Рішення № 89541296, 29.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1322/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2020 року Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - позивач, Управління культури і туризму) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн, а також № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на адресу надійшли оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Проте позивачем своєчасно нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями. Вказані платіжні документи позивача прийнято відділенням казначейської служби України до виконання та платіж проведено. Позивачу стало відомо, що вказані платежі по єдиного соціального внеску за березень 2015 року зараховано на єдиний казначейський рахунок, проте на рахунок, за яким обліковується податок з доходів фізичних осіб у зв`язку з помилкою у реквізитах платежу, хоча код бюджетної класифікації та призначення платежу були зазначені вірно. Вважає, що помилка в реквізитах платежу не впливає на своєчасність сплати єдиного внеску до бюджету. За таких обставин вважає рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, просив стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9400,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом. На підставі приписів частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалами від 10 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про виклик свідка в даній справі - відмовлено, а також у задоволенні клопотання представника Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції - відмовлено.

17 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність прийнятих рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Наголосив, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за червень 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. В березні 2015 року Управлінням культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області сплачено: податок на доходи фізичних осіб в розмірі 282446,12 грн; єдиний соціальний внесок в розмірі 373497,81 грн. У березні 2015 року згідно Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2015 року нараховано ЄСВ в розмірі 511008,20 грн. Станом на 01.04.2015 переплата по ЄСВ становила 378516,75 грн. Автоматично розраховані штрафні санкції та пеня за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за зазначений період відсутні, так як ЄСВ було сплачено своєчасно і в повному обсязі. Окремо наголосив про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу у заявленому обсязі, наполягаючи на відмові у стягненні таких витрат /а.с. 140-142, т.1/.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції - відмовлено, а також повторно витребувано докази від відповідача.

23 квітня 2020 року до суду надійшли пояснення позивача (що також надходили на електронну пошту суду 21 квітня 2020 року, однак не були скріплені електронним цифровим підписом), відповідно до яких, наголошуючи на раніше викладених аргументах позовної заяви, представник позивача наполягав на не спростуванні останніх відповідачем. Зазначав про обґрунтованість та пропорційність заявлених судових витрат на правничу допомогу /а.с. 185-188, 194-196, т.1/.

07 травня 2020 року до суду надійшли пояснення, відповідно до яких представник відповідача надано детальний опис порушення у розрізі проведених платежів та додатково повідомлено про розмір наявної у відповідача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску /а.с. 207-209, т.1/.

18 травня 2020 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня. До вказаної заяви долучені докази сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн та докази направлення такої заяви відповідачеві.

В обґрунтування такої заяви представник позивача зазначав, що 14.05.2020 Управлінням культури і туризму отримано вказану вимогу. При цьому, оскільки дана вимога не містить розрахунку (періоду та сум), за який остання нарахована, а сумарний розмір визначених зобов`язань за спірними рішеннями дорівнює сумі штрафу та пені за такою вимогою, то, зважаючи на протиправність оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, також підлягає скасуванню.

При цьому, судом враховується, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-IX).

Положеннями такого закону, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту:

" 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

29 травня 2020 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого наголошено, що вказана вимога винесена у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у загальному розмірі 132653,58 грн, у тому числі: пеня згідно оскаржуваних рішень - 7256,00 грн; штрафні санкції згідно оскаржуваних рішень - 36018,48 грн; а також основний платіж 89379,10 грн, з них нарахування згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /а.с. 36-39, т.2/.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Управлінням культури і туризму у березні подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходи, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за березень 2015 року із визначеною до сплати сумою єдиного соціального внеску у розмірі 485835,28 грн /а.с. 53-55, т.1/.

Судом встановлено, що позивачем сформовані та перераховані платежі з призначенням: *;101;02230017;5002002000; 11020 КЕКВ2120 або 2111 #єдиний внесок із зазначенням різних відсотків на ЗП, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями /а.с. 56-67, т.1/ на загальну суму 485835,28 грн.

Однак, в платіжних дорученнях від 27.05.2015 №94 на суму 108480,29 грн, №95 на суму 978,96 грн, №96 на суму 133,03 грн, №97 на суму 2745,19 грн позивачем помилково зазначено інший рахунок отримувача платежу, призначений для перерахунку платниками податку на доходи фізичних осіб.

У відзиві відповідач зазначає, що станом на березень 2015 року за Управлінням культури і туризму обліковувалась переплата у розмірі 37851,75 грн.

При цьому, у зв`язку з несвоєчасною сплатою нарахованого єдиного внеску відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2019 №0037885133, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 14780,15 грн за період з 23.07.2019 до 11.09.2019 та нараховано пеню у розмірі 1914,20 грн /а.с. 17/.

За результатами оскарження такого рішення в адміністративному порядку рішенням Державної податкової служби України від 04.11.2019 № 8161/6/99-00-08-06-01 таке рішення скасовано і зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області винести та направити нове рішення /а.с. 18-21, т.1/.

