Рішення № 89541295, 29.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1246/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу №3930-СГ від 07.02.2020 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою" на ім`я ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №3930-СГ від 07.02.2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області з підстав: Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину. Позивач вважає відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що в оскаржуваному наказі не наведено жодної передбаченої Земельним кодексом України підстави для відмови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/1246/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази.

25 травня 2020 року до суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 35-40/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що передача позивачу у власність земельної ділянки за рахунок ділянки, на яку наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №6764-СГ від 04.10.2018 надано дозвіл іншому громадянину, не можлива.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Зважаючи на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжено процесуальний строк щодо подання відзиву та відзив на позовну заяву відповідачем подано до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікації дій відповідача як визнання позову.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з клопотанням (вхідний номер Р-1427/0/25-20 від 20.01.2020) /а.с. 42/ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га земель державної власності (земель запасу) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Максимівка, що на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. До клопотання позивачем було додано: план-схему бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 43/; копії паспорта та ідентифікаційного номеру.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 07 лютого 2020 року №3930-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину /а.с. 11, 41/.

Не погодившись з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07 лютого 2020 року №3930-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07 лютого 2020 року №3930-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15.

Отже, Держземагентство України та його територіальні органи наділено повноваженнями щодо передачі у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з клопотанням (вхідний номер Р-1427/0/25-20 від 20.01.2020) /а.с. 42/ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га земель державної власності (земель запасу) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Максимівка, що на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. До клопотання позивачем було додано: план-схему бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 43/; копії паспорта та ідентифікаційного номеру.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 07 лютого 2020 року №3930-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншому громадянину /а.с. 11, 41/.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на час прийняття оскаржуваного наказу, іншій особі надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки, хоча такі докази суд витребував ухвалою суду від 10.03.2020.

Надана до суду копія наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою /а.с. 44/ не містить прізвища, ім`я, по батькові особи, якій, за твердження відповідача, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, не містить номера та дати прийняття цього наказу, а тому надана до суду копія документу не є належним та достовірним доказом у розумінні статей 73, 75 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак, не приймається до уваги судом.

Відповідачем також не доведено, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність іншій особі, що надана, за твердженням відповідача, вказаним вище наказом /а.с. 44/, знаходиться саме у межах бажаної позивачем земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували право власності чи право користування на обрану позивачем земельну ділянку інших осіб.

Отже, вказана в оскаржуваному рішенні підстава відмови не підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимогам даної норми відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного у даній справі наказу.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 07 лютого 2020 року №3930-СГ прийнято відповідачем не на підставі та у не спосіб, що визначені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на те, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови, у даному випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний номер Р-1427/0/25-20 від 20.01.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га земель державної власності (земель запасу) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Максимівка, що на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду. Натомість, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судових витрат, понесених позивачем, в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6800 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №56878 від 04.03.2020 /а.с. 8/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 22/.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

До позовної заяви додано ордер на надання правової допомоги серії ПТ №193937, виданий на ім`я ОСОБА_1 на надання правової допомоги ОСОБА_2 /а.с. 16/.

ОСОБА_2 (свідоцтво № 1504 , видане Радою адвокатів Полтавської області 13.01.2016) включена до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/49973).

03.03.2020 між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 13/, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, з правом подавати, отримувати, підписувати всі документи в інтересах клієнта.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, які могли би бути пов`язані з клієнтом , незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, позивач, відповідач інш.).

Згідно пункту 4.2 договору гонорар адвоката визначається обсягом виконаних робіт та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 (пункт 3.1 договору).

До суду надано копію додатку № 1 від 03.03.2020 до договору про надання правової допомоги від 03.03.2020 з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с. 14/.

12.05.2020 складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за змістом якого адвокатом ОСОБА_2 виконано роботи (надано послуги), перелік яких зазначено у акті, відповідно до договору про надання правової допомоги від 03.03.2020, укладеного з гр. ОСОБА_1 , у акті вказано час, витрачений на виконання робіт (послуг), суми вартості кожної з робіт (послуг) та загальну суму в розмірі 6800 грн. /а.с. 33/.Так, у акті виконаних робіт (наданих послуг) зазначено такі роботи (послуги):

1) опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні проекту землеустрою, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (витрачений час - 1 год., вартість 500 грн.);

2) складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 2 год., вартість 4500 грн.).

3) складання та надання відповідачу клопотання про задоволення позову у справі №440/1246/20, подання (направлення) до Полтавського окружного адміністративного позову відповіді на відзив у справі №440/1246/20 (витрачений час - 30 хв., вартість 800 грн.);

4) складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі 440/1246/20, подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі 440/1246/20 (витрачений час - 1 год., вартість 1000 грн.).

Позивачем сплачено адвокату ОСОБА_2 кошти за надання юридичних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 03.03.2020 та акту виконаних робіт від 12.05.2020 в розмірі 6800 грн., що підтверджується квитанцією №52 від 12.05.2020 /а.с. 32а/.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд зазначає, що опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні проекту землеустрою, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (витрачений час - 1 год., вартість 500 грн.) фактично є складовою процесу складення позовної заяви. Дана справа є справою незначної складності, а тому для складення позовної заяви достатньо двох годин, які згідно акту виконаних робіт від 12.05.2020 оцінені сторонами договору на надання правової допомоги у 4500 грн.

У акті виконаних робіт зазначено, що на складання та надання відповідачу клопотання про задоволення позову у справі №440/1246/20 та подання (направлення) до Полтавського окружного адміністративного позову відповіді на відзив у справі №440/1246/20 витрачено 30 хв., вартість оцінено в 800 грн. Разом з тим, станом на дату складення акту 12.05.2020 відповідь на відзив не складена та на даний час у матеріалах справи такий документ відсутній. Оцінюючи зміст та складність клопотання про задоволення позову /а.с.26-27/ суд вважає, що вартість робіт щодо складання вказаного клопотання має бути оцінено в 200 грн.

У акті виконаних робіт (наданих послуг) оцінено вартість складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), та подання до Полтавського окружного адміністративного суду клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) (витрачений час 1 год.) у справі №440/1246/20 у суму 1000 грн.

Однак, враховуючи зміст поданого до суду клопотання та незначну складність даної справи, вартість складення, надіслання копій відповідачу та подання до суду клопотання щодо стягнення судових витрат у справі №440/1246/20 має бути оцінено в 300 грн.

Таким чином, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. = (840 грн. 80 коп./2) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. = ((5000 грн. /2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 132, 134, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07 лютого 2020 року №3930-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний номер Р-1427/0/25-20 від 20.01.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га земель державної власності (земель запасу) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Максимівка, що на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич