Рішення № 89542428, 01.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року справа № 580/1142/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

02.04.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною відмови щодо повернення їй коштів у сумі 18180,70грн., сплачених як збір на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбання житла вперше;

зобов`язання відповідача сформувати та подати ГУ ДКСУ в Черкаській області подання про повернення їй збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого мана вперше у сумі 18180,70грн., сплаченого згідно з квитанцією від 27.12.2019 №ПН265807С1.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, адже угода була укладена щодо позивача вперше, що звільняє від сплати такого збору.

Ухвалою від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, встановив відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 09.04.2020.

16.04.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити, чи придбане житла конкретною особою вперше, оскільки реєстр прав містить інформацію лише з 01.01.2013. Надані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування його позовних вимог, оскільки не підтверджують відповідного факту.

Оскільки заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 27.12.2019 позивач уклала з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стіма Кепітал» договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Петренком Я.В. Під час його посвідчення позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18180,70грн., що підтверджується квитанцією від 27.12.2019 №ПН265807С1.

11.02.2020 позивач звернулась до відповідача заявою про повернення сплаченого збору, обґрунтовуючи, що придбавала житло вперше. У заяві зазначила рахунок, на який просить перерахувати кошти, та додала копії вказаної квитанції, договору купівлі-продажу, паспортних даних, довідку з Реєстру прав на нерухоме майно.

Листом від 26.02.2020 №2300-0502-8/5638 відповідач повідомив про відсутність можливості позитивного вирішення питання з огляду на факт неповних відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Тому позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з абз.1 п.15-1 цього Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звернув увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки відповідачем інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Згідно з висновками Верховного Суду (далі - ВС) у постановах від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17) та 20.03.2018 (справа №819/1667/17), які обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

ВС вказав, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартири конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які би спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували би реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем суду не надано. Отже, твердження позивача про порушення його прав у спірних правовідносинах є обґрунтованим.

Суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

ВС у вищевказаних рішеннях вказав, що оскільки саме Держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.

Тому посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири позивачем вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, суд не врахував.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється саме органами казначейства за відповідним поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має виконувати вимоги нормативно-правових актів щодо порядку, строків і способу владних дій. З огляду на це позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача щодо повернення їй вищевказаних коштів є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Водночас для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, оскільки належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невчиненні передбачених законодавством заходів для повернення за заявою позивача від 11.02.2020 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18180,79грн., і зобов`язання повторно розглянути заяву, скласти за наслідком її розгляду в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу позивачу нерухомого майна в розмірі 18180,79грн. та подати його до органів Державної казначейської служби.

З огляду на зазначене підлягає задоволенню у вказаних частинах.

Згідно з частинами 1, 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією від 31.03.2020 №0.0.1664521057.1 підтверджується понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в сумі 840,80грн. Докази понесення інших таких витрат суду не надані.

Тому підтверджені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог на суму 420,40грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невчинення передбачених законодавством заходів для повернення за заявою ОСОБА_1 від 11.02.2020 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18180,70грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.02.2020 про повернення сплаченого збору та в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, скласти подання про повернення їй збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18180,70грн. і подати його до органу Державної казначейської служби.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 420,40грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 01.06.2020.