Також 14.11.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4132-10/7082, яку за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 31.01.2020 № 1081/0/99-00-08-06-01-05 також скасовано і зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області винести та направити нову /а.с. 22-26, т.1/.

При цьому, відповідно до відзиву відповідача в автоматичному режимі сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн /а.с. 27, т.1/

На виконання рішення ДПС України від 04.11.2019 № 8161/6/99-00-08-06-01 відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн.

Також, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня /а.с. 23, т. 1/.

Не погодившись з рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020, позивач звернувся до суду з адміністративний позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

Частиною 2 ст. 6 Закону №2464 визначено, що серед обов`язків платників єдиного внеску передбачено його своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплату.

Відповідно до ч. 8, п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464 платник єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У частині 6 ст. 9 Закону № 2464-VI зазначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку не бюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Частиною 11 ст. 9 Закону України №2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як встановлено в ході судового розгляду позивачем надано докази сплати єдиного соціального внеску у визначений законом термін за березень 2015 року, при цьому встановлено, що єдиний соціальний внесок за платіжними дорученнями від 27.05.2015 №94 на суму 108480,29 грн, №95 на суму 978,96 грн, №96 на суму 133,03 грн, №97 на суму 2745,19 грн помилково позивачем сплачено на невідповідний рахунок - НОМЕР_1 (податок з доходів фізичних осіб). Призначення платежу вказано вірно /а.с. зв.66-67, т.1/.

З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, ч.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464. Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата коштів на бюджетний рахунок але інший, ніж рахунок для сплати ЄСВ, що було підтверджено належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в зазначенні іншого бюджетного рахунку має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначействі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Тобто, зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Правовий аналіз наведених вище норм Бюджетного кодексу України та Положення №122 дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч і помилкова.

Варто відмітити, що єдиний внесок належить до загальнодержавних податків та надходить до державного бюджету України.

Також суд відмічає, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету.

Оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону №2464-VI строк.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частинами 10 та 11 статті 25 Закону №2464-VI.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16, від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) та від 7 лютого 2019 року у справі №820/3561/16.

У викладених та наведених позивачем постановах Верховний Суд, викладаючи тотожні висновки, вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання як з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, так і з податків має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів на інший рахунок. Також не заперечує про суми визначені у платіжних дорученнях як такі що дорівнюють сумі необхідній для сплати єдиного податку.

Таким чином, позивачем вчинені дії на виконання зобов`язання зі сплати єдиного податку виконано вчасно, у встановлені терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні номеру відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача вказаних санкцій.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог Управління культури і туризму про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн, а також № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн.

При цьому, судом враховується, що позивач, збільшуючи позовні вимоги, відповідно до яких просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня, обґрунтовує їх виключно тим, що в суму боргу включені штраф у розмірі 36018,48 грн та пеня у розмірі 7256,00 грн, що нараховані Управлінню культури і туризму вищевказаними рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При цьому, позивач не наводить жодних аргументів стосовно протиправності нарахування недоїмки у розмірі 89379,10 грн, що відповідно до відзиву на заяву про збільшення позовних вимог є нарахуваннями згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме за грудень 2019 року та січень - лютий 2020 року.

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у оскаржуваних вимогах про сплату боргу (недоїмки), вони винесені відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів саме після встановлення наявності недоїмки - суми заборгованості, яка утворилась у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо самостійного обчислення і сплати внесків в порядку і розмірах, визначених Законом №2464.

В Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку №422 Розділу 1 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу 2 Порядку №422 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом враховано, що учасниками справи не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження вжиття позивачем заходів спрямованих на виправлення допущеної помилки в частині перерахування платежів згідно платіжних доручень від 27.03.2015 № 94, № 95, № 96, № 97 на належний рахунок, призначеного для перерахунку платниками єдиного соціального внеску.

Фактично, сплата позивачем суми коштів згідно платіжних доручень від 27.03.2015 № 94, № 95, № 96, № 97 на бюджетний рахунок по податку на доходи фізичних осіб, а не на рахунок згідно призначення платежу в таких платіжних дорученнях, а саме - на бюджетний рахунок ЄСВ, позбавляє права контролюючого органу застосовувати до платника штрафні санкції за несплату такого платежу, однак, в той же час, без здійснення активних окремих дій зі сторони такого платника щодо подання заяви про зарахування вказаних коштів в якості сплати ЄСВ або про повернення надміру сплаченої суми з податку на доходи фізичних осіб та одночасної сплати такої ж суми на вірний бюджетний рахунок по ЄСВ, позбавляє суд можливості констатувати про відсутність недоїмки по ЄСВ у такого платника податків.

Позаяк, суд наголошує, що винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) містить у складі боргу і суми штрафу і пені, що відповідно до вищевикладених норм та їх правової оцінки не підлягали застосуванню та нарахування відносно платника - Управління культури і туризму.

