстав для визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 1.1 спірного Розпорядження.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктів першого і сьомого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки права позивача порушені не прийняттям рішення відповідача про скасування пункту 1.1 спірного Розпорядження.

Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Служби безпеки України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункту 1.1 розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.12.2013 № 795.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Служби безпеки України витрати зі сплати судового збору у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Стягувач: Служба безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074, адреса: 01601, Київ, вул.Володимирська, 33)

Боржник: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (код ЄДРПОУ 37405111, адреса: 01030, Київ. вул.Богдана Хмельницького, 24)

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов