Ухвала суду № 89541093, 29.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 травня 2020 р. № 400/63/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А2062, вул. В. Морська, 14, м. Миколаїв, 54030

про:визнання бездіяльності протиправною; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 91 449,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини А2062, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні у розмірі 46 855,71 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 91 449,00 грн.

Військова частина А2062 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

В обгрунтування клопотання відповідач посилається на пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що справи про застосування статті 117 Кодексу законів про працю України належить розглядати за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу і відповідний спір не стосується проходження позивачем публічної служби. Також відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, від 18.09.2019 у справі № 552/2191/17, від 02.10.2019 у справі № 265/2063/17, від 23.10.2019 у справі № 263/3949/17, від 13.11.2019 у справі № 761/24489/17.

Розглядаючи клопотання відповідача, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає до розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки спір виник з приводу звільнення позивача з публічної служби (непроведення при звільненні з військової служби повного розрахунку з позивачем), вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Подібні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 у справі № 14-4зц18, від 11.04.2015 у справі № 14-98цс18, від 22.08.2018 у справах № 14-278цс18 і № 14-294цс18, від 13.03.2019 у справі № 14-21цс19.

У постанові від 20.11.2019 у справі № 623/1656/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір у цій справі пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, і хоч до нього і включаються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте він повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на правові позиції Верховного Суду суд зауважує таке.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, на яку посилається відповідач, стосувалася правовідносин, що склалися у зв`язку з невиконанням договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі. До того ж, у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, та зазначила, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби.

Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 552/2191/17, від 02.10.2019 у справі № 265/2063/17, від 23.10.2019 у справі № 263/3949/17, від 13.11.2019 у справі № 761/24489/17, на які посилається відповідач, містять висновки про розмежування цивільної і господарської юрисдикції у разі наявності провадження у справі про банкрутство роботодавця, тому є незастосовними у справі, що розглядається.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову у клопотанні відповідача.

Керуючись статтями 4, 19, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Птичкіна