Відтак, зважаючи, що спірна вимога є єдиним документом, частина визначеного боргу якої, зокрема в частині штрафних санкцій, визнається судом такою, що нарахована протиправна, то вся оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, встановивши, що помилкове зазначення позивачем бюджетного рахунку у платіжних дорученнях під час сплати суми єдиного соціального внеску не може бути підставою для застосування штрафів та пені, тому суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 4204,00 грн підтверджується квитанціями за №2020-02-018/С від 02.03.2020 та №2020-15-006/С від 15.05.2020 /а.с. 6, т.1; 20, т.2/.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Суд встановив, що 28.02.2020 між Управлінням культури і туризму (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Декстро" (адвокатське об`єднання) укладено договір №16/20 про надання правової (правничої) допомоги /а.с.85-88, т.1/.

До позову надано копію розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 на загальну суму 9400,00 грн, перелік адвокатів, призначених для надання правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20, а також згоди про надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд" разом з рахунком-фактурою № 16/20/1 від 02.03.2020, а також квитанції з відміткою банківської установи про оплату послуг у розмірі 9400 грн /а.с. зв. 88-91, т.1/

При цьому, у розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 9400,00 грн, у тому числі: підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (позовної заяви про оскарження двох рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій з додатками - 2400 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн, підготовка та направлення до ПОАС та відповідачу процесуального документа (відповіді на відзив) - 1800 грн, підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (клопотання, розрахунок) - 600 грн, представництво інтересів у суді першої інстанції (ПОАС) - два засіданні - 4000 грн.

При цьому, 20.05.2020 представником позивача надано до суду клопотання про долучення доказів та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених позивачем судових витрат, до якого додано копії додаткової угоди №1 від 13.05.2020, акту № 16/20/1 від 13.05.2020 приймання-передачі наданих послуг /а.с. 28-29, т.2/.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Відповідачем 29.05.2020 подано до матеріалів справи відзив на заяву про збільшення позовних вимог у якому , крім іншого, надає заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем до відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частина 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

Одночасно, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6 та 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд наголошує, що дана справа не є складною. Водночас це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Навіть у справах незначної складності та у справах, де розмір накладених санкцій є невеликим, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав.

Дана позиція викладена Верховним судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19 (адміністративне провадження №К/9901/22135/19)

При розрахунку вартості правової (правничої) допомоги за договором від 28.02.2020 №16/20 зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 9400,00 грн, у тому числі: підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (позовної заяви про оскарження двох рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій з додатками - 2400 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 600 грн, підготовка та направлення до ПОАС та відповідачу процесуального документа (відповіді на відзив) - 1800 грн, підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа (клопотання, розрахунок) - 600 грн, представництво інтересів у суді першої інстанції (ПОАС) - два засіданні - 4000 грн

Однак, склад наданих послуг змінено додатковою угодою від 13.05.2020, не змінюючи їх вартості /а.с. 30,т. 2/

Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.

Суд наголошує, що такі заявлені види правової допомоги як підготовка та направлення до ГУДПС у Полтавській області запиту на інформацію - 600,00 грн, підготовка та направлення до ГУДПС у Полтавській області повідомлення про оскарження - 600,00 грн, підготовка запиту про надання інформації до УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області - 600 грн, - явно завищені та не можуть вважатись прямо пов`язаними з судовим розгляду справи.

Ознайомлення з матеріалами здійснювалось представником позивача 20 травня 2020 року продовж півгодини, відтак не може бути визначене на рівні вартості у 600 грн, рівно як і підготовка та направлення до ПОАС процесуального документа з додатками (клопотання про ознайомлення з матеріалами справи).

Також, підготовка та направлення до ПОАС інших процесуальних документів (заява про виклик свідка, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в режимі відоеконференції) вартістю 600 грн кожне судом також визнаються явно завищеними, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. А підготовка та направлення до ПОАС пояснення із запереченнями на відзив, що фактично дублюють змістову частину позову, на думку суду, не можуть вартувати 1800 грн.

Виходячи з вищевикладеного, слід дійти висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 9400,00 грн, в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Таким чином, з урахуванням того, що оскаржувані рішення, предмет спору в першу чергу виник через помилку здійснену самим позивачем, а саме помилково сплачено суму коштів по ЄСВ на інший бюджетний рахунок і внаслідок чого у контролюючого органу по інтегрованій картці такого платника почала утворюватися недоїмка по задекларованому платежу, що в свою чергу призвело до винесення оскаржуваних рішень, суд вважає достатнім наявність підстав для задоволення відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02230017) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 00056451333 від 18.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 24026,05 грн, у т.ч. штраф 19268,13 грн та пеня 4757,92 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0005885133 від 19.02.2020, яким до Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області застосовано штраф у розмірі 19248,43 грн, у т.ч. штраф 16750,35 грн та пеня 2498,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4132-10/3210 від 06.04.2020 на суму 132653,58 грн, у т.ч.: 89379,10 грн - недоїмка; 36018,48 грн - штраф; 7256,00 грн - пеня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь Управління культури і туризму Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02230017) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн /чотири тисячі двісті чотири гривні/ та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн /дві тисячі гривень/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г.Ясиновський