Рішення № 89542426, 01.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року справа № 580/1147/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом, поданим адвокатом Ковтуном А.В. від імені ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

03.04.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява, підписана адвокатом Ковтуном А.В. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у складенні висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності, що пов`язане із проходженням служби в органах ДФС;

зобов`язання відповідача прийняти заяву (рапорт) з додатками та скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції згідно з ПК України, Законом України «Про міліцію», із визначенням розміру допомоги, що підлягає сплаті позивачу, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII та постанови КМУ від 21.10.2015 №850, виходячи із 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та направити цей висновок з іншими матеріалами в 15-денний строк з дня реєстрації до ДФС України для прийняття відповідного рішення у строки, встановлені законодавством.

Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч вимог закону відмовив у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, право на яку позивач має на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію». З цього приводу просить врахувати правову позицію Верховного Суду у постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18, від 28.08.2018 у справі №804/6297/17, від 06.03.2019 у справі №822/163/18, від 20.05.2019 у справі №405/704/17.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованого повідомлення та розписки вказану ухвалу відповідач отримав 08.04.2020, а позивач - 09.04.2020.

23.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що працівники податкової міліції проходять службу у складі ДФС і не входять до органів внутрішніх справ. Тому норми Закону України «Про міліцію» та постанови КМУ від 21.10.2015 №850 на позивача не розповсюджуються. На час вирішення спору питання виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не врегульовано.

Оскільки сторони обґрунтованих клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, зважаючи на відсутність потреби призначити експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 30.01.2020 №2-0/пм позивача звільнено з 30.01.2020 зі служби в податковій міліції через хворобу з посади старшого оперуповноваженого з ОВС Відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Черкаській області.

Черкаською обласною МСЕК №2 позивачу встановлена 2 група інвалідності з 13.02.2020 безтерміново у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 13.02.2020 серії 12 ААБ №767241, а також визначено 80% втрати працездатності, що підтверджується довідкою від 13.02.2020 серії 12 ААА №044010.

25.02.2020 позивач звернувся до відповідача заявою (рапортом) (вх. від 25.02.2020 №24/ДЗН) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності. Просив виплату допомоги провести відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 №850. До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП, довідок МСЕК, свідоцтва про хворобу, наказу про звільнення, довідки НАСК «ОРАНТА» та ПАТ СК «Брокбізнес».

Листом від 03.03.2020 №1760/23-00-05-041 відповідач повідомив про відсутність підстав проводити розрахунок і виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції, яким встановлено інвалідність після втрати чинності Законом України «Про міліцію», з огляду на що розгляд матеріалів про її виплату буде відновлено після внесення змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно-правового акту. Також зазначено, що оскільки працівники податкової міліції проходять службу в складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ, проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Тому позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.

Статтею 356 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Вказаний Закон №565-XII втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з висновками Верховного Суду (далі - ВС) в постановах від 07 березня 2018 року у справі №64/5571/16-а та від 19 квітня 2018 року у справі №822/31/18 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають застосуванню судами нижчих інстанцій, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850), що набрав чинності з 31.10.2015.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Оскільки позивачу інвалідність установлена з 13.02.2020, тобто після набрання чинності Порядку №850, застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме Порядок №850. Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зазначений у постанові ВС від 05.06.2018 у справі №822/456/16.

Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку №850 визначені підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Однією із них є встановлення працівникові міліції інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Цих вимог позивач дотримався. Отже, мав законні сподівання на розгляд його документів та прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Отже, відлік 15-денного строку розпочинається з дня реєстрації відповідних документів. Суд врахував, що відповідь листом на заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги свідчить про прийняття відповідачем поданих документів. Однак відповідач відповідно до вимог Порядку №850 не наділений повноваженнями приймати рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а лише зобов`язаний скласти висновок щодо виплати грошової допомоги.

Нормами Порядку №850 не затверджено форми такого висновку та обов`язкових його складових. Разом з тим, з аналізу п.8 Порядку №850 вбачається, що результатом висновку може бути як наявність, так і відсутність права на виплату грошової допомоги.

Також нормами Порядку №850 не передбачено права або обов`язку органу, який приймає документи, повернути їх або відмовити у їх розгляді та складенні висновку.

Відповідно до п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши викладені норми суд дійшов висновку, що відповідач мав обов`язок прийняти заяву (рапорт) позивача з доданими документами та подати їх в 15 денний строк з дня їх реєстрації висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги для прийняття рішення по суті. Натомість у спірних правовідносинах відповідач допустив бездіяльність, яка не відповідає вимогам вказаних нормативно-правових актів. Зазначені у його листі від 03.03.2020 №1760/23-00-05-041, вказаному вище, підстави свідчать, що державний орган не виконав покладеного на нього обов`язку, протиправно посилаючись на відсутність законодавчого регулювання відповідних правовідносин.

Отже, доводи позивача щодо протиправної відмови позивача у складанні відповідного висновку є обґрунтованими.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) від 25.02.2020 щодо виплати одноразової грошової допомоги з доданими документами та відповідно до вимог пункту 8 Порядку №850 та скласти висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно до п.348.1. ст.348 ПК України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

На підставі п. 349.1 ст.349 ПК України до складу податкової міліції належать головні управління (управління, відділи, відділення, сектори) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зважаючи, що податкова міліція входить до складу ДФС України, наявні підстави зобов`язати відповідача направити документи позивача та висновок щодо виплати грошової допомоги саме до ДФС України для прийняття рішення.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача скласти висновок щодо виплати грошової допомоги із визначенням розміру, що підлягає виплаті, згідно зі ст.23 Закону №565-XII, Постанови №850, виходячи із 200 кратного прожиткового мінімуму, суд врахував, що заява (рапорт) позивача від 25.02.2020 не містить конкретного розміру одноразової грошової допомоги, яку позивач просить виплатити, а питання про визначення її розміру не розглядалось та не вирішувалось. Норми Порядку №850 не передбачають зазначення у висновку розміру допомоги. Тому така пзовна вимога не є обґрунтованою, оскільки не доведено порушення відповідачем його прав у цій частині.

Також не є обґрунтованою позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти заяву (рапорт) з додатками, оскільки доказів відмови відповідача у її прийнятті суду не надано.

Врегулювання правовідносин, які виникнуть у майбутньому, не відповідає призначенню, завданню та повноваженню адміністративного суду, що реалізовуються під час здійснення правосуддя в адміністративному судочинстві згідно зі ст.2, ч.3 ст.3, чч.1-2 ст.5, ст.7, 9, 244-247 КАС України. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вищевказаних частинах.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Черкаській області у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) повторно розглянути заяву (рапорт) від 25.02.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з доданими документами щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності та в межах, строк та порядку, визначеному постановою КМУ від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", скласти висновок та направити ці документи ДФС України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 01.06.2020.